50. Діяльність української політичної адміністрації на початку XVIII ст. Основні положення Конституції Пилипа Орлика.

У тексті документа Україну називаютьУкраїною, Малою Руссю, Військом Запорізьким.

Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники , полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі. Генеральній Раді належало працювати тричі на рік — в січні, квітні і жовтні. На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи.Найвищу виконавчу владу мали гетьман разом із Радою генеральної старшини. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.

51.Поділи Речі Посполитої. Зміни у політичному становищі правобережних та західноукраїнських земель.

Перший поділ. 5 червня 1772, повноважні представники Прусії, Австрії та Росії підписали в Петербурзі договір, за яким відбирали на свою користь так звані санітарні смуги, тобто території по периметру Речі Посполитої. Згідно з цією угодою Пруссія забрала Помор’я, Куяви та частину Великопольщі, Австрія – Малопольщу і Галичину з Руським, Белзьким і західними околицями Волинського та Подільського воєводств, Росія – східнобілоруські землі з Полоцьком, Вітебськом та Мстиславом, а, окрім цього, частина Латвії.

Щоб надати законності своїм анексіям, союзники вимагали затвердження поділу польським сеймом. Король безуспішно намагався здобути підтримку в європейських монархів, але мусив поступитися. 30 вересня 1773 року сейм ратифікував угоду про поділ земель Речі Посполитої. Протягом 1773-1792 років польський король і прибічники реформ ще марно намагалися врятувати залишки Речі Посполитої та зміцнити державу. