4.Методи пізнання економічних процесів і явищ.

Метод ек. Теорії – сукупність прийомів, засобів і принципів, за допомогою яких досліджуються категорії і закони функціонування та розвитку економічних систем.

Діалектичний метод базується на використанні законів і принципів філософії, обґрунтованих ще Гегелем. Пізнання економічних явищ через їх взаємозв'язок, взаємозалежність, розвитку.

Наукова абстракція – полягає у поглибленому пізнанні реальних економічних процесів шляхом виокремлення основних.

Аналіз і синтез – аналіз фактично розкладається на складові, кожна з яких вивчається окремо, а в синтез навпаки – суть в цілому.

Індукція і дедукція – індукція – пізнання від окремого до загального, а дедукція – від загального до одиничного.

Історичний і логічний – використовується для дослідження економічних процесів вцілому у історичній послідовності.

Економічне моделювання – формалізований опис і кількісне вираження економічних процесів і явищ.

Економічний експеримент – штучне відтворення економічних процесів і явищ.

Метод якісного і кількісного аналізу передбачає чітке виявлення якісної визначеності економічного явища і підкреслення тих складових елементів, які піддаються кількісному виміру, вивчення динаміки процесу.

Метод порівняння – будь-яке явище пізнається в порівнянні. Способи порівнянь: порівняння ознак, властивостей, статистичних величин, економічних категорій, дії економічних законів за різних умов.

Розробка наукової гіпотези - вона сприяє розв'язанню суперечностей між новими фактами і застарілими теоретичними поглядами. Дає можливість перевірити всі можливі шляхи дослідження і обрати з них найбільш правильні та науково-обгрунтовані.

5,

Економічні категорії та закони, класифікація економічних законів.

Результатом дослідження предмету „економ.теорія” різними методами є створення категорій та законів.

Економічна категорія – логічне поняття, що відображає в узагальненому вигляді певні сторони або процеси економічного життя суспільства, тобто родові ознаки економічних явищ. Наприклад: товар, власність, капітал, прибуток, ринок, попит, заробітна плата, робоча сила та ін. Економічні закони відбивають найсуттєвіші, стійкі, ті, що постійно повторюються, причинно-наслідкові взаємозв’язки і взаємозалежності ек процесів та явищ. Закони виражають сутність ек відносин. Ек закони носять об’єктивний характер. Вони, як і закони природи, діють в об’єктивній реальності, поза свідомістю людей. Тому люди довільно змінити чи відмінити ці закони не можуть. Економічні закони у своїй сукупності поділяють на: 1. Всезагальні. – функціонують у всіх ек системах (закон зростання продуктивності праці, закон зростання потреб, закон нагромадження, закон відтворення). 2. Загальні. – функціонують у кількох ек. Системах, де існують для них відповідні ек умови (закон ринкової економіки). 3. Специфічні. – функціонують у межах лише однієї ек. системи. Об’єктивний характер ек законів не виключає їх пізнання та використання у практиці господарювання. Пізнання економічних законів – з’ясування причинно-наслідкових зв’язків, що існують у тих чи інших ек процесах. Форми пізнання та використання ек.законів: - Емпірична, коли люди, не знаючи сутності ек законів, використовують їх несвідомо, інтуїтивно у своїй практичній діяльності. - Наукова, коли люди, пізнавши і розкривши сутність ек законів, використовують їх свідомо, а отже, більш ефективно у своїй ек. діяльності. Ек. Закони використовуються на певних рівнях, а саме: 1. науково-теоретичний. На основі результатів наукового аналізу ек процесів та явищ відкриваються та формулюються ек закони, дається тлумачення їх і створюються концепції розвитку економіки. 2. державно-управлінський. Державна влада, спираючись на закони ек теорії і провідні концепції, розробляє відповідні правові закони та положення, визначає програми ек розвитку та форми і засоби виконання їх. 3. господарсько-практичний. Використання ек законів у практиці господарювання ек суб’єктів.