- •1.Сутність фінансів підприємств, їх функції та принципи організації.
- •2.Внутрішні та зовнішні фінансові відносини суб’єктів господарювання.
- •3.Порядок розподілу грошових надходжень від реалізації продукції, робіт і послуг.
- •4.Поняття фінансових ресурсів п-ств, характеристика їх складу.
- •5.Джерела формування фінансових ресурсів новостворюваних та функціонуючих підприємств.
- •6.Класифікація фінансових ресурсів.
- •7. Поняття доходів і витрат п-ва, їх класифікація.
- •8. Особливості фінансування установ і організацій в фінансовій сфері.
- •9. Характеристика методів організації фінансової діяльності підприємств (принципи, мета, зміст кожного).
- •10.Визначення категорій бюджету за економічною суттю, за формою прояву, за матеріальним змістом, з організаційно-правової сторони.
- •11. Функції бюджету як економічної категорії.
- •12. Бюджетний устрій і бюджетна система України.
- •13. Економічна сутність доходів бюджету та їх класифікація
- •14. Економічна сутність видатків бюджету та їх класифікація
- •15. Види бюджетного фінансування
- •16. Сутність та класифікація бюджетного дефіциту
- •17. Бюджетний процес і його складові
- •18. Бюджетна резолюція, її зміст та призначення
- •21. Централізовані та місцеві джерела фінансування дефіциту бюджету.
- •3) Кредити Національного банку та комерційних банків.
- •4) Міжнародні позики.
- •20. Сутність та класифікація міжбюджетного дефіциту.
- •26. Обєктивна необхідність фінансового вирівнювання в Україні
- •25. Склад і структура видатків місцевих бюджетів
- •27. Cутність державного кредиту. Відмінність державного кредиту від банківського.
- •28. Функції державного кредиту:
- •29. Види і форми державного кредиту, їх зміст і характеристика.
- •31. Поняття державного боргу. Поточний і капітальний державний борг.
- •32. Методи управління державним боргом, їх характеристика.
- •30. Класифікація державних позик.
- •33. Обслуговування державного боргу.
- •34. Економічна необхідність, передумови виникнення і роль страхування. Особливості фінансових відносин у сфері страхування.
- •35. Поняття страхування, його функції та ознаки.
- •36. Суб’єкти страхових відносин : страховик, страхувальник, застрахований і отримувач.
- •43. Суб'єкти фінансового ринку (емітети, посередники, інвестори, інфраструктура), склад і роль кожної групи суб’єктів. Роль і місце держави на фінансовому ринку
- •44. Поняття та характеристика цінних паперів згідно з чинним законодавством
- •45 Характеристика інструментів фінансового ринку
- •46. Фондова біржа та її функції
- •47 Перестрахування та співстрахування, їх сутність та організація
43. Суб'єкти фінансового ринку (емітети, посередники, інвестори, інфраструктура), склад і роль кожної групи суб’єктів. Роль і місце держави на фінансовому ринку
Суб'єктами фінансового ринку можуть бути: фізичні особигрупи громадян (партнерів), трудові колективи, юридичні особи, держава. Існує декілька класифікацій суб’єктів : 1)за формою: а)домогосподарства (населення); б)суб'єкти господарювання (інститути позафінансової сфери — юридичні особи, резиденти певної держави, які займаються виробництвом товарів та наданням послуг); в)держава. 2) за виконуваними функціями: а)продавці і покупці фінансових активів (послуг); б)фінансові посередники; в) інститути інфраструктури фінансового ринку 3) На ринку позикових капіталів основними учасниками фінансових операцій є: кредитори. та позичальники. На ринку цінних паперів основними прямими учасниками фінансових операцій є: — емітенти, які залучають необхідні фінансові ресурси за рахунок випуску (емісії) цінних паперів. На фінансовому ринку емітенти є виключно продавцями цінних паперів із зобов'язанням виконувати всі вимоги, які випливають зумов їх випуску. Емітентами цінних паперів є держава, а також юридичні особи. — інвестори, які вкладають свої грошові кошти в різноманітні види цінних паперів з метою отримання доходу. Інвесторів класифікують так: за статусом їх поділяють на індивідуальних й інституціональних інвесторів (представлені різними фінансово-інвестиційними інститутами); за метою інвестування -- стратегічних (купують контрольний пакет акцій для здійснення стратегічного управління підприємством) і портфельних інвесторів (купують окремі види цінних паперів виключно в цілях отримання доходу); за належністю до резидентів -- вітчизняні та іноземні інвестори.
Держава також є активним учасником фінансового ринку. Держава є, в основному, позичальником, регулярно розміщуючи на зовнішньому і внутрішньому ринках свої боргові зобов'язання; вона також виконує специфічну і дуже важливу функцію — регулювання фінансового ринку. За допомогою законів та нормативних актів держава впливає на поведінку учасників ринку і певною мірою спрямовує розвиток ринку в заданому напрямі. Іноді держава може бути на фінансовому ринку інвестором, здійснюючи фінансову підтримку певних суб'єктів господарювання. Це відбувається у тому випадку, коли в держави виникає надлишок фінансових ресурсів. Тоді уряд стає постачальником грошових коштів на фінансовий ринок.
На розвиненому ринку діє величезна кількість фінансових посередників, які за певну плату надають різні види фінансових послуг. Ці послуги пов'язані як з емісією фінансових активів, так і з їх обігом на вторинному ринку. На вторинному ринку фінансові посередники забезпечують стабільне функціонування ринку, а також задовольняють інтереси юридичних та фізичних осіб щодо інвестування коштів у фінансові активи та вилучення їх з процесу інвестування Фінансові посередники (наприклад, банківські установи, інвестиційні, страхові компанії, недержавні пенсійні фонди тощо) водночас є й інститутами інфраструктури фінансового ринку.
Інфраструктура фінансового ринку — сукупність установ та організацій, які обслуговують учасників фінансового ринку з метою підвищення ефективності здійснюваних ними операцій і забезпечують процес безперервного функціонування фінансового ринку та вільний рух товарів і послуг на ньому. До інститутів інфраструктури фінансового ринку належать такі структурні утворення: фондові та валютні біржі, банківські установи, брокерські компанії, інвестиційні дилери та андерайтери, системи міжбіржових та міжбро-керських зв'язків, інвестиційні компанії та фонди, трастові компанії, фінансово-промислові групи або фінансові холдингові компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, національна депозитарна система, реєстратори цінних паперів, інформаційно-консультативні центри, розрахунково-клірингові установи та інші кредитно-фінансові й інвестиційні інститути.
Держава також є активним учасником фінансового ринку. Держава є, в основному, позичальником, регулярно розміщуючи на зовнішньому і внутрішньому ринках свої боргові зобов'язання; вона також виконує специфічну і дуже важливу функцію — регулювання фінансового ринку. За допомогою законів та нормативних актів держава впливає на поведінку учасників ринку і певною мірою спрямовує розвиток ринку в заданому напрямі. Іноді держава може бути на фінансовому ринку інвестором, здійснюючи фінансову підтримку певних суб'єктів господарювання. Це відбувається у тому випадку, коли в держави виникає надлишок фінансових ресурсів. Тоді уряд стає постачальником грошових коштів на фінансовий ринок.