- •1.Сутність фінансів підприємств, їх функції та принципи організації.
- •2.Внутрішні та зовнішні фінансові відносини суб’єктів господарювання.
- •3.Порядок розподілу грошових надходжень від реалізації продукції, робіт і послуг.
- •4.Поняття фінансових ресурсів п-ств, характеристика їх складу.
- •5.Джерела формування фінансових ресурсів новостворюваних та функціонуючих підприємств.
- •6.Класифікація фінансових ресурсів.
- •7. Поняття доходів і витрат п-ва, їх класифікація.
- •8. Особливості фінансування установ і організацій в фінансовій сфері.
- •9. Характеристика методів організації фінансової діяльності підприємств (принципи, мета, зміст кожного).
- •10.Визначення категорій бюджету за економічною суттю, за формою прояву, за матеріальним змістом, з організаційно-правової сторони.
- •11. Функції бюджету як економічної категорії.
- •12. Бюджетний устрій і бюджетна система України.
- •13. Економічна сутність доходів бюджету та їх класифікація
- •14. Економічна сутність видатків бюджету та їх класифікація
- •15. Види бюджетного фінансування
- •16. Сутність та класифікація бюджетного дефіциту
- •17. Бюджетний процес і його складові
- •18. Бюджетна резолюція, її зміст та призначення
- •21. Централізовані та місцеві джерела фінансування дефіциту бюджету.
- •3) Кредити Національного банку та комерційних банків.
- •4) Міжнародні позики.
- •20. Сутність та класифікація міжбюджетного дефіциту.
- •26. Обєктивна необхідність фінансового вирівнювання в Україні
- •25. Склад і структура видатків місцевих бюджетів
- •27. Cутність державного кредиту. Відмінність державного кредиту від банківського.
- •28. Функції державного кредиту:
- •29. Види і форми державного кредиту, їх зміст і характеристика.
- •31. Поняття державного боргу. Поточний і капітальний державний борг.
- •32. Методи управління державним боргом, їх характеристика.
- •30. Класифікація державних позик.
- •33. Обслуговування державного боргу.
- •34. Економічна необхідність, передумови виникнення і роль страхування. Особливості фінансових відносин у сфері страхування.
- •35. Поняття страхування, його функції та ознаки.
- •36. Суб’єкти страхових відносин : страховик, страхувальник, застрахований і отримувач.
- •43. Суб'єкти фінансового ринку (емітети, посередники, інвестори, інфраструктура), склад і роль кожної групи суб’єктів. Роль і місце держави на фінансовому ринку
- •44. Поняття та характеристика цінних паперів згідно з чинним законодавством
- •45 Характеристика інструментів фінансового ринку
- •46. Фондова біржа та її функції
- •47 Перестрахування та співстрахування, їх сутність та організація
36. Суб’єкти страхових відносин : страховик, страхувальник, застрахований і отримувач.
Страховик – юридична особа, стразова компанія яка дія на підставі відповідної ліцензії, беручи на себе зобов’язання щодо створення колективного страхового фону і виплати з нього страхового відшкодування.
Страхувальник – юридична чи фізична особа яка на підставі відповідної угоди зі страховиком сплачує страхові внески до страхового фонду.
Застрахований – юридична чи фізична особа, якій належить страхове відшкодування при настанні страхового випадку.
Крім того, може виділятися такий суб’єкт, як отримувач страхового відшкодування в тих випадках коли його не може отримати застрахо
39. Поняття "страхового-ринку" можна розглядати з таких позицій: — як сферу економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу є страховий захист та формується попит і пропозиція на нього; — як форму організації фінансових відносин щодо формування та розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту юридичних і фізичних осіб; — як соціально-економічне середовище, в якому функціонують страхові компанії, страхувальники, посередники, що приймають участь В реалізації страхових послуг; — як сукупність страхових організацій і страхових послуг; — як механізм перерозподілу фінансових ресурсів страхувальників і страховиків.До основних суб'єктів страхового ринку належать: страховики; страхувальники; страхові посередники.За характером здійснюваних операцій страхові компанії поділяються на:— спеціалізовані — такі, що спеціалізуються виключно на окремих видах страхування; — універсальні, що виконують різні види страхування;На страховому ринку України функціонують такі об'єднання страховиків, як Ліга страхових організацій України, Моторне страхове бюро України, Авіаційне страхове бюро України, Морське бюро України, Асоціація "Українське медичне страхове бюро". Об'єктом страхового ринку є страхові продукти — специфічні страхові послуги, що надаються страхувальнику при виконанні договору страхування (пропонуються на страховому ринку). А перелік видів страхування, якими може користуватися страхувальник, відображає асортимент страхового ринку
42. Фондовий ринок - це система економічних і правових відносин, пов'язаних із випуском та обігом цінних паперів. За способом розміщення цінних паперів фондовий ринок поділяють на первинний і вторинний. Первинний ринок - це сукупність правовідносин, пов'язаних з розміщенням цінних паперів. Це ринок перших та повторних емісій, на якому здійснюється початкове розміщення цінних паперів серед інвесторів та початкове вкладення капіталу в різні галузі економіки. Первинне розміщення цінних паперів різних компаній може проводитися шляхом передплати, відкритого продажу або проведення аукціонів. В Україні відповідно до Закону [20] розрізняють публічне (відкрите) та приватне (закрите) розміщення цінних паперів. Вторинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов'язаних з обігом цінних паперів. На вторинному ринку мають обіг емітовані раніше цінні папери. Операції на вторинному ринку не збільшують загальної кількості цінних паперів та загального обсягу інвестицій в економіку. Головною метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності цінних паперів, тобто створення умов для найширшої торгівлі ними. Це, у свою чергу, надає можливості власникові цінних паперів реалізувати їх у найкоротший строк при незначних варіаціях курсів і невисоких витратах на реалізацію.За організаційними формами розрізняють фондову біржу та позабіржовий ринок цінних паперів. Біржовий ринок, як правило, є вторинним, представлений фондовою біржею. Тобто це ринок з високим рівнем організації, на якому за спеціальними правилами здійснюється угода купівлі-продажу цінних паперів. Основними суб'єктами біржового ринку виступають продавці, покупці та посередники — брокери, дилери. Позабіржовий ринок є також вторинним і обслуговує середній та малий за обсягом акціонерний капітал тих емітентів, які з об'єктивних причин не виставляють свої активи на біржу. Основою позабіржового ринку є комп'ютерний зв'язок, каналами якого передається інформація стосовно акцій, що котируються. Обсяги торгівлі цінними паперами через фондову біржу і позабіржовий ринок у розвинутих країнах майже однаковий. Як правило, провідною є одна фондова біржа, спостерігається концентрація центрів біржової торгівлі цінними паперами.
