21. Централізовані та місцеві джерела фінансування дефіциту бюджету.

1)Державні позики. Використання державних позик вимагає:наявності тимчасово вілбних коштів у кредиторів держави., довіри з боку кредиторів держави, наявності реальних доходів від використання позичених грошових коштів. Джерелами погашення державної позики можуть бути: додаткові податкові надходження від зростання ВВП на основі інвестування позичених коштів,підвищення рівня оподаткування, зменшення видатків, випуск нових позик.

2) Грошова емісія може використовуватись тільки в умовах жорсткого контролю за використанням цих грошей. Вона полягаї в обмеженні відношення бюджетного дефіциту до ВВП в розмірі 2-3%.

3) Кредити Національного банку та комерційних банків.

4) Міжнародні позики.

В програму конкретних заходів по скороченню бюджетного дефіциту слід включити і послідовно проводити в життя такі заході, які, з однієї сторони стимулювали б притік грошових засобів в бюджетний фонд країни, аз іншої- сприяли б скороченню державних витрат. Економічними наслідками застосування цих джерел. В світовій практиці для зниження бюджетного дефіциту широко використовується така форма, як залучення в краіну іноземного капіталу.

20. Сутність та класифікація міжбюджетного дефіциту.

Бюджетний дефіцит – це явище коли видатки бюджету перевищують доходи. Причиною дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості. За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований. Відкритий – офіційно визнаний у законі про бюджет. Прихований офіційно не визнається. За причинами виникнення бюджетний дифіцит буває вимушеним і прихованим. Вимушений є наслідком низького виробництва ВВП. Свідомий визначається характером фінансової політики держави – вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. За напрямком дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетний дефіцити. Активний – це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП. Пасивний – покриття поточних витрат. Заходами можуть виступати: державні позики; грошова емісія; підвищення рівня оподаткування; зменшення видатків; додаткові податкові надходження, які отримує держава завдяки зростанню ВВП на основі інвестування позичених коштів;

Бюджетний дефіцит являє собою перевищення видатків бюджету над його доходами. Конкретними особливостями розвитку економіки України, що зумовлюють дефіцит бюджету є:

- структурна розбалансованїсть економіки та несвоєчасне І недостатньо ефективне проведення структурних перетворень;

-збереження значної кількості нерентабельних державних підприємств, що одержують дотації;

- недосконалий механізм оподаткування суб'єктів господарювання;

- невідповідність структури бюджетних видатків наявним фінансовим можливостям держави.

Безумовно, бюджетний дефіцит - небажане для держави явище: його фінансування на підставі грошової емісії гарантовано веде до інфляції, за допомогою неемісійних коштів - до зростання державного боргу.

Однак бюджетний дефіцит не можна однозначно віднести до надзвичайних, негативних подій, характеризувати як однозначно несприятливе для економіки явище, тому що різними можуть бути якість, природа дефіциту. У невеликих, припустимих розмірах ( за даними міжнародної статистики у межах 3 -4% від розміру ВВП ) він може бути пов"язаний з необхідністю здійснення значних Державних вкладень у розвиток економіки, і тоді дефіцит не є відображенням кризових течій суспільних процесів, а скоріше стає наслідком прагнення держави забезпечити прогресивні зрушення в структурі суспільного відтворення.

Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і в ідеалі збалансування доходів і витрат держави.

Проблема подолання дефіциту бюджету є однією з важливих фінансових проблем, причому принципове значення для функціонування економіки має не стільки розмір бюджетного дефіциту, скільки вибір джерел його фінансування.

Згідно з Бюджетним кодексом України джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, тобто операції, пов'язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості,в результаті яких виникають зобов'язання держави, АР Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами.

Конкретні заходи держави у напрямі подолання бюджетного дефіциту можуть бути різними, але в результаті вони зводяться до створення умов і можливостей для зростання доходів та скорочення видатків бюджету.

