29. Конкуренція

Конкуре́нція — економічний процес взаємодії і боротьби товаровиробників за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, за отримання найбільших прибутків. Водночас — механізм стихійного регулювання виробництва в умовах вільних ринкових відносин.

Конкуренція — важливий елемент механізму саморегулювання ринкової економіки і водночас конкретна форма її функціонування. У перекладі з латинської це слово означає «сходитися», «стикатися». Конкуренція — це суперництво між суб'єктами ринкової економіки за найкращі умови виробництва, вигідну позицію на ринку тощо. Вона є тією ринковою силою, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції, яка урівноважує ринкові ціни.

Конкуренція відбиває зв'язок між виробництвом і реалізацією продукту. Цей зв'язок є причинно-наслідковим, суттєвим, необхідним і повторюваним, тобто об'єктивним економічним законом. Закон конкуренції відображує причинно-наслідковий зв'язок між можливостями створити продукт, потрібний споживачам, і можливостями реалізувати його з вигодою насамперед для покупця, а потім уже для виробника.

Змагання підприємців, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач.

Зокрема, розрізняють такі види конкуренції:

• цінова — конкуренція, що здійснюється через зниження цін;

• нецінова — конкуренція, здійснювана через підвищення якості товарів, їх надійності, збільшення термінів служби, підвищення продуктивності, поліпшення умов реалізації за незмінних цін;

• чиста (ідеальна, досконала) — конкуренція, на ринку з багатьма продавцями та покупцями тотожного, взаємозамінного товару, коли жоден із продавців чи покупців не здатний відчутно вплинути на ціну чи обсяги продажу;

• недосконала — конкуренція, коли ринок не здатний виконувати свої функції, внаслідок чого, наприклад, окремі виробники мають змогу контролювати ціни й обсяги продажу продукції, яку вони виробляють;

• монополістична — конкуренція, яка має місце на ринку з багатьма продавцями і покупцями та значною кількістю товарів, що реалізуються за різними цінами;

• олігополістична (грец. oligos — мало) — конкуренція, на ринку з небагатьма великими продавцями товарів, здатними суттєво впливати на ціни реалізації цих товарів; модель ринкової структури, за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалізацію основної маси товарів.

30. Досконала конкуренція. Недосконала конкуренція та її типи.

Конкуренція — це економічне змагання за досягнення кращих результатів у області будь-якої діяльності, боротьба товаровиробників за найбільш вигідні умови господарювання, одержання максимального прибутку.

Досконала конкуренція – це така ринкова ситуація, за якої чисельні, незалежно-діючі виробники продають ідентичну продукцію і жоден із них не в змозі контролювати ринкову ціну.

Досконало конкурентний ринок характеризується такими рисами:

• Наявність великої кількості продавців і покупців, жоден з яких не має впливу на ринкову ціну, яка формується на основі попиту і пропозиції;

• Кожний виробник випускає однорідний продукт, що не відрізняється від продукту інших продавців;

• Бар’єри для входу на ринок мінімальні, або відсутні;

• Немає ніяких штучних обмежень попиту, пропозиції, переміщення ресурсів;

• Кожний продавець і покупець володіє повною інформ. про попит, пропозицію і ціну товарів на ринку.

В умовах досконалої конкуренції немає боротьби з конкретним конкурентом. Вона зіштовхує фірму з ринком. Ринок повністю знеособлений. Усі конкуренти не залежні один від одного, дії підприємця залежать від ринку. Конкурентна поведінка формується таким чином, що виробники повинні оперативно реагувати на зміни загальних ринкових умов.

Ринок досконалої конкуренції – ідеальна модель ринку, до якої наближалися ринки класичного капіталізму. Однак у реальних умовах сучасної практики господарювання конкуренції в чистому вигляді майже не існує. Більш типовою для переважної кількості сучасних ринків є недосконала конкуренція.

Недосконала конкуренція – виникає там, де не виконуються умови вільної конкуренції, головною ознакою є здатність окремих учасників ринків повною мірою впливати на ціни і отримувати тим самим додатковий прибуток.

Розрізняють три ринкові структури недосконалої конкуренції: абсолютна монополія, монополістична конкуренція, олігополістична конкуренція. Абсолютна монополія – це така ситуація, коли на ринку є лише один продавець і безліч покупців, які не мають вибору і купують товар за запропонованою ціною. Монополістична конкуренція – така ситуація на ринку, коли велика кількість виробників пропонує подібну, але не ідентичну продукцію. Найбільш поширеними ринками монопол. конкуренції є ринки одягу, взуття, безалкогольних напоїв, парфумів, сільгосппродукції, шоу-бізнесу та інші. Олігополістична конкуренція – така модель ринкової структури, за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалізацію основної маси товарів. Залежно від кількості суб’єктів розрізняють «жорстку» олігополію, коли на ринку головну роль відіграють 3-5 підприємств, і «м’яку» - основну частину продукції галузі випускають і продають 10 і більше підприємств.