
- •1.Еволюція коків ,їх загальна характеристика. Стафілококи,біологічні властивості,класифікація,практичне значення.
- •2.Роль стафілококів у розвитку патології людини, патогенез спричинених ними процесів. Характеристика токсинів і ферментів патогенності. Роль у виникненні внутрішньолікарняної інфекції.
- •3.Методи мікробіологічної діагностики стафілококових процесів та їх оцінка. Імунітет при стафілококових захворюваннях. Препарати для специфічної профілактики і терапії, оцінка.
- •4. Стрептококи, біологічні властивості, класифікація. Токсини, ферменти патогенності.
- •6.Стрептококи пневмонії, біологічні властивості. Патогенність для людини і тварин. Мікробіологічна діагностика пневмококових захворювань.
- •8.Гонококи. Біологічні властивості, патогенез і мікробіологічна діагностика захворювань. Профілактика і специфічна терапія гонореї та бленореї.
- •27. Етапи розвитку вчення про збудника дифтерії. Теоретичні основи специфічної профілактики дифтерії. Протидифтерійні препарати.
- •28. Патогенез дифтерії, імунітет. Мікробіологічна діагностика бактеріоносійства. Диференціація збудника дифтерії і сапрофітних коринебактерій.
- •29. Збудник дифтерії, біологічні властивості. Характеристика екзотоксину. Специфічна профілактика і терапія дифтерії. Виявлення антитоксичного імунітету.
- •30. Патогенні мікобактерії, роль в розвитку патології людини. Збудники туберкульозу, властивості. Види туберкульозних бактерій. Патогенез і мікробіологічна діагностика туберкульозу.
- •31. Мікробіологічна діагностика туберкульозу. Імунітет при туберкульозі. Специфічна профілактика і терапія туберкульозу. Збудник лепри, біологічні особливості.
- •33. Іерсинії – збудники псевдотуберкульозу і ентероколіту, властивості, мікробіологічна діагностика ієрсиніозу.
- •34. Збудник сифілісу. Морф, культуральні властивості. Патогенез та імунітет. Мікробіологічна діагностика і специфічна терапія сифілісу.
- •35. Лептоспіри, їх характеристика, класифікація. Патогенез, імунітет і мікробіологічна діагностика лептоспірозу. Специф. Профілактика і терапія.
- •37. Рикетсії, біол.. Властивості. Класифік. Рикетсії – збудники захворювань у людини. Збудники Ку-гарячки. Патогенез захв., лабор. Діагностика, специф. Профіл.
- •38. Збудники висипного тифу, властивості. Патоген.Захворювання, оцінка методів. Специфічна профілактика, оцінка препаратів. Лабораторна діагностика.
- •39. Мікоплазми, класиф. Біол.Власт., методи культивування. Роль в розвотку патології людини. Мікробіологічна діагностика мікоплазмозу.
- •40.Хламідії, класиф., біол. Властивості. Методи культивування. Роль в розвитку патол.Людини. Мікроб.Діагност.Хламідіозу.
- •41.Малярійні плазмодії, їх характеристика. Патогенез малярії. Мікробіологічна діагностика. Специфічна профілактика і терапія.
- •42.Кампілобактери – збудники гострих кишкових захворювань. Біологічні властивості, мікробіологічна діагностика.
- •45.Патогенні гриби та актиноміцети(характеристика мікозів,дерматомікозів кандидозів)
- •46Токсоплазма,морфологія,особливості культивування.
- •47.Патогенні найпростіші
- •48.Лихоманка від укусу щурів
- •49.Умовно-патогенні мікроорганізми
- •50.Внутрішньолікарня́на інфекція
- •51.Клінічна мікробіологія
- •68. Харчові отруєння мікробної етіології. Класифікація харчових отруєнь(мали на увазі м/о), які їх спричиняють.
- •69.Збудники харчової токсикоінфекції. Принципи сан-бакт досліджень харчових продуктів.
3.Методи мікробіологічної діагностики стафілококових процесів та їх оцінка. Імунітет при стафілококових захворюваннях. Препарати для специфічної профілактики і терапії, оцінка.
Мікробіологічна діагностика стафілококових інфекцій складається з бактеріоскопічного та бактеріологічного аналізів. Матеріалом для дослідження найчастіше буває: кров, гній, слиз, сеча, промивні води шлунку, випорожнення, залишки харчових продуктів, ліквор (спинномозкова рідина) - при підозрі на менінгіт. Гній і ліквор досліджують бактеріоскопічним і бактеріологічним методами. Решту матеріалів - бактеріологічним.
Для бактеріоскопічного дослідження - з гною, ліквору готують мазки, забарвлюють їх за Грамом. В мазках виявляється виявляється велика кількість лейкоцитів і грампозитивний коків, розташованих у вигляді скупчень, вони забарвлені у темно-фіолетовий колір. Потім роблять посів досліджуваного матеріалу на живильні середовища:
- на м'ясо-пептонному агарі - колонії правильної круглої форми, опуклі, непрозорі, з блискучою, ніби полірованою поверхнею, забарвлені в золотистий, лимонно-жовтий колір ( це залежить від кольору пігменту);
- на кров'яному агарі колонії оточені зоною гемолізу на м'ясо-пептонному бульоні - ростуть добре, утворюють спочатку рівномірне помутніння, а потім рихлий осад на дні.
У бактеріологічних лабораторіях стафілококи часто культивують на середовищах із 7-10% хлоридом натрію. Таку високу концентрацію солі інші бактерії не витримують. Отже, сольовий агар є селективним середовищем для стафілококів. Використовують жовточно-сольовий агар, молочно-жовточний сольовий агар. Стафілококи, особливo S. aureus, виділяють екзотоксини. Токсини їх досить складні. Є багато варіантів токсинів: гемотоксини, некротоксини, летальний токсин, лейкоцидини. Гемотоксини викликають гемоліз еритроцитів людини і тварини. Гемотоксичну функцію токсину можна виявити на 5% кров'яному агарі, вона проявляється у розчиненні еритроцитів крові барана, кролика або морської свинки. Дермонекротоксину функцію - вивчають на кролях, шляхом введення культури внутрішньошкірно - на місці ін'єкції через 2-3 доби утворюється некроз. Летальний токсин - при внутрішньовенному введенні викликає майже миттєву смерть піддослідної тварини. Імунітет : У людей є значний природний імунітет до стафілококів. Специфічні антитіла виявляються в сироватці крові більшості людей. Поява їх пов'язане з перенесеними, так званими, "малими" стафілококових інфекціями шкіри і слизових оболонок. Набутий імунітет може виконувати певну захисну функцію, але практично не може служити серйозним захистом проти стафілококової інфекції. Особливу групу ризику складають особи зі зниженими захисними реакціями, наприклад, внаслідок діабету або вірусних інфекцій.Лікування та Профілактика: При стафілококових поразках застосовують антибіотики і сульфаніламідні препарати. Профілактикою стаф. інф.є ретельне дотримання гігієнічних стандартів і неухильне дотримання правил асептики. Циркулюючі патогенні штами стафілокока так само чутливі до дезинфікуючих засобів, як і звичайні непатогенні штами.Також потрібно підтримувати імунітет у гарному стані.