24. Склад і структура доходів місцевих бюджетів. Власні і передані доходи місцевих бюджетів. Основу самостійності місцевого бюджету складають власні та закріплені доходи,

Власні доходи - це доходи, що формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади. Вони мобілізуються місцевими органами влади самостійно, на підставі власних рішень та за рахунок визначених ними джерел. До власних доходів належать місцеві податки і збори, платежі, що встановлюються місцевими органами влади, доходи комунальних підприємств, доходи від майна, що належить місцевій владі та інші.

Закріплені доходи також є основою самостійності місцевих бюджетів. Вони передаються центральною владою або органами влади вищого територіального рівня і закріплюються за певним бюджетом на частковій або довгостроковій основі. Згідно з Бюджетним кодексом до місцевих бюджетів зараховуються прибутковий податок з громадян, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам, плата за ліцензії на впровадження певних видів господарської діяльності, плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності та інші.

Певну частину доходів місцевих бюджетів становлять регулюючі доходи, які розподіляються між усіма ланками бюджетної системи України.

Регулювання доходів місцевими бюджетами дає можливість забезпечити відповідність між повноваженнями на здійснення видатків, закріпленими законодавчими актами України за бюджетами та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.

Самостійною статтею доходів місцевих бюджетів є міжбюджетні трансферти у формі дотацій і субвенцїй.

22.Поняття місцевих фінансів, їх склад і призначення. Основою правової та організаційної самостійності місцевого самоврядування є певна матеріальна і фінансова база, до складу якої згідно з чинним законодавством належать:

• рухоме і нерухоме майно, яке є у комунальній власності

• доходи місцевих бюджетів

• позабюджетні фонди

• інші кошти.

Головна роль у складі фінансів органів місцевого самоврядування належить місцевим бюджетам , які виступають основним джерелом фінансового забезпечення розвитку регіонів.

Місцеві бюджети - це система формування, розподілу і використання фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань як власних,

так і делегованих.

Місцеві бюджети як категорія фінансів, пов'язані з утворенням, розподілом та використанням фондів грошових коштів, що належать місцевим органам влади і самоврядування. Вони виступають основною організаційною формою мобілізації фінансових ресурсів для економічного і соціального розвитку даної адміністративно-територіальної одиниці.

Місцевий бюджет можна розглядати і в інших аспектах. Це правовий акт, згідно з яким виконавчі органи влади отримують право на розпорядження певними фондами грошових ресурсів. Місцевий бюджет є планом (кошторисом) видатків і доходів відповідного місцевого органу влади і самоврядування.

Місцеві бюджети містять із собі надходження і витрати на виконання повноважень органів влади АР Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. За допомогою місцевих бюджетів відбувається перерозподіл суспільних фондів споживання між окремими групами населення. Також з цих бюджетів деякою мірою здійснюється фінансування галузей виробничої сфери, зокрема місцевої промисловості, комунального господарства та інші.

Економічна сутність місцевих бюджетів проявляється в їхньому призначенні. Ці бюджети виконують такі функції:

• формування грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих органів влади

• розподіл і використання цих фондів між галузями народного господарства

• контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств, організацій, установ, підпорядкованих місцевим органам влади.

Доходи місцевих бюджетів мають вирішальне значення для забезпечення матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування. Оскільки об'єкти комунальної власності переважно належать до невиробничої сфери (школи, дитячі садки, лікарні, культурні і спортивні заклади) і є неприбутковими організаціями, вони фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Залежно від територіальної локалізації доходів місцевих бюджетів розрізняють:

1) доходи, одержані на території, підпорядкованій даному місцевому бюджету;

2) доходи, одержані на інших територіях, які за допомогою бюджетних важелів перерозподілу спрямовуються до місцевого бюджету (дотації, субвенції).

Доходи, одержані на території, підпорядкованій місцевому бюджету, поділяються на власні, закріплені та регулюючі.