- •1.Еволюція коків ,їх загальна характеристика. Стафілококи,біологічні властивості,класифікація,практичне значення.
- •2.Роль стафілококів у розвитку патології людини, патогенез спричинених ними процесів. Характеристика токсинів і ферментів патогенності. Роль у виникненні внутрішньолікарняної інфекції.
- •3.Методи мікробіологічної діагностики стафілококових процесів та їх оцінка. Імунітет при стафілококових захворюваннях. Препарати для специфічної профілактики і терапії, оцінка.
- •4. Стрептококи, біологічні властивості, класифікація. Токсини, ферменти патогенності.
- •6.Стрептококи пневмонії, біологічні властивості. Патогенність для людини і тварин. Мікробіологічна діагностика пневмококових захворювань.
- •8.Гонококи. Біологічні властивості, патогенез і мікробіологічна діагностика захворювань. Профілактика і специфічна терапія гонореї та бленореї.
- •27. Етапи розвитку вчення про збудника дифтерії. Теоретичні основи специфічної профілактики дифтерії. Протидифтерійні препарати.
- •28. Патогенез дифтерії, імунітет. Мікробіологічна діагностика бактеріоносійства. Диференціація збудника дифтерії і сапрофітних коринебактерій.
- •29. Збудник дифтерії, біологічні властивості. Характеристика екзотоксину. Специфічна профілактика і терапія дифтерії. Виявлення антитоксичного імунітету.
- •30. Патогенні мікобактерії, роль в розвитку патології людини. Збудники туберкульозу, властивості. Види туберкульозних бактерій. Патогенез і мікробіологічна діагностика туберкульозу.
- •31. Мікробіологічна діагностика туберкульозу. Імунітет при туберкульозі. Специфічна профілактика і терапія туберкульозу. Збудник лепри, біологічні особливості.
- •33. Іерсинії – збудники псевдотуберкульозу і ентероколіту, властивості, мікробіологічна діагностика ієрсиніозу.
- •34. Збудник сифілісу. Морф, культуральні властивості. Патогенез та імунітет. Мікробіологічна діагностика і специфічна терапія сифілісу.
- •35. Лептоспіри, їх характеристика, класифікація. Патогенез, імунітет і мікробіологічна діагностика лептоспірозу. Специф. Профілактика і терапія.
- •37. Рикетсії, біол.. Властивості. Класифік. Рикетсії – збудники захворювань у людини. Збудники Ку-гарячки. Патогенез захв., лабор. Діагностика, специф. Профіл.
- •38. Збудники висипного тифу, властивості. Патоген.Захворювання, оцінка методів. Специфічна профілактика, оцінка препаратів. Лабораторна діагностика.
- •39. Мікоплазми, класиф. Біол.Власт., методи культивування. Роль в розвотку патології людини. Мікробіологічна діагностика мікоплазмозу.
- •40.Хламідії, класиф., біол. Властивості. Методи культивування. Роль в розвитку патол.Людини. Мікроб.Діагност.Хламідіозу.
- •41.Малярійні плазмодії, їх характеристика. Патогенез малярії. Мікробіологічна діагностика. Специфічна профілактика і терапія.
- •42.Кампілобактери – збудники гострих кишкових захворювань. Біологічні властивості, мікробіологічна діагностика.
- •45.Патогенні гриби та актиноміцети(характеристика мікозів,дерматомікозів кандидозів)
- •46Токсоплазма,морфологія,особливості культивування.
- •47.Патогенні найпростіші
- •48.Лихоманка від укусу щурів
- •49.Умовно-патогенні мікроорганізми
- •50.Внутрішньолікарня́на інфекція
- •51.Клінічна мікробіологія
- •68. Харчові отруєння мікробної етіології. Класифікація харчових отруєнь(мали на увазі м/о), які їх спричиняють.
- •69.Збудники харчової токсикоінфекції. Принципи сан-бакт досліджень харчових продуктів.
50.Внутрішньолікарня́на інфекція
(ВЛІ)— захворювання мікробного походження, що виникло у хворого під час його перебування в лікарні або після виписки, або будь-яке інфекційне захворювання співробітника лікарні, що розвинулося внаслідок його роботи в даному закладі незалежно від часу появи симптомів захворювання.
Внутрішньолікарняна інфекція (ВЛІ) характеризується тяжким клінічним перебігом та високою летальністю. Контингентом підвищеного ризику щодо виникнення ВЛІ є новонароджені та породіллі, особливо у відділеннях інтенсивної терапії.
Основними причинами виникнення ВЛІ є незрілість захисних механізмів організму новонародженого та зниження їх у породіль, порушення правил асептики та антисептики в акушерських стаціонарах, інфікування госпітальною мікрофлорою, якій характерна стійкість до антибактеріальних препаратів.
Головним джерелом госпітальних штамів мікроорганізмів є хворі (діти, їх матері та медичний персонал) та носії інфекції. Механізмами поширення ВЛІ (внутрішньолікарняних штамів) є:
контактний (головні фактори передачі — руки медичного персоналу,
медична апаратура,
засоби догляду за новонародженими тощо),
фекально-оральний (молочні суміші, контаміновані розчини для пиття, зонди),
повітряно-крапельний,
трансфузійний та ін.
Запальний процес при пораненнях шкіри започатковують стафілококи и стрепотококи,однак найчастіше це мукробні асоціації.
Серед найважливіших особливостей бактеріальних чинників,які впливають на тяжкість перебігу опікових уражень,слід звернути увагу на вірулентність та інвазивність.:утворення токсинів,ферментів,рухливість мікробів.Виділяють 2 джерела контамінації опікової рани-ендогенні та екзогенні.При цьому позалікарняна мікрофлора поступово змінюється на госпітальну.
Найчастіші збудники опікового сепсису це-S.aureus,P.aeruginosa.Найнебезпечнішими є метицилінрезистентні S.aureus.Грамнегативні збудники суттєво погіршують прогноз захворювання.Тяжкий перебіг має синьогнійна інфекція:по перше P. aeruginosa викликає гнійно-некротичне запалення в рані,по-друге,часто збудник є стійким до багатьох антибіотиків.Серед збудників грибкових уражень,найчастіше зустрічаються Candida spp.,Aspergillus spp.,Mucor spp.,Rhizopus spp.,Penisillium spp.Контамінація Candida spp. Найчастіше відбувається с ендогенних джерел,тоді як Aspergillus spp.,Mucor spp.,Rhizopus spp.,Penisillium spp-це навколишні предмети,вентиляційні системи.
51.Клінічна мікробіологія
-окремий розділ медичної макробології,яка виникла,внаслідок збільшення поширення інфекційних захворювань та гнійно-септичних ускладнень у неінфекційних стаціонарах.Клінічна мікробологія вивчає етіологію,особливості патогенезу та імунної відповіді при захворюваннях умновно-патогенними збудниками,розробляє заходи щодо їх лабораторної діагностики,лікування та профілактики.
Завдання клінічна макробіологія виконує за рахунок дослідження двох єкологічних систем-біологічної та антропогенної.Отже,завдання клінічної мікробології:
Ретельне вивчення біологічних властивостей умновно-патогенних збудників,які в основному,є представниками нормальної мікрофлори людини,патогенезу,особливостей перебігу викликаних ними захворювань.;
Розробка та оптимізація новітніх методів лаб діагностики,лікуванні та попередженні поширень поширень захворювань у неінфекційних лік закладах
Вивчення різноманітних мікробіологічних та сан-гіг аспектів внутрішньолік інфекційної патології
Розробка та впровадження ефективної антибіотикотерапії та імунотерапії
Обгрунтування та впровадження мікробіологічного моніторингу у лікувальних закладах.
Отже,повинна бути налагодженна систем “лікар стаціонару-мікробіолог”,що допоможе ефективніше та більш вчасно діагностувати внутрішньолікарняні інфекції.
61. санІтарно-показові м/о,які використовують при оцінці якості води.
62. методи санітарно-бактеріологічного дослідження води та їх оцінка.
Див.пит.61
63. мікрофлора грунту. Роль грунту у передачі інфекційних захворювань. Фактори,які впливають на виживаність патогенних м/о у грунті.
64. санітарно-показові м/о, використовують при оцінці забруднення грунту. Методи санітарно- мікробіологічного дослідження грунту.
65. мікрофлора повітря, її характеристика. Роль повітря у передачі інфекційних захворювань.
66. мікробне число і санітарно-показові м/о повітря закритих приміщень, методи визначення, їх оцінка. 67.санітарно-показові м/о повітря,методи їх виявлення. Критерії оцінки чистоти повітря закритих приміщень.
Див. пит.66.