- •8. Сутність позитивізму о.Конта.
- •9. Соціологічна теорія г.Спенсера.
- •10. Матеріалістична соціологія к.Маркса.
- •11. Соціологічні концепції е.Дюркгейма.
- •12. М.Вебер та розвиток гуманістичної соціології
- •13. Соціологія розуміння г.Зіммеля.
- •14. Загальна характеристика сучасних соціологічних концепцій.
- •30.Сутність процесу соціалізації.
- •31.Характеристика теорій соціалізації.
- •32.Соціальна поведінка людини та її типи.
- •33. Соціальні норми у регуляції між особової взаємодії.
- •34.Стимулювання соціальної поведінки людини.
- •35. Відхилення у соціальній поведінці людини.
- •36.Сутність соціального контролю та його елементи.
- •37. Соціальні санкції.
- •1.4. Методи соціології.
- •1.8. Особливості соціології , як наукової дисципліни , що вивчає людське суспільство.
- •2.5. Основні етапи становлення і розвитку соціології як науки.
- •2.10. Еволюціоністська теорія г.Спенсера.
- •2.15. Соціологічна концепція самогубства е.Дюркгейма.
- •2.23. Функціональні теорії т.Парсона та р.Мертона, їх відмінності.
- •2.24. Основні напрями сучасної соціології.
- •2.25. Витоки української соціології , їх характерні риси.
- •2.29. Роль м.Грушевського у розвитку соціології.
- •3.22. Трансформація соціальної структури українського суспільства.
- •4.3. Соціологічні підходи до вивчення особистості та її ролі в суспільстві.
- •4.4. Соціологічна структура особистості.
- •4.10. Типологія особистості в соціології.
- •5.1. Соціальна сутність культури.
- •5.3. Основні функції культури.
- •5.7. Норми та цінності як структурні елементи культури.
- •6.8. Основні шляхи та механізми розв’язання конфліктів.
- •8.6. Соціальні функції праці.
- •8.10. Проблема відчуждження праці.
- •8.13. Управління та самоуправління , їх співвідношення.
- •9.2. Політика – особливий вид регулювання суспільних відносин.
- •11.4.Види соціологічного дослідження , їх призначення.
- •11.24. Соціометрія , особливості її застосування.
- •2.21. Сорокін – видатний соціолог 20 ст.
- •4.1.Сутність, спільність та відмінність понять „людина”, „індивід”, „особистість”.
- •4.6. Фактори, механізми та агенти соціалізації.
- •4.9. Соціологічний зміст понять „десоціалізація”, „ресоціалізація”
- •1. Об’єкт та предмет соціології
- •2. Категорії й закони соціології
- •3. Соціологія в системі суспільства наук
- •4. Структура соціологічної науки
- •5. Функції соціології
- •6. Завдання соціології у вирішенні проблем реформування українського суспільства
- •7. Основні етапи розвитку соціологічної науки
- •8. Сутність позитивізму Конта
- •9. Соціологічна теорія Спенсера
- •10. Матеріалістична соціологія Маркса
- •11. Соціологічна концепція Дюркгейма
- •12. Вебер та розвиток гуманістичної соціології
- •13. Соціологія розуміння Зіммеля
- •14. Загальна характеристика сучасних соціологічних концепцій
30.Сутність процесу соціалізації.
Виникнення поняття "соціалізація" (від латинського socialis—суспільний) в американській і французькій соціології відносять до кінця XIX століття і пов'язують з іменами американського соціолога Ф.Гіддінгса (1855-1931) і французького соціолога Г.Тарда (1843-1904). Під соціалізацією в сучасній соціології зазвичай розуміють процес засвоєння індивідом зразків поведінки, психологічних механізмів, соціальних норм і цінностей, необхідних для успішного функціонування індивіда в даному суспільстві. Іншими словами, мова йде про придбання і нагромадження в процесі соціалізації індивідуального соціального досвіду, необхідного для нормальної життєдіяльності та взаємодії із соціальним оточенням в суспільстві.
Соціалізація охоплює всі процеси залучення до культури, комунікації і навчання, за допомогою яких людина набуває соціальну сутність і здатність брати участь у соціальному житті. Соціалізація виступає як процес взаємодії індивіда із соціальним оточенням.
Соціалізація містить у собі виховання. Цілеспрямована дія на індивіда задля прищеплювання йому визначених навичок, понять доповнюється при цьому практикою соціальної діяльності індивіда, участю його в різних неформальних групах і т.п. У ході соціалізації індивід грає як пасивну роль (засвоєння соціального досвіду, сприйняття цінностей і ін.), так і активну роль (вироблення визначеної системи орієнтацій, установок і т.п.).
Вся сукупність соціальних і психологічних процесів, за допомогою яких здійснюється соціалізація є як контрольована,цілеспрямована, так і стихійна, спонтанна. Деякі автори розуміють ці процеси як взаємодію. Як зміст і результат процесу соціалізації визнаються засвоєння системи знань, норм і цінностей, соціального досвіду, соціальних якостей і рис, соціальних ролей, зразків і психологічних механізмів поведінки.
Процес соціалізації продовжується протягом всього життя індивіда і включає в себе такі стадії — дотрудову, трудову і післятрудову. Загальним є визнання того, що соціалізація носить діяльнісний характер і головний критерій її успішності є вільне функціонування індивіда в суспільстві. І, нарешті, загальновизнаною у вітчизняній літературі стає активність індивіда в процесі соціалізації. Головний висновок сучасної теорії соціалізації: " особистість, що формується — не об'єкт якихось зовнішніх впливів, а активний суб'єкт саморозвитку"
Процес соціалізації відбувається як стихійно, так і цілеспрямовано під впливом безлічі посередників, тобто суспільних структур і інститутів, роль яких по-різному виявляється на різних етапах і стадіях соціалізації. Інститути соціалізації людини: дошкільні заклади, сім’я ,школа, організації, ВНЗ, неформальні об’єднання .
В основі механізму соціалізації лежить перш за все активно-перетворювальна діяльність людини, за допомогою якої відбувається її включення в життя і культуру суспільства, формування соціальних зв'язків, засвоєння загальних способів практичної діяльності, розвиток свідомості і самосвідомості, систем соціальної орієнтації.
Соціалізація за своєю суттю є процесом взаємо- і самореалізації особистості в ході її активної трудової діяльності. Соціалізація особистості — непросто односпрямований процес її навчання соціальним ролям (така точка зору переважає в деяких концепціях західної соціології), але й процес взаємовпливу. Можливість такого впливу закладена в наявності визначеної волі для активності особистості, що реалізується у різноманітних варіантах інтеракції особистості в ході соціалізації.