40. фінансовий ринок — сукупність економічних відносин, які виникають між його учасниками при формуванні попиту і пропозиції на специфічні фінансові послуги, пов'язані з купівлею-продажем фінансових активів, які знаходяться у власності економічних суб'єктів національної, регіональної та світової економіки. На ці відносини впливають об'єктивні економічні закони розвитку суспільства, а також фінансова політика держави та інших суб'єктів господарювання. Сегментація фінансового ринку — процес цілеспрямованого поділу його видів на індивідуальні сегменти залежно від характеру фінансових інструментів, які обертаються на ринку. Це пояснюється тим, що саме фінансовий актив визначає зміст поняття "фінансовий ринок".Зважаючи на зазначене вище, структура фінансового ринку матиме такий вигляд: кредитний ринок та ринок грошей, які можуть бути представлені як ринок позикового капіталу, ринок цінних паперів, валютний ринок, ринок дорогоцінних металів і каміння, ринок фінансових послуг. Кожен з виділених структурних сегментів фінансового ринку, у свою чергу, можна розбити на окремі сектори (мікросегменти) залежно від критерію, покладеного в основу такого поділу.Кожний сегмент фінансового ринку має свою характерну специфіку та особливості функціонування, власні правила укладання угод із фінансовими активами тощо. Причому один і той самий актив може бути товаром на декількох ринках. Скажімо, кредит у доларах — об'єкт діяльності грошового, кредитного і валютного ринків.Передумовами становлення фінансового ринку в Україні стали: ліквідація державної монополії на рух фінансових ресурсів, економічна самостійність суб'єктів господарювання, розвиток відповідної інфраструктури фінансового ринку тощо. Сутність фінансового ринку відображена у його функціях. У сучасних умовах фінансовий ринок виконує такі основні функції: активна мобілізація тимчасово вільного капіталу з різних джерел; ефективний розподіл акумульованого вільного капіталу між численними кінцевими його споживачами; визначення найефективніших напрямів розміщення капіталу з позицій забезпечення високого рівня його дохідності; формування ринкових цін на окремі фінансові інструменти і послуги, які найоб'єктивніше відображають співвідношення між попитом і пропозицією; здійснення кваліфікованого посередництва між продавцями і покупцями фінансових інструментів; створення умов для мінімізації фінансових ризиків; прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів у державі.
41 кредитний ринок (ринок банківських позик, позикового капіталу), тобто ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу є вільні кредитні ресурси, обіг яких здійснюється на умовах поверненення, строковості, платності і забезпеченості; ринок цінних паперів (фондовий ринок), на якому об'єктом купівлі-продажу є усі види цінних паперів (фондових інструментів), емітованих підприємствами, різними фінансовими інститутами, державою; ринок фінансових послуг як сукупність різноманітних форм мобілізації й переміщення фондів фінансових ресурсів із вільного обігу в сфери інвестиційного прикладання. Фінансові послуги за своєю структурою є дуже різноманітними, можуть мати ознаки кредитних операцій, операцій оренди, страхування тощо. ринок цінних паперів (фондовий ринок), на якому об'єктом купівлі-продажу є усі види цінних паперів (фондових інструментів), емітованих підприємствами, різними фінансовими інститутами, державою; валютний ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу є іноземна валюта і фінансові інструменти, які обслуговують операції з нею; ринок золота та інших дорогоцінних металів (срібла, платини тощо), на якому об'єктом купівлі-продажу є дорогоцінні метали. В Україні ринок золота — найменш розвинутий вид фінансового ринку через відсутність належного правового регламентування;
Варто зазначити, що всі складові фінансового ринку перебувають у тісному взаємозв'язку. Насамперед збільшення обсягів грошових заощаджень населення і вільних коштів підприємств сприяє розширенню та активізації кредитного ринку і ринку цінних паперів. І навпаки, випуск цінних паперів знижує потребу у фінансуванні економіки за рахунок кредитів та акумулює тимчасово вільні грошові кошти інвесторів.
Практикою доведено, що фінансовий ринок досягає найбільшої ефективності лише тоді, коли у його функціонуванні задіяні всі складові: ринок грошей і валютний ринок, кредитний ринок і ринок цінних паперів, ринок фінансових послуг тощо.