1.5. Організація охорони праці на виробництві.

Відповідальнiсть за органiзацiю охорони праці на підприємстві несе його керiвник. Наявність служби охорони праці є обв'язковою в кожній установі. Адмiнiстрацiя пiдприємства зобов’язана: забезпечити умови працi робітників; органiзувати та проводити iнструктажi, навчання працiвникiв з охорони праці, роботу із професiйного відбору на робочi мiсця, здiйснювати контроль за роботою з охорони праці. Органiзацiю роботи з охорони праці здійснює служба охорони праці. Її вид, чисельність спiвробiтникiв залежить від кiлькостi працівників на пiдприємствi. На пiдприємствах, де працює більше 50 осіб роботодавець створює відділ з охорони праці відповідно до типового положення. На підприємствах виробничої сфери з кількістю працівників менше 50 функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. Якщо працівників менше ніж 20, ці обов’язки може виконувати запрошений спеціаліст на договірних засадах. В обов'язки служби охорони праці входить розробка заходів із запобігання нещасним випадкам, попередження захворювань; відсторонення від роботи у випадку порушення правил та норм із охорони праці, навчання працівників охороні праці. Навчання працівників та інструктажі з питань охорони праці є одним із основних принципів державної політики в галузі охорони праці та складником системи управління охороною праці. Відповідно до Державного нормативного акту з охорони праці (ДНАОП) 0.00-4-12-99 інструктажі розподіляють на вступні, первинні, повторні, позапланові та цільові.

Вступний інструктаж проводять із усіма працівниками, яких приймають на постійну або тимчасову роботу, з працівниками інших організацій , які прибули на підприємство, з учнями та студентами, які проходять на підприємстві практику. Цей тип інструктажу здійснює спеціаліст служби охорони праці.

Первинний інструктаж проводять до початку роботи на робочому мiсцi з прийнятими на пiдприємство працівниками, особами, які виконують нову роботу, та з пеpеведеними з одного структурного пiдроздiлу до іншого. Інструктаж здійснює керiвник роботи індивідуально ябо з групою осіб одного фаху за чинними на підприємстві інструкціями з охорони праці.

Повторний інструктаж проводять у строки визначені нормативно-правовими актами, з урахуванням конкретних умов праці: з підвищеною небезпекою – 1 раз на 3 місяці, у решті випадків – 1 раз у 6 місяців.

Позаплановий інструктаж проводять з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці в разі введення в дію нових нормативно - правових актів з охорони праці; зміни технологічного процесу, устаткування, сировини та інших чинників, що впливають на безпеку діяльності; у випадку порушень працівниками вимог з охорони праці, які призвели до травм, аварій, пожеж; у разі перерви в трудовій діяльності працівника бiльше ніж на 30 календарних днів – для роботи з підвищеною небезпекою, а для решти видів роботи – понад 60 днів.

Цільовий інструктаж проводять із працівниками у разі ліквідації аварії та стихійного лиха, у ході здійснення робіт, на які оформлюється наряд-допуск, наказ або розпорядження. Обсяг і зміст інструкцій залежить від виду робіт.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань із охорони праці, заборонений.

У разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілим її ступінь установлює медична соціальна експертна комісія (МСЕК) за участю Фонду соціального страхування у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. Фонд соціального страхування здійснює одноразову страхову виплату потерпілому, суму якої визначають із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен відсоток втраченої професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), за якою обчислюють внески до Фонду.

Якщо комісія із розслідування нещасного випадку встановила, що ушкодження здоров'я спричинене не тільки з вини роботодавця, а й унаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, то розмір одноразової допомоги зменшується, але не більш за 50%.

У разі смерті потерпілого через нещасний випадок або професійне захворювання витрати на його поховання бере на себе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Розмір одноразової допомоги сім'ї повинен бути не менший за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не менший за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка була на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом десятимісячного строку після його смерті.

У разі смерті потерпілого право на одержання пенсій мають непрацездатні особи, яких утримував померлий, або особи, які на день його смерті мали право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більше ніж десятимісячного строку після його смерті.

Непрацездатними особами є: діти, які не досягли 16 років; діти 16 –18 років, які не працюють; діти старші за 18 років, які через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання — до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ними 23 років; жінки й чоловіки, які досягли відповідно 55 та 60 років, якщо вони не працюють; інваліди – члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував аліменти; непрацездатні особи, які не були на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або хто-небудь із батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює і доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку,