- •1.Еволюція коків ,їх загальна характеристика. Стафілококи,біологічні властивості,класифікація,практичне значення.
- •2.Роль стафілококів у розвитку патології людини, патогенез спричинених ними процесів. Характеристика токсинів і ферментів патогенності. Роль у виникненні внутрішньолікарняної інфекції.
- •3.Методи мікробіологічної діагностики стафілококових процесів та їх оцінка. Імунітет при стафілококових захворюваннях. Препарати для специфічної профілактики і терапії, оцінка.
- •4. Стрептококи, біологічні властивості, класифікація. Токсини, ферменти патогенності.
- •6.Стрептококи пневмонії, біологічні властивості. Патогенність для людини і тварин. Мікробіологічна діагностика пневмококових захворювань.
- •8.Гонококи. Біологічні властивості, патогенез і мікробіологічна діагностика захворювань. Профілактика і специфічна терапія гонореї та бленореї.
- •27. Етапи розвитку вчення про збудника дифтерії. Теоретичні основи специфічної профілактики дифтерії. Протидифтерійні препарати.
- •28. Патогенез дифтерії, імунітет. Мікробіологічна діагностика бактеріоносійства. Диференціація збудника дифтерії і сапрофітних коринебактерій.
- •29. Збудник дифтерії, біологічні властивості. Характеристика екзотоксину. Специфічна профілактика і терапія дифтерії. Виявлення антитоксичного імунітету.
- •30. Патогенні мікобактерії, роль в розвитку патології людини. Збудники туберкульозу, властивості. Види туберкульозних бактерій. Патогенез і мікробіологічна діагностика туберкульозу.
- •31. Мікробіологічна діагностика туберкульозу. Імунітет при туберкульозі. Специфічна профілактика і терапія туберкульозу. Збудник лепри, біологічні особливості.
- •33. Іерсинії – збудники псевдотуберкульозу і ентероколіту, властивості, мікробіологічна діагностика ієрсиніозу.
- •34. Збудник сифілісу. Морф, культуральні властивості. Патогенез та імунітет. Мікробіологічна діагностика і специфічна терапія сифілісу.
- •35. Лептоспіри, їх характеристика, класифікація. Патогенез, імунітет і мікробіологічна діагностика лептоспірозу. Специф. Профілактика і терапія.
- •37. Рикетсії, біол.. Властивості. Класифік. Рикетсії – збудники захворювань у людини. Збудники Ку-гарячки. Патогенез захв., лабор. Діагностика, специф. Профіл.
- •38. Збудники висипного тифу, властивості. Патоген.Захворювання, оцінка методів. Специфічна профілактика, оцінка препаратів. Лабораторна діагностика.
- •39. Мікоплазми, класиф. Біол.Власт., методи культивування. Роль в розвотку патології людини. Мікробіологічна діагностика мікоплазмозу.
- •40.Хламідії, класиф., біол. Властивості. Методи культивування. Роль в розвитку патол.Людини. Мікроб.Діагност.Хламідіозу.
- •41.Малярійні плазмодії, їх характеристика. Патогенез малярії. Мікробіологічна діагностика. Специфічна профілактика і терапія.
- •42.Кампілобактери – збудники гострих кишкових захворювань. Біологічні властивості, мікробіологічна діагностика.
- •45.Патогенні гриби та актиноміцети(характеристика мікозів,дерматомікозів кандидозів)
- •46Токсоплазма,морфологія,особливості культивування.
- •47.Патогенні найпростіші
- •48.Лихоманка від укусу щурів
- •49.Умовно-патогенні мікроорганізми
- •50.Внутрішньолікарня́на інфекція
- •51.Клінічна мікробіологія
- •68. Харчові отруєння мікробної етіології. Класифікація харчових отруєнь(мали на увазі м/о), які їх спричиняють.
- •69.Збудники харчової токсикоінфекції. Принципи сан-бакт досліджень харчових продуктів.
33. Іерсинії – збудники псевдотуберкульозу і ентероколіту, властивості, мікробіологічна діагностика ієрсиніозу.
Рід Yersinia включаэ 11 видыв.Але у патології людини 3 види :Y.pestis(зб.чуми),Y.pseudotuberculosis(зб.псевдотуберкульоза) та Y.enterocolitica ентероколіт. Y. pseudotuberculosis и Y. enterocolitica - подвижные (перитрихи) грамотрииательные факультативно-анаэробные споронеобразующие палочки рода Yersinia семейства Enterobacteriaceae. Неприхотливы к питательным средам. Оптимальная температура для роста - 22-28 °С, также могут размножаться в пределах 2-40 "С, что позволяет отнести их к психрофильным бактериям. В холодильниках (при 4-6 °С) бактерии способны длительно сохраняться и размножаться на пищевых продуктах. Весьма устойчивы к замораживанию и оттаиванию, способны длительно существовать в почве и воде. Эти свойства имеют большое эпидемиологическое значение. Вместе с тем иерсинии чувствительны к воздействию солнечных лучей, высыханию, кипячению, действию обычных дезинфектантов. Патогенные свойства иерсинии связаны с их основными токсинами - энтеротоксином, эндотоксином (ЛПС-комплексом), цитотоксинами. Энтеротоксин Y. enterocolitica играет ведущую роль в развитии выраженной диареи; энтеротоксин Y. pseudotuberculosis имеет меньшее патогенетическое значение. Последнее связано с тем, что патогенность Y. pseudotuberculosis определяет в первую очередь инвазивная активность. С этим обстоятельством, в частности, во многом связаны частые случаи генерализации инфекции и трудности выделения Y. pseudotuberculosisиз кишечника. В противоположность этому, у Y. enterocolitica инвазивность за небольшим исключением (серовар 09) не выражена. Лабораторная диагностика
Материалом для посева могут служить фекалии больных, смывы с зева, моча, мокрота, спинномозговая жидкость, кровь, жёлчь, операционный материал (мезентериальные лимфатические узлы, участки кишечника), а также секционный материал - изменённые органы и ткани, содержимое кишечника, сгустки крови. Возбудителей также можно выделить с объектов внешней среды - овощей и фруктов, из салатов, молока, рыбных и молочных продуктов, а также из смывов с оборудования и тары. Положительные результаты исследования получают в 9-15% случаев при спорадическом характере заболеваний и в 25-50% при вспышках. Низкая эффективность выделения обусловлена незначительным количеством иерсиний в исследуемом материале (особенно в крови) и высокой обсеменённостью исследуемых объектов сопутствующей микрофлорой. Бактериологический анализ требует достаточно длительного времени - от 7 до 30 дней.
Более перспективны экспресс-методы определения антигенов иерсиний в копроэкстрактах, слюне, моче и крови больных в РКА, РЛА, РНИФ, ИФА. Эффективность РКА повышается при утяжелении клиники, обострениях и рецидивах болезни
34. Збудник сифілісу. Морф, культуральні властивості. Патогенез та імунітет. Мікробіологічна діагностика і специфічна терапія сифілісу.
Родина-Spirochetaceae, рід-Triponema pallidum – відкрили в 1905 р. Ф. Шаудін і Е. Гофман.