- •1. Правові основи охорони праці
- •1.1. Державна політика в галузі охорони праці
- •2. Основні положення Закону України «Про охорону праці»
- •1.2. Гарантії прав громадян на охорону праці
- •1.3. Пільги й компенсації за важкі та шкідливі умови праці
- •1.4. Охорона праці жінок та молоді
- •1.5. Організація охорони праці на виробництві.
- •1.7. Розслідування нещасних випадків, професійних захворювань на виробництві
- •2. Санітарно-гігієнічні вимоги до мікроклімату та стану повітря робочої зони
- •2.1. Мікроклімат виробничих приміщень та його нормування
- •2.2. Шкідливі речовини повітря робочої зони.
- •2.3. Основні вимоги до нормалізації мікроклімату
- •2.4. Вентиляція виробничих приміщень
- •3. Виробниче освiтлення
- •3. 1. Вплив освітлення на здоров'я людини та її працездатність
- •3.2. Основні свiтлотехнiчнi величини та поняття
- •3.3. Класифiкацiя видів та систем виробничого освітлення
- •3.4. Основні вимоги до робочого освітлення
- •3.5. Характеристика джерел штучного освітлення
- •4. Захист від шуму
- •4.1. Характеристики та норми шуму на робочих місцях
- •4.2. Методи та засоби захисту від шуму
- •5. Електpобезпека
- •5.1. Дiя електричного струму на організм людини
- •5.2. Чинники впливу на важкість електротравматизму
- •5.3. Класифікація приміщень і електромереж за електронебезпекою
- •5.4. Нормування напруги дотику
- •5.5. Захист від ураження електричним струмом
- •6. Основи пожежної безпеки
- •6.1. Загальні відомості про горіння.
- •6.2. Хаpактеpистика речовин за пожежо- й вибухонебезпекою
- •6.3. Класифiкацiя виробництв та зон за пожежо- та вибухонебезпекою
- •6.4.Вогненестiйкiсть будинків і споруд. Заходи пожежної безпеки
- •6.5. Способи та засоби гасіння пожеж
- •Літератури
4. Захист від шуму
4.1. Характеристики та норми шуму на робочих місцях
Упровадження у виробництво нових технологічних процесів, підвищення потужностей і швидкохідності технологічного устаткування, механізація виробничих процесів призвели до того, що робітники протягом зміни більшою чи меншою мірою зазнають негативного впливу шуму. Шумом називають звук, що порушує тишу, постійно заважає слуховому сприйняттю і може спричинити шкоду для здоров'я.
Шум – один із найпоширеніших виробничих шкідливих факторів. У разі його тривалого впливу не тільки знижується гострота слуху, але й погіршується робота центральної нервової і серцево-судинної систем, шлунково-кишкового тракту, органів дихання, виникають запаморочення та функціональні зміни нервової системи, втома, ослаблення пам'яті та уваги. Шум може стати причиною виробничого травматизму та зниження продуктивності праці. Так, підвищення рівня шуму на 10 дБ зменшує продуктивність праці на 10%. Увесь комплекс змін, який відбувається в організмі людини в разі тривалого впливу шуму, розглядають як так звану "шумову хворобу".
За фізичною природою шум є наслідком пружних коливань твердих тіл, газів та рідин. Швидкість поширення шуму залежить від пружності та щільності середовища. Залежно від частоти коливань у діапазоні частот f=0 – 20 Гц мають місце інфразвуки, f=20 Гц – 20 кГц – звуки, які сприймає людина органами слуху, і в діапазоні f > 20 кГц – ультразвуки. Джерелами шуму можуть бути машини та механізми (механічний шум), електромагнітні пристрої (електромагнітний шум), рух рідин та газів (аеpогідpодинамічний шум).
Рівень звуку характеризується звуковим тиском Р та інтенсивністю звуку I. Звуковий тиск Р, Па – це різниця між моментальними значеннями повного й середнього тисків, яка виникає в збуреному середовищі в разі поширення акустичних хвиль. Інтенсивність звуку I, Вт/м2 – це густина звукової енергії, що переноситься хвилею за одиницю часу через одиницю площі поверхні, перпендикулярної до напрямку поширення хвилі. Найменший звуковий тиск, який може відчути людина, — це Р0=2·10-5 Па (поріг чутливості людини), а найбільший, що викликає больовий синдром, становить 2·102 Па. Отже, слуховий апарат уловлює діапазон коливань звукового тиску, що змінюється в 107 разів. На практиці оперувати такими багатозначними цифрами незручно і, крім того, слуховий апарат людини оцінює зміни звукового тиску не абсолютно, а відносно. Тому введено логарифмічну шкалу рівня звукового тиску. Одиницею виміру звукового тиску в логарифмічній шкалі є децибел (дБ):
, дБ (4.1)
де Р – фактичний звуковий тиск, Па; Р0 — поріг чутливості, Р0 = 2·10-5 Па.
Рівень звуку спокійної мови – 30–40 дБ, відцентрових вентиляторів – 80–105 дБ, двигунів внутрішнього згорання – 100–110 дБ. Несприятлива дія шуму залежить також від частотного діапазону звуку.
Для частотної характеристики шуму звуковий діапазон розбивають на смуги з певним відношенням верхньої граничної частоти fв до нижньої fн. Октавна смуга – це смуга частот, у якій верхня гранична частота fв дорівнює подвоєній нижній частоті fн. Октавну смугу характеризують середньою геометричною частотою. На робочих місцях згідно з Державними санітарними нормами (ДСН) 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого звуку, ультразвуку та інфразвуку» шум
визначають рівні звукового тиску в октавних смугах частот: 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000 та 8000 Гц.
Для орієнтовної оцінки шумового впливу на людину в разі дії протягом робочої зміни декількох джерел шуму застосовують еквівалентний рівень звуку за шкалою А (дБА):
, дБА (4.2)
де – рівень шуму від, дБА (за шкалою А приладів для вимірювання шуму – шумомірів); – тривалість дії -го джерела, % від тривалості робочої зміни.
Із метою попередження негативного впливу шуму на організм людини на робочих місцях відповідно до в ДСН 3.3.6.037-99 встановлені гранично допустимі рівні акустичного тиску в логарифмічній шкалі для октавних смуг та для залежно від характеру виконуваної роботи. Норми шуму в разі виконання розумової праці наведені далі в (табл.. 4.1).
Таблиця 4.1. Гранично допустимі норми шуму
Характер роботи |
Середньо геометрична частота в октавній смузі, Гц |
, дБА |
||||||||
31,5 |
63 |
125 |
250 |
500 |
1000 |
2000 |
4000 |
8000 |
||
Творча, наукова діяльність (, дБ) |
86 |
71 |
61 |
54 |
49 |
45 |
42 |
40 |
38 |
50 |