5.3. Класифікація приміщень і електромереж за електронебезпекою

Відповідно до «Правил улаштування електроустановок» (ПУЕ) приміщення за небезпекою електротравм поділяють на три категорії:

- без підвищеної небезпеки;

- із підвищеною небезпекою;

- особливо небезпечні.

До чинників підвищеної небезпеки належать:

- температура в приміщенні, що впродовж доби перевищує 35 ⁰С;

- відносна вологість більша 75 %, але менша повного насичення (100 %);

- струмопровідна підлога – металева, цегляна, бетонна, земляна тощо;

- струмопровідний пил;

- ймовірність одночасного доторкання людини до металічних корпусів електрообладнання і металоконструкцій, що мають контакт із землею.

За наявності одного з названих чинників приміщення вважають підвищено небезпечним щодо електротравм.

До чинників особливої небезпеки електротравм належать такі:

- відносна вологість, близька до насичення ( ~100 %);

- хімічно активне середовище, що пошкоджує ізоляцію;

- одночасна наявність двох і більше умов підвищеної небезпеки.

У приміщеннях без підвищеної небезпеки відсутні умови, які створюють підвищену чи особливу небезпеку.

Умови поза приміщеннями прирівнюють до особливо небезпечних.

Відповідно до ПУЕ електричні мережі розподiляють:

- за напругою: до 1000 В (220 В; 380 В) та більше 1000 В (10, 35, 110, 220 кВ );

- за кiлькістю фаз: однофазні та багатофазні;

- за кiлькістю проводів: одно, дво-, три-, чотирипровідні;

- за режимом нейтралі трансформатора напруги: з ізольованою та заземленою нейтраллю трансформатора напруги.

Результат ураження людини електричним струмом залежить від струму, що проходить через тіло людини Ih, напруги дотику Uh, типу мережі та її параметрів, зокрема:

- напруги й частоти ;

- режиму нейтралі;

- схеми включення людини в електричне коло (рис.5.1);

- опору ізоляції фазних проводів мережі щодо землі;

- ємності фазних проводів мережі щодо землі;

- режиму роботи мережі.

Рис. 5.1. Типові схеми включення людини в електричне коло:

1– двофазний  дотик одночасно до двох фазних провідників електроустановки, що діє; 2– однофазний  дотик до провідника однієї фази   електроустановки, що діє; 3– непрямий дотик до відкритих провідних частин, що опинилися під напругою в результаті пошкодження ізоляції

Під час аналізу електробезпеки різних мереж   зазвичай розглядають дві перші ситуації.

У разі двофазного дотику струм, який проходить через тіло людини, й напругу дотику визначають за формулою

(5.1.)

де U_{л =} U_h– лінійна напруга; U_h – значення фазної напруги діючої мережі; R_h –опір тіла людини. 

З виразу (5.1.) випливає, що в разі двофазного дотику людина потрапляє під лінійну напругу мережі незалежно від типу мережі, режиму нейтралі, режиму роботи мережі, провідності фазних проводів YL1, YL2, YL3 щодо землі.  Така схема включення людини в електричний ланцюг  являє собою велику небезпеку.

Випадки двофазного дотику стаються порівняно рідко і є, як правило, результатом роботи під напругою в електроустановках до 1 кВ, що є порушенням правил та інструкцій виконання робіт.

У разі однофазного дотику людина опиняється під напругою Uh, значення якої залежить від багатьох чинників. Така схема включення людини в електричний ланцюг є менш небезпечною, ніж у випадку двофазного дотику і на практиці має місце значно частіше. Електротравми зі смертельним кінцем у разі однофазного дотику становлять 70–80 % від загального числа, причому більшість із них працівники отримують у мережах напругою до 1 кВ.

Далі під час аналізу електробезпеки мереж різних типів розглядатимемо тільки однофазний   дотик.