22. Сучасний ринок,його суть та функції.. Основні суб’єкти ринкової економіки.

У результаті виникнення суспільного поділу праці, приватної власності на засо-би виробництва і економічного відокремлення товаровиробників суспільне вироб-ництво набуває товарної форми. На певному етапі розвитку ця товарна форма стає пануючою, а товарно-грошові відносини починають опосередковувати практично всі відносини суспільства. Економіка, в якій товарно-грошові відносини є пануючими, отримала назву «ринкової економіки». Ключовим елементом її є ринок. Як кожне складне поняття «ринок» не однозначне за своїм визначенням, в про-цесі розвитку ринкової економіки виникли наступні визначення ринку: — ринок — це обмін, організований за законами товарного виробництва та обігу; — ринок — це економічний простір (місце, територія, зона), на якому відбуваєть-ся обмін товарів; — ринок — це сукупність конкретних економічних відносин між продавцями та покупцями у процесі купівлі продажі товарів і послуг. Отже, ринок — система економічних відносин, пов’язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово — кредитних механізмів. Умови виникнення ринкового господарства: • Суспільний поділ праці, що ґрунтується на спеціалізації. Спеціалізація визна-чається порівняльними перевагами або відносно меншою альтернативною вар-тістю виробництва. • Економічна відокремленість суб’єктів господарювання зумовлена наявністю різ-них форм власності (що, скільки і як виробляти, вирішує сам товаровиробник). • Величина трансакційних витрат визначає умови і межі ділової активності. • Вільний обмін ресурсами, який забезпечує вільне ціноутворення та ефективне господарювання. Етапи формування ринку. Класичний вільний ринок (до середини XIX ст.), в якому держава не втручалася в економіку, виступаючи «нічним вартовим», який стежив за тим, щоб усі, хто має самостійне джерело доходів, ретельно сплачували податки до державної казни. Регульований ринок (середина XIX — 50-ті роки XX ст.) характеризувався втру-чанням держави в економічне життя суспільства з метою обмеження свавілля моно-полій та захисту конкурентного середовища. Соціально орієнтований ринок, у якому, крім механізмів регулювання, держава бере на себе виконання функції соціального захисту населення. Враховуючи, що товарно-грошові відносини в ринковій економіці опосередко-вують усі відносини суспільства, суб’єктами ринку практично стають всі учасники суспільного виробництва: держава, домогосподарства, підприємці. Об’єктами ринкових відносин у сучасній економіці стають усі результати сус-пільної діяльності. Тобто, ними можуть бути матеріальні продукти праці (засоби Частина І. Вступ до економічної теорії виробництва, предмети споживання, послуги, житло тощо); інтелектуальні продукти праці (інформація, наукові ідеї); робоча сила; цінні папери (акції, облігації) ;валюта, позичкові капітали і т. д. Для розкриття суті ринкової економіки слід дослідити функції, які виконує ри-нок в сучасних умовах: Функція регулювання. Ринок регулює всі економічні процеси — виробництво, обмін, розподіл та споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу економіч-них ресурсів на мікро- та макрорівні за рахунок розширення або звуження попиту й пропозиції. Функція стимулювання. Ринок спонукає виробників товарів і послуг до знижен-ня витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів. Він створює дієвий механізм мотивації праці, стимулює підвищення ефективності економіки на основі впровадження найпередовіших досягнень НТП. Розподільча функція. Доходи виробників і споживачів у ринковій економіці ди-ференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за до-ходами. Функція санації. Ринок через конкуренцію очищає економічне середовище від неконкурентоспроможних господарств і підтримує найефективніші. Цей механізм санації економічного довкілля деперсоніфікований і тому не може бути упередженим і несправедливим. Алокаційна функція. Ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації то-варів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів. Ефективною є така комбінація ресурсів, за якої товари та послуги виробляються з мінімальними альтернативними витратами. Інформативна функція. Ринок через ціни інформує виробника, торговця, спо-живача про те, що вигідно виробляти й купувати, а що — ні, скільки чого треба за-пропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй господарській діяльності тощо. Функція інтеграції. Ринок об’єднує суб’єктів економіч ної системи в одне ціле, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки. Для ефективного функціонування ринкової системи необхідні наступні умови: 1) реальна свобода форм власності та форм господарювання. Тобто повинна іс-нувати приватна власність, колективна власність (акціонерні компанії, кооперативи, власність трудових колективів), державна та муніципальна власність; 2) ефективність функціонування ринку залежить від здатності різних суб’єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін (тобто відсутність монополій); 3) розвинуте антимонопольне законодавство та наявність достатніх механізмів його реалізації; 4) добре розвинута система економічного та адміністративного регулювання еко-номіки країни створює передумови для існування регульованого ринку; 5) наявність та доступність всебічної інформації про ринок, розвинута маркетин-гова діяльність; 6) конкурентна боротьба між різними суб’єктами підприємницької діяльності; 7) розвинутий та розгалужений комплекс об’єктів власності, які можуть стати об’єктом купівлі-продажу (засоби виробництва, різні цінні папери). Розділ 7. Ринок, його суть та функції. Конкуренція і монополія Ринок не є однорідним явищем за своєю структурою. Структура ринку — це су-купність окремих ринків у межах національної економіки або внутрішнього ринку, світового господарства та його окремих регіонів і взаємодія між ними. Згідно даного визначення розрізняють: Фінансовий ринок — це певна сукупність економічних відносин з приводу орга-нізації і купівлі-продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал. Суб’єктами даного ринку є підприємства різних форм власності, населен-ня, комерційні банки, фінансово-кредитні установи, держава. Об’єктами виступають особисті заощадження населення, тимчасово вільні кошти, що утворились в резуль-таті обороту промислового та торгівельного капіталів. Інструментами цього ринку є попит та пропозиція на позичковий капітал та його ціна. Ринок робочої сили — це сукупність економічних відносин між найманими пра-цівниками, підприємцями та установами, які відіграють роль бірж праці, з приводу організації та використання, купівлі-продажу робочої сили. Основні інструменти да-ного ринку є: попит та пропозиція робочої сили, заробітна плата. Попит на робочу силу залежить від багатьох факторів: попит на споживчі товари, технології, які засто-совуються в країні, інтенсивності та продуктивності праці тощо. Ринок засобів виробництва, або ринок капіталу — певна сукупність економічних відносин між різними суб’єктами підприємницької діяльності з приводу організації, використання і купівлі-продажу засобів та предметів праці. Основним фактором, який впливає на даний ринок є позичкова ставка. Із зростанням проценту розширене відтворення скорочується, і навпаки. Даний ринок праці ще зовсім не розвинутий в Україні. Ринок предметів споживання — підсистема економічних відносин між економіч-ними суб’єктами (передусім продавцями та покупцями) з приводу організації, ви-користання і купівлі-продажу товарів тривалого використання та поточного спожи-вання. Складовими даного ринку є виробництво товарів тривалого користування та поточного споживання. Основне завдання при створенні даного ринку це подолання диспропорцій між виробництвом товарів групи А та групи В, створення сучасної сис-теми оплати праці, перебудова аграрних відносин. Ринок послуг — певна сукупність економічних відносин з приводу організації і купівлі-продажу послуг. Послуга — це особлива споживна вартість, що задовольняє певні потреби людей. Розрізняють традиційні (страхування, транспорт, зв’язок, мис-тецтво) та нетрадиційні послуги (маркетингові, інженерно-консультаційні, рекламні тощо). Ринок інтелектуальної власності — підсистема економічних відносин між різ-ними господарюючими суб’єктами з приводу організації, використання і купівлі-продажу патентів, ліцензій та інших об’єктів інтелектуальної власності. Також виділяють: валютний ринок — важлива сфера економічних відносин з при-воду купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів (чеків, векселів, акре-дитивів, телеграфних та поштових переказів в іноземній валюті), ринок інформації — сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу інформаційних послуг, збирання, обробки, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачу, ринок золота — сукупність економічних відносин з приводу організації та купівлі-продажу золота. Здійснюють її консорціуми місцевих банків й спеціалізовані фірми. Залежно від ринкового середовища розрізняють 4 моделі ринків: Частина І. Вступ до економічної теорії Чиста конкуренція характеризується наявністю великої кількості не залежних продавців, які виробляють стандартизовану продукцію. Продавець не може встано-вити ціни вище ринкових оскільки він зразу втрачає своїх покупців. Чиста монополія — це ринок, де одна фірма є єдиним продавцем продукту чи по-слуги. Тут відсутні замінники продукції. Монополістична конкуренція характеризується порівняно значною кількістю виробників, які виробляють різні види одного продукту. Продаж товарів відбуваєть-ся не за однією ціною, а вони можуть коливатися в широкому діапазоні. В даному випадку у продавця з’являється можливість виділитись не лише ціною, а й якістю товару, рекламою, методами особистої продажі. Олігополія відрізняється невеликою кількістю продавців, тому визначення цін і обсягів виробництва взаємозалежні. Розгортається боротьба за якість товару та бо-ротьба за престиж.

Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти. Ринкові відносини — це відносини і зв’язки, які складаються між продавцями і покупцями в процесі купівлі-продажу товарів.    Суб’єктами ринкових відносин є споживачі, виробники і постачальники ресурсів.    Споживачами виступають ті суб’єкти, які мають гроші: підприємці, наймані працівники, дрібні товаровиробники, пенсіонери, учні та студенти. Таким чином, суб’єктом ринкових відносин виступає майже все населення країни. За умов ринкової економіки щоб споживати, потрібно спочатку купити на ринку.    Виробниками продукції виступають підприємства — капіталістичні і прості товаровиробники. Вони виробляють товари і послуги, які мають задовольнити потреби споживачів — покупців.    Постачальниками ресурсів, таких як земля, праця, капітал і підприємницький хист, є власники цих ресурсів. Землю як виробничий ресурс постачають землевласники, працю — її носії — робітники, інженерно-технічні працівники, менеджери, інші спеціалісти. Капітал постачають власники засобів виробництва — капіталісти, а підприємницькі здібності — підприємці.    При аналізі ринкових відносин прийнято також виділяти два таких основних суб’єкти: домогосподарства і підприємства. Ці суб’єкти властиві для моделі чистої ринкової економіки, за якої роль держави в економічних процесах мінімальна.    Домогосподарства виконують дві основних функції в ринковій економіці: вони є основними постачальниками всіх економічних ресурсів і водночас основною видатковою групою в національному господарстві.    Підприємства є другим основним компонентом приватного сектору. Підприємства — це основна ланка народного господарства, яка забезпечує виробництво товарів і послуг та здійснює комерційну діяльність з метою одержання прибутку. Підприємства, як і домогосподарства вкрай різноманітні — від гігантів, таких як холдингова компанія “Луганськвугілля”, яка має 35 підприємств із загальною кількістю 29 тис. працівників, до крихітних майстерень і бакалейних крамничок — з одним-двома працівниками.    У змішаній ринковій економіці важливим суб’єктом ринкових відносин є держава (за визначенням західних економістів — уряд). Держава і ринкова система ділять між собою основні фундаментальні проблеми ринкової економіки. Завдяки цьому функціонування приватного сектору на основі ринкової системи модифікується державним сектором різними способами, такими, наприклад, як перерозподіл доходу і багатства; коригування розподілу ресурсів, контроль за рівнем зайнятості та інфляції тощо.    Основними об’єктами ринкових відносин є:    1) товари і послуги, які постачені на ринок або які можуть бути постачені за певного рівня ціни. До товарів ми включаємо і капітальні блага, тобто засоби виробництва;    2) робоча сила, або праця;    3) земля та інші природні ресурси;    4) нерухомість: будівлі, споруди, житло.