- •А.С. Довбиш Основи проектування інтелектуальних систем
- •Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
- •2. Методи аналізу та синтезу іс, що навчаються 47
- •3. Вступ до прогностичної класифікації 143
- •Список скорочень
- •Передмова
- •1. Методологія проектування інтелектуальних систем
- •1.1. Основні визначення та класифікація інтелектуальних систем
- •1.2 Основні принципи проектування іс
- •1.3. Основні властивості іс
- •1.4 Етапи проектування іс
- •1.5 Види забезпечення іс
- •1.6. Структура і функції іс
- •1.7. Загальна постановка задачі інформаційного
- •1.8 Основні задачі інформаційного аналізу і синтезу іс
- •1.9 Контрольні запитання та завдання
- •2. Методи аналізу і синтезу іс, що навчаються
- •2.1. Методологія проектування інформаційного
- •Забезпеченя іс
- •2.2 Основні положення іеі-технології
- •2.3 Формування вхідного математичного опису
- •2.4 Визначення мінімального обсягу репрезентативної
- •4 Нижня межа довірчого інтервалу
- •2.5. Визначення нормованих допусків на ознаки
- •2.6 Оцінка статистичної стійкості та однорідності
- •2.7 Інформаційні критерії оптимізації параметрів функціонування іс, що навчається
- •2.8 Базовий інформаційно-екстремальний алгоритм
- •2.9 Оптимізація контрольних допусків на ознаки
- •2.10 Оптимізація рівнів селекції координат двійкових еталонних векторів
- •2.11 Оптимізація кроку квантування за часом вхідних реалізацій
- •2.12 Оптимізація словника ознак розпізнавання
- •2.13 Класифікаційне самонастроювання іс,
- •2.15 Визначення періоду прийняття рішень у режимі екзамену
- •2.16 Контрольні запитання та завдання до другого
- •3 Вступ до прогностичної класифікації
- •3.1. Аналіз проблеми та постановка задачі прогностичної класифікації
- •3.2. Прогностична класифікація у рамках іеі-технології
- •3.3. Математичні моделі прогностичної класифікації
- •3.4. Прогнозування моменту перенавчання іс
- •3.5. Контрольні запитання та завдання до третього розділу
- •Список літератури
- •Основи проектування інтелектуальних систем
1.2 Основні принципи проектування іс
Функціонування будь-якої ІС розглядається як сукупність трьох аспектів: цільового, функціонального і директивного.
Цільове функціонування – це організація і координування діяльності підсистем для досягнення головної мети ІС.
За функціональним аспектом регламентується участь людини у процесах функціонування з урахуванням її потенційних інформаційних і інтелектуальних можливостей.
Директивне функціонування становить ієрархічну систему підпорядкування, в якій кожна ланка реалізує координацію безпосередньо підлеглих ланок.
До основних загальносистемних принципів проектування ІС відносять:
-
комплексність – побудову ІС, що охоплює всі галузі, періоди та режими її діяльності;
-
декомпозиція системи на елементи та функції;
-
ієрархічність;
-
замкненість циклу застосування ІС. Оскільки система має декілька підзадач (організація, контроль, стимулювання та інше), то необхідно забезпечувати виконання цих підзадач у повному циклі функціонування;
-
редукція простору ознак розпізнавання, яка полягає у зменшенні вимірності простору ознак шляхом усунення неінформативних або дезінформативних ознак;
-
принцип максимізації інформації, який обґрунтовується екстремальністю сенсорного сприйняття образу, що експериментально доведено вченим-фізіологом П.К. Анохіним [38]. Цей принцип реалізується шляхом введення додаткових інформаційних обмежень, що збільшує різноманітність об’єктів;
-
принцип дуальності ІС, який полягає в побудові найпростіших вирішальних правил за умови їх цілеспрямованого уточнення в міру накопичення апостеріорної інформації з метою наближення до безпомилкових за навчальною вибіркою;
-
принцип несумісності Л. Заде [39], який стверджує, що складність системи і точність у першому наближенні обернено пропорційні;
-
принцип апріорної недостатності обґрунтування гіпотез (принцип Бернуллі-Лапласа), який стверджує, що за умов апріорної невизначеності доцільно розглядати апріорні гіпотези рівноймовірними, тобто прийняття рішень здійснюється за найгірших у статистичному розумінні умов;
-
принцип рандомізації вхідних даних, який дозволяє досліджувати статистичні характеристики процесу;
-
принцип зовнішнього доповнення, який обґрунтовує необхідність використання навчальної або контрольної (екзаменаційної) вибірки для підвищення достовірності рішень, що приймаються, та перевірки відповідності технічних характерристик системи ТЗ;
-
принцип обмеженої багатоваріантності рішень, що приймаються;
-
принцип неперервного розвитку, який полягає у тому, що система повинна будуватися так, щоб поява нових апаратно-програмних засобів не приводила до її перебудови;
-
принцип модульності, за яким система повинна проектуватися з окремих автономних модулів, модифікація яких не повинна приводити до зниження функціональної ефективності системи.
Зрозуміло, що при проектуванні ІС необхідно дотримуватися відомих принципів системного підходу, об’єктно-орієнтованого проектування та інших загально-системних принципів [40-42].