- •1.Сутність фінансів підприємств, їх функції та принципи організації.
- •2.Внутрішні та зовнішні фінансові відносини суб’єктів господарювання.
- •3.Порядок розподілу грошових надходжень від реалізації продукції, робіт і послуг.
- •4.Поняття фінансових ресурсів п-ств, характеристика їх складу.
- •5.Джерела формування фінансових ресурсів новостворюваних та функціонуючих підприємств.
- •6.Класифікація фінансових ресурсів.
- •7. Поняття доходів і витрат п-ва, їх класифікація.
- •8. Особливості фінансування установ і організацій в фінансовій сфері.
- •9. Характеристика методів організації фінансової діяльності підприємств (принципи, мета, зміст кожного).
- •10.Визначення категорій бюджету за економічною суттю, за формою прояву, за матеріальним змістом, з організаційно-правової сторони.
- •11. Функції бюджету як економічної категорії.
- •12. Бюджетний устрій і бюджетна система України.
- •13. Економічна сутність доходів бюджету та їх класифікація
- •14. Економічна сутність видатків бюджету та їх класифікація
- •15. Види бюджетного фінансування
- •16. Сутність та класифікація бюджетного дефіциту
- •17. Бюджетний процес і його складові
- •18. Бюджетна резолюція, її зміст та призначення
- •21. Централізовані та місцеві джерела фінансування дефіциту бюджету.
- •3) Кредити Національного банку та комерційних банків.
- •4) Міжнародні позики.
- •20. Сутність та класифікація міжбюджетного дефіциту.
- •26. Обєктивна необхідність фінансового вирівнювання в Україні
- •25. Склад і структура видатків місцевих бюджетів
- •27. Cутність державного кредиту. Відмінність державного кредиту від банківського.
- •28. Функції державного кредиту:
- •29. Види і форми державного кредиту, їх зміст і характеристика.
- •31. Поняття державного боргу. Поточний і капітальний державний борг.
- •32. Методи управління державним боргом, їх характеристика.
- •30. Класифікація державних позик.
- •33. Обслуговування державного боргу.
- •34. Економічна необхідність, передумови виникнення і роль страхування. Особливості фінансових відносин у сфері страхування.
- •35. Поняття страхування, його функції та ознаки.
- •36. Суб’єкти страхових відносин : страховик, страхувальник, застрахований і отримувач.
- •43. Суб'єкти фінансового ринку (емітети, посередники, інвестори, інфраструктура), склад і роль кожної групи суб’єктів. Роль і місце держави на фінансовому ринку
- •44. Поняття та характеристика цінних паперів згідно з чинним законодавством
- •45 Характеристика інструментів фінансового ринку
- •46. Фондова біржа та її функції
- •47 Перестрахування та співстрахування, їх сутність та організація
46. Фондова біржа та її функції
Фондовий ринок –це особлива сфера ринкових відносин , де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвест . потреб суб”єктів ек.діяльності
Ринок ц.п. можна розмежувати на первинний і вторинний , біржовий і позабіржовий . Первинний – це ринок ц.п. і повторних емісій ц.п. , на якому здійснюється їхнє початкове розміщення серед інвесторів.
Головною метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності ц.п., тобто створення умов для найкращої торгівлі ними . Це дає можливість власникові ц.п. реалізувати їх у найкоротший термін принезначних варіаціях курсів і невисоких витратах щодо реалізації .
Біржовий ринок – ринок із найвищим рівнем організації , що максимально сприяє підвищенню мобільності капіталу та формуванню реальних ринкових цін на фін. вклади , що перебувають в обігу .
Позабіржовий ринок охоплює операції з цінними паперами поза біржою . Переважно на цьому ринку відбувається первинне розміщення ,а також перепродаж ц.п. тих емітентів . яку не бажають виставити свої активи на біржу
Бюджетна класифікація-групування доходів і видатків бюджету за відповідними ознаками. Що забезпечуе загальнодержавну і міжнародну порівняність бюджетних даних.Призначення-Б К мае бути цідльовою ,грунтуватися на галузях госпаодарства , територіях ,на яких здійснюються витрати ,або з яких надходять доходи,а такожконкретний вид видатків або доходів.Групи видатків:Розділи-н/г, соц-культ заходи,управління;Глави-міністерства ,відомства;Параграфи-галузі,заходи;Статті-з/п,стипендії.Групи доходів:Платіж-це розділ(ПДВ, платежі з прибутку, платежі з населення)Глави-міністерства ,відомства;Параграфи-це галузі н/г;Статті-в доходах майже не використовуються.
Бюджетні доходи і видатки держави повинні = державним доходам і видаткам,якщо цього немає то виникає бюджетний дефіцит-це перевищення видатків бюджету над його доходами.Це показник негативних явищ в економіці, що зумовлюють інфляцію грошової обинийі.Причини-спад виробництва,великі воєнні витрати,несвоєчасне проведення структурних змін в економіці. Шляхи подолання:зміни в податковій та кредитній політиці,-це призведе до пожвавлення економічного життя (зростання виробництва та його ефекти
47 Перестрахування та співстрахування, їх сутність та організація
перестрахування — страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування. При настанні страхового випадку перестраховик несе відповідальність згідно з узятими на себе зобов’язаннями з перестрахування. Відносини страховиків із перестрахування регулюються договорами, що укладаються між ними.
Основною функцією перестрахування є вторинний розподіл ризику, завдяки якому проходить кількісне та якісне вирівнювання страхового портфеля. За формою взаємно взятих зобов'язань цедента і перестраховика договори перестрахування поділяють на договори:
— факультативного перестрахування (перестрахувальник пропонує перестраховику кожний конкретний ризик окремо);
— облігаторного перестрахування (всі ризики перестрахованого портфеля);
— факультативно-облігаторного перестрахування(певні види ризиків).Співстрахування — страхування, при якому два та більше страховиків беруть участь визначеними частками у страхуванні одного й того самого ризику, видаючи спільні чи окремі поліси, кожний на страхову суму у своїй частці.За наявності відповідної угоди між співстраховиками та страхувальником один зі співстраховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах зі страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише в розмірі своєї частки.На практиці страховик, який бере участь у страхуванні в меншій частці, підпорядковується умовам, узгодженим страховиком, що має більшу частку.