- •8. Сутність позитивізму о.Конта.
- •9. Соціологічна теорія г.Спенсера.
- •10. Матеріалістична соціологія к.Маркса.
- •11. Соціологічні концепції е.Дюркгейма.
- •12. М.Вебер та розвиток гуманістичної соціології
- •13. Соціологія розуміння г.Зіммеля.
- •14. Загальна характеристика сучасних соціологічних концепцій.
- •30.Сутність процесу соціалізації.
- •31.Характеристика теорій соціалізації.
- •32.Соціальна поведінка людини та її типи.
- •33. Соціальні норми у регуляції між особової взаємодії.
- •34.Стимулювання соціальної поведінки людини.
- •35. Відхилення у соціальній поведінці людини.
- •36.Сутність соціального контролю та його елементи.
- •37. Соціальні санкції.
- •1.4. Методи соціології.
- •1.8. Особливості соціології , як наукової дисципліни , що вивчає людське суспільство.
- •2.5. Основні етапи становлення і розвитку соціології як науки.
- •2.10. Еволюціоністська теорія г.Спенсера.
- •2.15. Соціологічна концепція самогубства е.Дюркгейма.
- •2.23. Функціональні теорії т.Парсона та р.Мертона, їх відмінності.
- •2.24. Основні напрями сучасної соціології.
- •2.25. Витоки української соціології , їх характерні риси.
- •2.29. Роль м.Грушевського у розвитку соціології.
- •3.22. Трансформація соціальної структури українського суспільства.
- •4.3. Соціологічні підходи до вивчення особистості та її ролі в суспільстві.
- •4.4. Соціологічна структура особистості.
- •4.10. Типологія особистості в соціології.
- •5.1. Соціальна сутність культури.
- •5.3. Основні функції культури.
- •5.7. Норми та цінності як структурні елементи культури.
- •6.8. Основні шляхи та механізми розв’язання конфліктів.
- •8.6. Соціальні функції праці.
- •8.10. Проблема відчуждження праці.
- •8.13. Управління та самоуправління , їх співвідношення.
- •9.2. Політика – особливий вид регулювання суспільних відносин.
- •11.4.Види соціологічного дослідження , їх призначення.
- •11.24. Соціометрія , особливості її застосування.
- •2.21. Сорокін – видатний соціолог 20 ст.
- •4.1.Сутність, спільність та відмінність понять „людина”, „індивід”, „особистість”.
- •4.6. Фактори, механізми та агенти соціалізації.
- •4.9. Соціологічний зміст понять „десоціалізація”, „ресоціалізація”
- •1. Об’єкт та предмет соціології
- •2. Категорії й закони соціології
- •3. Соціологія в системі суспільства наук
- •4. Структура соціологічної науки
- •5. Функції соціології
- •6. Завдання соціології у вирішенні проблем реформування українського суспільства
- •7. Основні етапи розвитку соціологічної науки
- •8. Сутність позитивізму Конта
- •9. Соціологічна теорія Спенсера
- •10. Матеріалістична соціологія Маркса
- •11. Соціологічна концепція Дюркгейма
- •12. Вебер та розвиток гуманістичної соціології
- •13. Соціологія розуміння Зіммеля
- •14. Загальна характеристика сучасних соціологічних концепцій
9. Соціологічна теорія Спенсера
На розвиток соціології суттєво вплинули роботи Герберта Спенсера. Його соціологічну систему вчені визначають як соціологію еволюціонізму. Структурно ця система складається із трьох елементів: еволюційної теорії, органіцизму, вчення про соціальну організацію.
Еволюційна теорія містить наступні характеристики:
- в природі та суспільстві провідною ідеєю розвитку є еволюція;
- еволюція визначається як поступовий процес інтеграції, що перетворює масу елементів на визначену однорідність (так, суспільство виникає як об’єднання людей у зв’язку із зростанням їх чисельності чи поступовим злиттям маленьких володінь у провінції, губернії, королівства, імперії тощо);
- природний процес еволюційного розвитку порушується соціальними революціями і навіть радикальними реформами, що може призвести до занепаду суспільства, спричиняє конфлікти, безладдя.
Соціологічна система знань має спиратися, на думку Спенсера, на принцип органіцизму, за яким соціальна система уподібнюється живому організмові, але біологічний та соціальний організми мають суттєві відмінності. Так, суспільство не може бути чітко окресленим за формою, суспільство виступає несталою цілісністю, здатність відчувати й мислити притаманна всім складовим елементам суспільства, кожний індивід відносно автономний у системі цілісного суспільства. Крім того, в біологічному організмові складові елементи підпорядковані цілому, існують заради нього; у суспільстві не індивіди існують заради суспільства, а суспільство – заради блага кожного.
Вчення про соціальні організації розвиває ідею еволюції суспільства. Спенсер доводить, що на фазі над органічної еволюції виникають і розвиваються спеціалізовані “соціальні органи”, які він називав соціальними інститутами. Саме сукупність взаємодіючих інститутів утворює цілісну соціальну організацію – суспільство. Вчений відокремлює і аналізує шість типів соціальних інститутів: домашні (сім’я, шлюб), обрядові (церемоніальні), політичні, церковні, професійні, промислові. Завдяки розвитку соціальних інститутів у суспільстві відбувається еволюція стосунків між людьми внаслідок еволюції знань, мови, моралі, зростання інтелектуального потенціалу суспільства тощо.
Таким чином, в працях Г. Спенсера зазнали розвитку ідеї суспільного прогресу, структурування суспільного життя.
10. Матеріалістична соціологія Маркса
На першому етапі відокремлюється ще один напрямок соціологічних знань – матеріалістична соціологія. Засновником даного напрямку вважається Карл Маркс (1818 – 1883). Марксизм є не лише напрямком розвитку теоретичної соціологічної думки, а й впливовою суспільно – політичною течією, яка тісно пов’язана з масовими соціальними рухами. Критично сприймаючи зміст марксизму, вчені не заперечують наукових заслуг К. Маркса у формуванні та розвитку соціологічної думки, її матеріалістичного напрямку.
Теоретичні розробки К.Маркса можна представити у трьох основних положеннях:
- положення про базис – надбудову;
- положення про органічну цілісність суспільства;
- положення про діалектичний розвиток суспільства.
Згідно з матеріалістичним розумінням суспільних процесів першооснову, базис суспільства становить система матеріально – виробничих відносин, на ній ґрунтуються всі інші стосунки між людьми: правові, політичні, ідеологічні. Матеріально – економічна сфера проголошується Марксом незалежною константою щодо інших соціальних явищ і процесів.
В теорії Маркса суспільство розглядається як єдиний соціальний організм, соціальна цілісність, здатна до перетворень. Важливу роль у розвитку суспільства, на думку К. Маркса, відіграє принцип діалектичного розвитку, за яким процеси суспільної динаміки представляють певні фази. Динамізм, еволюційність суспільної системи діє на підставі створення гармонійних зв’язків, вони, в свою чергу можуть порушуватися дисонансами та конфліктами. Розв’язання конфліктів створює умови для відновлення гармонії на якісно новому рівні.
Окреме місце у вченні Маркса займає ідея про діалектичне поєднання об’єктивних та суб’єктивних факторів суспільного розвитку. Він пропонує розглядати історію як діяльність людини, яка досягає своїх цілей. Процес соціальних змін здійснюється не сам по собі, а лише внаслідок людської діяльності, шляхом цієї діяльності.
Матеріалістична соціологія Маркса дозволила зробити крок вперед у тлумаченні деяких соціальних явищ та процесів, але багато соціальних передбачень вченого практика поставила під сумнів.