3. Соціологія в системі суспільства наук

Соціологія, як і багато інших наук, вийшла з філософії. Протягом тривалого часу соціологічне знання накопичувалося в надрах філософії. І навіть після того, як соціологія в особі Конта та Є.Дюркгейма проголосила свою незалежність від філософії як справжню науку про суспільство, філософія продовжувала відігравати помітні роль у соціологічних вишукуваннях. У соціальної філософії соціології дуже широка область збігу об’єкта вивчення. Їхнє розходження більш виразно виявляється в предметі дослідження. Предметною сферою соціально-філософських міркувань є дослідження громадського життя, насамперед, з погляду рішення світоглядних проблем, центральне місце серед яких займають проблеми смислу життя. Самостійний розвиток соціології саме і пов’язане з тим, що вона почала активно освоювати при аналізі соціальних процесів кількісні методи з застосуванням складних математичних процес, у тому числі теорію імовірності, збір і аналіз емпіричних даних, установлення статистичних закономірностей, виробила певні процедури емпіричного дослідження. При цьому соціологія спиралася на досягнення статистики, демографії, психології та інших дисциплін, що вивчають суспільство та людину.

4. Структура соціологічної науки

На сучасному етапі соціологія має розгалужену структуру, у межах якої відокремлюються такі її складові:

- теоретична соціологія;

- спеціальні галузеві соціологічні теорії

- прикладна соціологія.

Теоретична соціологія розглядає всю сферу соціального життя – соціальні спільноти, соціальні відносини, соціальні процеси, особливості інституціоналізації суспільного життя. Її ознаками є високий рівень абстрагування, аналіз причинних зв’язків у розвитку соціальних явищ, опис соціальних взаємозв’язків у загальному вигляді. Теоретична соціологія тісно зв’язана із соціальною філософією, яка є розділом філософії, що вивчає якісну своєрідність суспільства, відмінності суспільних процесів від природних. У соціальної філософії та соціології широка галузь спів падіння об’єкту вивчення, їх розбіжності чітко проявляються у предметі дослідження. Теоретична соціологія на сучасному етапі – це значна кількість течій, шкіл, напрямків, які з певних позицій пояснюють специфіку розвитку соціальних спільнот. Серед таких напрямків відокремлюють соціологію еволюціонізму, функціоналізму, матеріалістичну, емпіричну, соціологію, конфліктологічні теорії, символічний інтеракціонізм тощо.

Спеціальні галузеві соціологічні теорії – це галузі соціологічного знання, які мають предметом свого дослідження відносно самостійні, специфічні підсистеми суспільного цілого і соціальних процесів. В цьому плані відокремлюються соціологія освіти, сім’ї, політики, культури, праці та управління, економічна соціологія, соціологія молоді тощо.

Прикладна соціологія – практична частина соціологічної науки, яка містить конкретні соціологічні дослідження, розроблені на підставах спеціальних соціологічних теорій. Прикладна соціологія має свої категорії, методи дослідження. Самостійний розвиток соціології пов’язаний з тим, що вона почала активно освоювати в аналізі соціальних процесів кількісні методи з використанням математичних процедур, теорії ймовірності, статистичних розрахунків. В цьому плані соціологія спирається на досягнення статистики, демографії, психології тощо. Тому питання про розрізнення соціології та інших емпіричних наук про суспільство, особистість є дуже складним. Ця проблема є в значній мірі невирішеною відносно конкретних соціальних наук і галузевих соціологій, наприклад, демографії та соціології шлюбу та сім’ї, економічної соціології та економічної теорії, соціології та соціальної психології. Можна зазначити, що в тій мірі, в якій вчений вивчає особистість, суспільство як суб’єкти і як об’єкти соціальних зв’язків, він виступає як соціолог.