6.4.3. Податок на додану вартість.

Вперше ПДВ був введений 10 квітня 1954 року у Франції. Його винахід належить пану Морісу Лоре (в 1954 році директор Дирекції з податків, зборів та ПДВ Міністерства економіки, фінансів та промисловості Франції). На разі ПДВ як непрямий податок є основним бюджетоутворюючим джерелом державних доходів більшості країн світу.

ПДВ є найбільш перспективним з точки зору фінансування діяльності ЄС. Відтак, наявність ПДВ в податковій системі держави є обов’язковою умовою для приєднання до Європейського Союзу через те, що фінансові надходження від ПДВ є ключовим фактором для бюджету ЄС. ПДВ встановлюється в державах-членах, які й визначають розмір його ставки у межах, передбачених законодавством ЄС.

Доходи, що надходять від ПДВ до бюджету Європейського Союзу, являють собою встановлену рішенням Ради ЄС єдину відсоткову надбавку до ставки ПДВ, що діє в державах-членах. Об’єкт обкладення визначається законодавством ЄС. У відповідності до статті 2 Директиви ЄС №2006/112¹ про загальну систему податку на додану вартість від 28.11.2006 року оподаткуванню ПДВ, за певними винятками, підлягають:

a) оплатна реалізація товарів на території Держави-члена оподаткованою особою, що діє у такій якості;

b) оплатна купівля всередені Співтовариства товарів на території Держави- члена;

c) оплатне надання послуг на території Держави-члена оподаткованою особою, що діє у такій якості;

d) імпортування товарів.

Варто зазначити, що вказана вище директива може вважатися одним з найважливішіх кроків з європейської податкової інтеграції. Цей акт був прийнятий на заміну славнозвісної „Шостої Директиви” без внесення суттєвих змін. Зміни торкнулися загалом лише логічної структури документу. Директива складається з 15 глав, 414 статей та 9 додатків, вона визначає: предмет та сферу застосування; територію застосування; осіб, що оподатковуються; угоди, що оподатковуються; місце здійснення угод, що оподатковуються; настання податкового зобов’язання та справляння ПДВ; суму, що оподатковується; ставки; звільнення та податкові пільги; відрахування; обов’язки осіб, що оподатковуються, та окремих категорій осіб, що не оподатковуються; спеціальні схеми оподаткування; положення, щодо надання відстрочки; інші положення; прикінцеві положення.

Загалом діяльність ЄС щодо гармонізації ПДВ можна охарактеризувати як дуже насичену та продуктивну. Крім вищевказаного, варто зазначити також:

- Восьму директиву Ради №79/1072¹ від 06.12.1979 року „Про гармонізацію законодавства держав-членів відносно податків з обороту – Положення про відшкодування податку на додану вартість особам, що не були засновані на території страни” (положення даного акту дають змогу платнику податку з однієї держави-члена отримувати відшкодування ПДВ в іншій державі-члені);

- Тринадцяту директиву Ради №86/560² від 17.11.1986 року „Про гармонізацію законодавства держав-членів відносно податків з обороту – Положення про відшкодування податку на додану вартість оподатковуваним особам, не заснованим на території Співтовариства” (цей акт дає змогу платнику податку з третьої країни отримувати відшкодування ПДВ в державі-члені ЄС).