1.Шляхи побудови структурної схеми математичної моделі соціально-економічного явища

Економіко-математичну модель визначають як внутрішньо несуперечливу замкнену систему математичних відношень, призначену для відтворення певних властивостей досліджуваного реального явища чи процесу. Прикладами економічних моделей є моделі споживчого вибору, моделі фірми, моделі економічного росту, моделі рівноваги на товарних, ресурсних і фінансових ринках. Будуючи моделі, економісти виявляють істотні фактори, що визначають досліджуване явище, й відкидають деталі, несуттєві для розв'язання поставленої проблеми.

Економіко-математична модель, що описує дане економічне явище або об'єкт, будується таким чином:

1) формулюється предмет і визначається мета дослідження;

2) у розглядуваній економічній системі відокремлюються структурні й функціональні елементи, що відповідають даній меті, виявляються їхні найважливіші якісні характеристики;

3) словесно, якісно описуються взаємозв'язки між елементами;

4) вводяться символічні позначення для характеристик економічного об'єкта або явища й формалізуються, наскільки це можливо, взаємозв'язки між ними. Тим самим формується економіко-математична модель;

5) проводяться розрахунки за економіко-математичною моделлю та аналізується добутий розв'язок.

Таким чином, модель це умовний образ об’єкту, побудований для поліпшення його дослідження. Використання математики в економіці, дозволяє, по-перше, виділити і формально описати найбільш важливі зв’язки економічних об’єктів. По-друге, за допомогою математичних методів можна індуктивним шляхом отримати нові знання про вивчаємий об’єкт: оцінювати форму і параметри залежностей його змінних, які у більшій степені відповідають вже існуючим дослідженням. І по-третє, використання мови математики дозволяє точно і компактно відображати положення економічної теорії, формувати її терміни і висновки.

Економічні моделі дозволяють виявити особливості функціонування економічного об’єкту і на основі цього завбачити майбутню поведінку об’єкту, якщо зміняться будь-які параметри.

2.Визначте поняття наукової новизни дослідної роботи.

Наукова новизна..." - особливо важлива частина вступу, на яку завжди звернуть увагу і вчена рада і ВАК. Тим часом, дисертантами часто даються нечіткі, розпливчасті визначення новизни, що знижує загальне враження від роботи. Зокрема, новизна іноді підмінюється актуальністю теми, її практичною або теоретичною значущістю; наводяться бездоказові твердження, що дане питання вивчається вперше (досягнуті нові результати, дані нові формулювання) у той час, як це насправді не так.

Варто розуміти, що до числа ознак, що дозволяють казати про наукову новизну дисертації,відносяться:

постановка нової наукової проблеми; введення нових наукових категорій і понять; розкриття нових закономірностей протікання природних і суспільних процесів; застосування нових методів, інструментів, апарату дослідження; розробка і наукове обґрунтування пропозицій щодо удосконалення об'єктів, процесів і технологій, що використовуються в економіці та управлінні; розвиток нових наукових уявлень про навколишній світ, природу, суспільство тощо.

Наукова новизна не повинна зводитися до простого перерахування встановлених фактів, ідей, закономірностей; вона повинна розкривати головну наукову концепцію автора, давати наукове пояснення суті його досліджень у якісному і кількісному аспектах.

У науковій новизні одержаних результатів подають короткий перелік нових наукових положень (рішень), запропонованих здобувачем особисто. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше здобуто, вдосконалено, дістало подальший розвиток).

Існують наступні форми новизни наукового дослідження

1. Часткове нове поєднання ознак 2. Включення нової ознаки . 3. Заміна частини ознак новими .

4. Використання більш конкретної ознаки як загальноприйнятої . 5. Нове взаєморозташування ознак

6. Новий тип зв'язку і взаємодії між ознаками. 7. Сумісне використання ознак, які раніше використовувалися окремо, у вигляді нового поєднання. 8. Нова форма (режим, структура) ознаки 9. Нове кількісне співвідношення ознак. 10. Використання відомого пристрою, методу, моделі, які раніше не використовувалися для цієї мети.

Кожне наукове положення чітко формулюють, відокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни.

У формулюванні наукової новизни часто порушується ієрархія її положень. На перше місце необхідно ставити положення, що починаються з визначення «вперше», потім «доповнено», а після цього «уточнено».