1. Західноукраїнська преса I половини XX століття. Її значення для становлення української журналістики.

     Преса ОУН-УПА-УГВР – це єдиний прояв української незалежної преси. Преса українського підпілля була досить розгалуженою. Свої видання мала і УГВР, і ОУН, і УПА. УГВР видавала друкований бюлетень “Бюро інформації Української Головної Ради”, “Вісник”, “Самостійність”. Видання УПА – “Повстанець”, “Інформатор”, “Інформативні вісті”, “Щоденні вісті”, “Стрілецькі вісті”, “Чорний лис”. ОУН – “Ідея і Чин”, “За Українську державу”, “За Україну”, “Пропагандист”.

       Преса для дітей – Часопис “Дзвінок”(1890-1914), у 1919 р.- “Світ дитини”, місячники – “Веселка”(1933р.), “Юні друзі”. На Буковині – журнал “Українська ластівка”(1933-1939), у Рівному журнал “Сонечко” (1935-1937). У структурі преси ОУН-УПА-УГВР – “На Чатах”, “На Зміну”, “Орлики”. Преса для жінок – Протягом 1919-1920 рр. У Львові виходить “Наша мета”, “Жіночий вісник” (1921). Журнал “Жіноча доля” у 1925 р., “Нова Хата” (1925-1939), газети “Жінка” і “Громадянка”, місячники “Світ Українки” (1938) і “Українка” (1938-1939). Преса економічна і кооперативна – “Часопись Правничу і Економічну” (1902-1914рр.), у Львові журнал “Економіст”(1904-1914рр.), місячник “Кооперативна республіка”.

       Сатирично-гумористичні видання – журнал “Дзеркало”(1906-1908рр.), протягом 1921-1923 рр. журнал “Будяк”. У 1933-1934 рр. – журнал “Жорна”, найкращий серед видань – журнал “Комар” 1933-1939рр. Літературно-мистецька преса – “Літературно-Науковий Вістник”, журнал “Руська Хата”, місячники – “Бджола” і “Будучність”. Журнали – “Нові шляхи” і “Вікна”. Часописи – “Аматорськицй театр”, “Боян”, “Світло і Тінь”, “Кіно”.Преса молодіжних організацій – До першої світової війни виходили “Січові вісті”, “Вісті з Запорожа”, місячники – “Молоде Життя” та “Український Пласт”, видання “Пластун”, “Скоб”, “Український Пластун”, “Гуцульський Ранок”, “Пластовий Орган”.Преса Українських Січових Стрільців – часописи – “Самохотник”, “Бомба”, “Самопал”, “Вісник Пресової Квартири У.С.С.”. у 1916 р.

     Незважаючи на регіональний характер, західноукраїнська преса мала всеукраїнське значення, оскільки її основними методологічними засадами були державність, соборність, боротьба за українську ідею. На всії етапах історичного процесу західноукраїнська преса була необхідним чинником, яка сприяла розбудові українського життя. Для західноукраїнської преси було характерне самоусвідомлення важливості своєї ролі і призначення..

      Західноукраїнський журналістський процес позначений ще однією особливістю – це жертовність і навіть готовність до самопожертви журналістського корпусу. Особливо це проявилося у період визвольних змагань 1918-1920 рр., роки Другої світової війни, і у повоєнні. Це були журналісти, які писали і творили не лише чорнилом, але і власною кров’ю, віддаючи життя за Україну.

2. Актуальність вивчення західноукраїнської преси I половини XX століття.

     Західноукраїнська преса – це дзеркало життя, совість і свідомість українського народу. Це жертовність та самопожертва західноукраїнських  публіцистів. Це насамперед народна преса, що  порушувала вічні проблеми українського життя нашої історії. Вона стала як українським надбанням, так і національною вартістю українців. Вона є важливим елементом нашого минулого, а її вивчення сьогодні допомагає нам усвідомити усю повноту минулого України. Саме у цій пресі зображені різні таємниці різноманітних сфер українського суспільства, відображена історія літературної, мистецької, економічної, політичної, публічистичних думок, які заклали основу вивчення її засад та сприяли розвитку української преси на сучасному етапі.Також актуальність вивчення  західноукраїнської преси I половини XX століття є в тому, що преса реєструє факти історії в процесі її творення, відображає події в різних сферах життя. Це дає низку обгрунтувань, які поєднують в собі тенденції та причини розвитку західноукраїнської преси I половини XX століття.