35. Лептоспіри, їх характеристика, класифікація. Патогенез, імунітет і мікробіологічна діагностика лептоспірозу. Специф. Профілактика і терапія.

Родина-Leptospiraceae, рід-Leptospira – збудник зоонозних захворювань, грам негативні, забарвлюються за Романовським-Гімзою. Їх можна виявити за методом Буррі або сріблення за Морозовим. Це облігатні аероби, ростуть при 28С у рідких та напіврідких живильних середовищах.

Діагностика: Діагноз засновується на епідеміологічних даних (праця на сінокосі на заболочених луках, купання, контакт із сільськогосподарськими тваринами) та клінічній картині. Підтвердженням діагнозу можуть слугувати дослідження сироватки крові хворих у реакції аглютинації – лізису та РЗК.

Диференціювати потрібно перш за все з гепатитом. Основна різниця: анамнез – при гепатиті В гемотрансфузії, при лептоспірозі – контакт з гризунами; при лептоспірозі відсутній період перед жовтяницею, при гепатиті є; при гепатиті температура є до жовтяниці, а при лептоспірозі – одночасно з нею; при гепатиті немає болю у м’язах.

Диференційний діагноз проводять із грипом (у перші 3 дні), висипним тифом, хворобою Брилля, геморагічними лихоманками, тифопаратифозними захворюваннями, менінгітами різної етіології.

Профілактика: Знищення гризунів (дератизація), своєчасне виявлення хворих домашніх тварин, суворе дотримання ветеринарно-санітарних норм, охорона водоймищ, меліоративні роботи, суворе дотримання індивідуальної профілактики в осіб певних професій (тваринники, ветеринарні працівники та ін.), захист води та харчових продуктів від гризунів. У природних вогнищах лептоспірозу – щеплення спеціальною вакциною. Імунізують окремі професійні групи.

36. Борелії, біол.. власт. Роль в розвитку патології людини. Збудники епідемічного і ендемічного поворотного тифу. Специф. профілактика і терапія поворотного тифу. Збудник хвороби Лайма. Патогенез захворювання, мікробіологічна діагностика, терапія і профілактика.

Розрізняють епідемічний поворотний (вошивий) і ендемічний поворотний (кліщовий) тифи.

Захв. людини. Інфікування людини відбувається при роздавленні заражених вошей під час чухання і втиранні їх гемолімфи разом із бореліями в ранки від укусів або розчіси шкіри. Далі збудник проникає у клітини лімфоїдно-макрофагальної системи, розмножується і потрапляє у кров, зумовлюючи бактеріємію і токсинемію. Це співпадає з появою гарячки й інших симптомів хв.. Завдяки фагоцитозу і дії антитіл значна маса борелій гине, що призводить до закінчення приступу гарячки. Деяка частина збудників, які збереглися у ЦНС, селезінці, продовжують розмножуватись, одночасно змінюючи свої антигенні властивості. Такі борелії спричиняють новий приступ лихоманки. На них знову виробляються антитіла. Після 4-5 приступів у крові нагромаджуються антитіла проти всіх антигенних варіантів борелій і настає видужання. Захв. характеризується високою t, нудотою, блюванням, збільшеннями печінки, селезінки, ураженням нервової і кровоносної систем. Тепер поворотний вошивий тиф на Україні не зустрічається. 

Їх лабор. діагностика. Основою мікробіологічної діагностики поворотного тифу є бактеріоскопічне і серологічне дослідження. Для цього під час температурного приступу виготовляють товсту краплю і мазок крові, забарвлюють за Романовським-Гімзою (або фуксином) і мікроскопують. Краплю крові можна досліджувати і в темному полі, спостерігаючи характерний рух спірохет. Для серологічної діагностики інколи ставлять реакцію лізису і РЗК. Із метою диференціації епідемічного й ендемічного поворотного тифу кров’ю хворого заражають гвінейську свинку. Борелії епідемічного поворотного тифу захв. тварин не викликають.