9.2. Декларант, його права та обов'язки

Принцип митного декларування означає, що всі дані, необхідні для розрахунку розмірів податків та зборів і виконання митних формальностей, повинні бути представлені особою, що переміщує товар через митний кордон України чи митним брокером.

Декларант - це юридична чи фізична особа, яка здійснює декларування товарів і ТЗ, що переміщуються через митний кордон України. Декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і ТЗ або уповноважені ними митні брокери (посередники). Декларантом може бути тільки особа, яка має чітко визначені повноваження щодо товарів і ТЗ, що підлягають декларуванню, а також відповідно до зазначених повноважень реалізовує право на декларування, виконує обов'язки та несе відповідальність, передбачені законодавством, які пов'язані з декларуванням.

Безумовне право декларування шляхом вчинення заяви за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення інших дій) точних відомостей про товари і ТЗ, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх МКМО мають підприємства або громадяни, які є власниками товарів та ТЗ, що декларуються.

Декларування товарів і ТЗ, власником яких є підприємство, можливе працівником даного підприємства, який має відповідні повноваження. При декларуванні за встановленою письмовою формою і відповідно до порядку ведення в митних органах обліку суб'єктів ЗЕД, відомості про таким чином уповноважену особу (в т.ч. зразок її підпису та зразок відтиску печатки підприємства, якими засвідчуються відомості, заявлені нею в митній декларації), мають бути внесені до облікової картки суб'єкта ЗЕД, форма якої визначена ДМСУ.

Підприємство - власник товарів і ТЗ самостійно визначає особу, що здійснює декларування, однак митниця має право рекомендувати заміну зазначеної особи, якщо у процесі її роботи встановлено недостатній рівень знань з питань декларування або невиконання (неналежного виконання) нею обов'язків декларанта.

Громадяни, які в'їжджають (виїжджають) в Україну, здійснюють декларування предметів, що переміщуються ними через митний кордон України, в усній формі, крім випадків переміщення предметів, які декларуються в обов'язковому порядку, або предметів в обсягах, що підлягають оподаткуванню.

Відповідно до ст. 88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний:

• здійснити декларування товарів і ТЗ відповідно встановленого МК порядку;

• на вимогу митного органу пред'явити товари і ТЗ для МКМО;

• надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур;

• сплатити податки і збори.

Стаття 87 МК визначає, що декларантами товарів і ТЗ, що належать громадянам, можуть бути як посередники (митні брокери), так і громадяни, уповноважені власниками зазначених товарів і ТЗ на здійснення декларування нотаріально посвідченими дорученнями. Доручення має передбачати чітко визначену конкретну дію - здійснити декларування, тобто заявити за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і ТЗ, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх МКМО (ст. 81 МК). В той же час, відповідно до ст. 88 МК, декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену МК, незалежно від того, чи він є власником товарів і ТЗ, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

Таким чином, доручення, яке в тій чи іншій формі обмежує право довіреної особи на декларування в обсягах, визначених ст. 81 МК, або будь-яким чином позбавляє таку особу обов'язків та відповідальності, визначених ст. 88 МК, не може розглядатись підставою, що надає довіреній особі право бути декларантом товарів і ТЗ.

Доручення, видані нотаріальними органами іноземних держав, підлягають (відповідно до міждержавних угод, учасниками яких є Україна) легалізації у консульських установах України, що діють у відповідних країнах.

Підприємство, що здійснює декларування на підставі договору (декларант), має право від свого імені за рахунок і за дорученням власника (володільця) вантажу самостійно здійснювати наступні операції в галузі митної справи:

1. декларувати товари, ТЗ та інші предмети;

2. подавати митниці документи, необхідні для митного оформлення;

3. пред'являти митниці товари, ТЗ та інші предмети, що декларуються;

4. забезпечувати сплату митних платежів (за товарами, ТЗ, що декларуються);

5. виконувати інші дії щодо МКМО товарів і ТЗ, що декларуються;

6. оскаржувати рішення митних органів України.

Підприємство, що здійснює декларування на підставі договору, зобов'язане:

1. заявляти (за затвердженою формою та у прийняті строки) дані про товари та їх митні режими, а також інші відомості, необхідні для митного оформлення;

2. пред'являти митниці товари, ТЗ та інші предмети, що задекларовані;

3. надавати митниці документи, що містять відомості, необхідні для МКМО;

4. перевіряти дійсність документів для МКМО, отриманих від власника вантажу;

5. на вимогу митниці бути присутнім при митному оформленні товарів і ТЗ та сприяти працівникам митниці під час митного оформлення вантажів;

6. на вимогу митниці визначати кількість, завантажувати, розвантажувати, перевантажувати товари, виправляти пошкоджену упаковку, відкривати упаковку, пакувати чи перепаковувати товари, що підлягають МКМО, а також відкривати приміщення та інші місця, де можуть знаходитися зазначені товари;

7. правильно нараховувати митні платежі;

8. сплачувати митні платежі, встановлені для задекларованих товарів, якщо це передбачено угодою декларанта з власником вантажу;

9. контролювати своєчасність і повноту сплати митних платежів;

10. сприяти проведенню ветеринарного, фітосанітарного, інших видів державного контролю, якому підлягають задекларовані товари, ТЗ та інші предмети;

11. дотримуватись умов та обмежень щодо використання товарів, ТЗ та інших предметів, розпорядження ними, якщо митне оформлення не завершено;

12. негайно інформувати митні органи про пошкодження тари й упаковки, невідповідність товарів відомостям про них у транспортних, комерційних та інших документах, які стосуються митної справи;

13. використовувати засоби автоматичної обробки інформації та програмні продукти, що відповідають засобам і продуктам, які використовує митниця;

14. подавати для ознайомлення суб'єктам ЗЕД, на їх вимогу, ліцензію на здійснення митно-брокерської діяльності, Положення про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору (Положення), та інформацію про умови угоди між декларантом та власником вантажу;

15. вести реєстр укладених договорів із власниками вантажів та подавати митниці, на її вимогу, ці договори;

16. перевіряти повноваження власника щодо приналежності йому товарів, ТЗ та інших предметів;

17. надавати консультації власникам щодо митного законодавства України;

18. уповноважувати на декларування осіб, які зараховані до штату підприємства, що здійснює декларування на підставі договору;

19. протягом трьох робочих днів інформувати митницю про факти прийому на роботу або звільнення з роботи особи, уповноваженої на декларування;

20. забезпечувати відповідність знань осіб, уповноважених на декларування, до вимог, передбачених митним законодавством України;

21. здійснювати інші обов'язки, які визначені в інших нормативних актах ДМСУ.

При здійсненні митного оформлення підприємство, що здійснює декларування на підставі договору, виконує обов'язки і несе відповідальність у повному обсязі як власник (володілець), що самостійно переміщує вантаж через митний кордон України.

Відповідальність за сплату митних платежів під час митного оформлення несе власник (володілець) або декларант, відповідно до договору про сплату таких платежів.

Декларант має право укласти договір з будь-яким власником (володільцем) вантажу, який до нього звернеться, за винятком випадків, коли є достатні підстави вважати, що дія чи бездіяльність такого власника (володільця) є протиправною і тягне за собою кримінальну відповідальність або відповідальність, передбачену МК.

Права, обов'язки і відповідальність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору, не можуть бути обмежені договором між зазначеним підприємством та власником (володільцем) вантажу.

Підприємство, що здійснює декларування на підставі договору, повинно зберігати всю документацію, пов'язану із здійсненням своєї діяльності, протягом 5 років, починаючи з календарного року, наступного після року митного оформлення товару.