32.Соціальна поведінка людини та її типи.

Соціальна поведінка визначається як зміна, рух людини або соціальної системи у специфічному контексті, або як спосіб взаємодії, що може відбуватися щонайменше на двох рівнях:рівні між особистісної взаємодії – особистісна поведінка;рівні колективної взаємодії – колективна поведінка.

Як особистісна, так і колективна поведінка має певні загальні характеристики:

1.Соціальна поведінка визначається наміром – прагненням досягти чогось, щось здійснити. Але на шляху до передбачуваного результату мотиви наміру вступають у боротьбу із мотивами так званої зустрічної волі, і перемагають більш значущі.

2.Процес соціальної поведінки є цілеспрямованим. Мета відображає, до чого прагне особистість. Залежно від мети соціальна поведінка може бути як такою, що спрямована на збереження звичного, адаптивного стану, так і на набуття нової якості, нових результатів. Вчинок індивіда з урахуванням мети його здійснення можна розглядати з двох сторін. По-перше, як відповідну реакцію на зовнішню дію (реактивна поведінка). По-друге, як вияв внутрішнього джерела активності, внутрішньої потреби (активна поведінка).

3.Поведінка суб’єкта як сукупність вчинків не обмежується лише однією дією, містить думки та почуття. Зовнішньо схожі вчинки можуть бути зовсім різними в силу різниці останніх.

Соціальна поведінка відбувається за певними соціально-психологічними механізмами:

- Кожна особистість володіє набором реакцій поведінки, які формуються протягом життя і які Роттер об’єднав по блоках:

а) реакції поведінки, спрямовані на соціальне визнання, досягнення успіху;

б) реакції пристосування, які забезпечують погодження поведін. особист. з вимогами інших;

в) захисні реакції, які використовуються в ситуаціях, вимоги яких перевищують можливості людини в даний момент;

г) реакції уникнення, спрямовані на вихід із ситуації, відхід, втечу, відпочинок;

д) агресивні реакції, які включають і реальну фізичну агресію, і символічні її форми: іронію, насмішки, інтриги тощо.

- На поведінку людини впливає очікування – суб’єктивна вірогідність, з якою, на думку людини, визначене підкріплення буде здійснено після певної поведінки у конкретній ситуації ( на поведінку впливає і характер підкріплення, його цінність для людини).

- Особистісна поведінка залежить від локусу контролю:

а) при екстернальному контролі соціальний індивід відчуває себе свідком подій і вважає, що все в його житті залежить від зовнішніх умов;

б) при інтернальному контролі соціальний індивід досягнення цілей пояснює тільки ступенем власних зусиль.

В між особистісній взаємодії відокремлюють різні типи соціальної поведінки індивідів.. При цьому вчинок визначається як дія, виконуючи яку, людина усвідомлює її значення для інших, тобто усвідомлює її соціальний сенс. Тому у вивченні поведінки важливу роль відіграє дослідження її мети. Саме мета показує, до чого прагне людина, який результат хоче отримати. Метою вчинку особистості може бути як збереження звичного, адаптивного стану, так i набуття нової якості, нових результатів

1)Перцептивна - сприймання діючої інформації, регулювання інформац. перенавантаження, розуміння і оцінювання отриманої інформації

2) Захисна - прагнення створити, зберегти позитивний образ “Я”, позитивну думку про самого себе; захист від проблем, які поки що особистість вирішити не може; звільнення від тривоги при загрожуючих подіях чи їх очікуванні, при довгому використанні може стати перепоною особистого росту, при якому поведінка стає мало передбачуваною, і людина може шкодити сама собі, відходячи від реальності.

3) Індуктивна - сприймання і оцінка особистістю самої себе.

4) Звична - повторення знайомих варіантів поведінки у відповідних ситуаціях.

5) Утилітарна - прагнення особистості вирішити практичну конкретну проблему з максимальним досягненням.

6) Рольова - перевтілення, зміна особистості у відповідності з рольовими вимогами, умовами (навіть при неспівпаданні з особистими прагненнями)

7) Сценарна - прийняття і дотримання правил поведінки, яка відповідає статусу особистості в даному оточенні, суспільстві.

8) Моделююча - прийняття варіантів поведінки в малих і великих групах, важко контрольоване самою людиною та іншими людьми.

9) Врівноважуюча - прагнення особистості примирити, погодити існуючі одночасно і суперечливі одна одній думки, оцінки, настанови .

10) Звільняюча - прагнення захистити себе, свою репутацію від реальних чи можливих негативних умов існування, збереження стабільності внутрішнього емоційного стану.

11) Атрибутивна - прагнення до відповідності реальної поведінки суб’єктивній системі знань, реальних дій бажанням, думкам особистості .

12) Експресивна - задоволення від вчинків (незадоволення),переживання успіху (невдачі).

13) Автономна - готовність і прагнення особистості переборювати будь-які бар’єри при досягненні мети.

14) Дослідницька - прагнення до новизни фізичного і соціального оточення, готовність терпіти невизначеність.

15) Емпативна - прагнення до опанування чуттєвою інформацією, яка лежить в основі міжособистісної взаємодії людей.