1.Еволюція коків ,їх загальна характеристика. Стафілококи,біологічні властивості,класифікація,практичне значення.

Найбільш давніми є стафілококи,молодші види-менінгококи,гонококи.Виділив стафілококи у 1880 р. Пастер,у 78-му – Кох. Стафілококи – грампозитивні сферичні клітини, зазвичай розташовані у вигляді скупчень; нерухомі, не утворюють cпор, легко забарвлюються всіма аніліновими фарбниками, в культурі у міру старіння клітин багато з них стає грамнегативними. У мазках культури, вирощеної в рідкому живильному середовищі, видно коки, розташовані поодинці, парами, тетрадами у вигляді ланцюжків. Деякі стафілококи утворюють пакети правильної форми, що складаються з чотирьох або восьми коків. Часто утворюють колонії жовтого, червоного або оранжевого кольору. Добре ростуть на різних живильних середовищах в аеробних або умовах, при температурі 37ºС. Вони є метаболічно активними мікроорганізмами – ферментують багато вуглеводів і продукують пігменти, колір яких варіює від білого до темно-жовтого. Патогенні стафілококи зазвичай викликають гемоліз еритроцитів і коагулюють плазму.

Стафілококи за ступенем патогенності поділяються на: 1. безумовно патогенні, що володіють великим ступенем летальності для клітин; 2. умовно патогенні, здатні викликати незначний запальний процес у вигляді почервоніння та ущільнення; 3. стафілококи - сапрофіти (мешканці поверхні шкіри і зовнішнього середовища), практично не викликають поразок. Класифікація є відносною, бо патогенні прояви стафілококів залежать не тільки від їх біологічних властивостей, але і від стану організму людини, його стійкості та реактивності. Сапрофітний стафілокок S. saprophyticus- найчастіше у жінок викликає цистит - запалення сечового міхура, оскільки основне місце його проживання - шкіра в області геніталій і слизова оболонка сечівника. Епідермальний стафілокок S. epidermidis - колонізує будь-які слизові оболонки, будь-які ділянки шкіри. Стафілокок може призвести до зараження крові-сепсису, до ендокардиту - запалення внутрішньої оболонки серця, що часом може обернутися смертю. Епідермальний стафілокок може інфікувати будь-які штучні клапани, судини, суглоби. Золотистий стафілокок призводить до виникнення не менше 100 найнебезпечніших хвороб.

Значення : Більшість з них непатогенні та є компонентами нормальної флори шкіри і слизистих оболонок людини та інших організмів або компонентами мікробної флори ґрунту. Окрім гнійних захворювань шкіри і підшкірної клітковини, ангіни, пневмонії і інших, стафілококи викликають також гострі інфекції сечовидільної системи у жінок дітородного віку, уповільнені і рецидивні захворювання статевих органів (уретри, простати і ін.) у чоловіків, неонатальні інфекції.

2.Роль стафілококів у розвитку патології людини, патогенез спричинених ними процесів. Характеристика токсинів і ферментів патогенності. Роль у виникненні внутрішньолікарняної інфекції.

Деякі стафілококи непатогенні, інші (S.aureus) викликають важкі інфекції. S.epidermidis, хоча іноді й викликає легкі, обмежені ураження, загалом, відноситься до непатогенних, за винятком деяких незвичайних медичних ситуацій, наприклад, при введенні в тіло з лікувальною метою технічних пристроїв, чужорідних для тканин організму. Зазвичай S.epidermidis є частою причиною ендокардиту, що розвивається при протезуванні серцевих клапанів та інфекцій, що ускладнюють ортопедичне протезування або нейрохірургічне шунтування. Добре відомі стафілококові інфекції шкіри і поверхневих тканин тіла, такі як піодермії, фурункули, абсцеси, карбункули, пароніхія, імпетиго (impetigo contagiosa) та інфекційні ускладнення хірургічних ран. Клініка інфекції шкірних покривів залежить від віку хворого. Наприклад, "синдром ошпареної шкіри" спостерігається у маленьких дітей. Стафілококи також здатні викликати захворювання цілих систем. Вони можуть бути однією з причин пневмонії, гнійного плевриту, ендокардиту, менінгіту, абсцесу мозку, післяпологовий лихоманки, флебіту, циститу і пієлонефриту. Так званий "небезпечний трикутник" - це трикутний ділянку особи від кутів рота, верхньої губи і до верхньої частини носа. З цієї області можливе поширення інфекції безпосередньо в порожнину черепа, що може бути небезпечним для життя. Таке ускладнення пов'язане з особливостями анатомічної будови цієї частини тіла: відсутність надійних механічних бар'єрів, вени, не мають клапанів, які б ускладнювали зворотний потік крові, наявність мускулатури, постійно знаходиться в русі. Стафілококи можуть бути причиною ентериту і ентероколіту, що ускладнює антибіотикотерапію. Вони є найчастішою причиною харчового отруєння, тому що в їжі може накопичуватися у великій кількості токсин.

Госпітальна стафілококова інфекція - це ускладнення широкого застосування антибіотиків. Ці найважливіші антимікробні агенти дуже широко і вільно призначаються, але їх дія переважно бактеріостатичну, а не бактерицидну. Стафілококи наділені хорошою пристосованістю і серед них виникають стійкі до антибіотиків штами. По-друге, особливості медичного страхування та медичної служби сприяють ранньому виявленню хвороби та ранньої госпіталізації більшого числа хворих. По-третє, розширення об'єму і числа хірургічних втручань. Складна хірургічна техніка дозволяє залишати тканини відкритими довше. По-четверте, окремі види терапії можуть викликати пригнічення імунної системи (імунодепресію). Наприклад, трансплантація тканин і органів на тлі призначення засобів, що пригнічують відторгнення. У цих випадках пригнічується резистентність до інфекції.

Характеристика токсинів :

Серед них екстрацелюлярний токсини, гемолізини (стафілолізіни), ферменти.

Гемолізини - це екзотоксини, що діють безпосередньо на клітинну мембрану, внаслідок чого відбувається лізис еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів макрофагів і розвивається ураження багатьох тканин.

Цитотоксин - викликає аггрегацію тромбоцитів і вибірково діє на гладку мускулатуру дрібних вен.

Лейкоцідін - негемолітичний екзотоксин, що руйнує клітини білої крові. Він викликає дегрануляцію поліморфонуклеарних нейтрофільних лейкоцитів і макрофагів.

Ентеротоксин - позаклітинний токсин, викликає більшість випадків харчового отруєння. Токсин діє безпосередньо на блювотний центр центральної нервової системи. Присутність токсину можна встановити р-єю преципітації.

Ексфоліатін (ексфоліативний токсин) -пошкоджує деякі клітини шкіри таким чином, що великі ділянки шкірного покриву можуть відшаровуватися повністю. Особливо чутливі до дії токсину новонароджені і маленькі діти. Ця поразка отримало назву "синдром ошпареної шкіри".

Ліпази стафілокока - це ферменти, які руйнують ліпіди клітинних структур і ліпопротеїни крові.

Гіалуронідаза (фактор розповсюдження, інвазії), яку виробляють понад 90% патогенних стафілококів, підвищує проникність тканин для коків і їх токсичних субстанцій. Викликає деградацію гіалуронової кислоти, яка з'єднує клітини тканин.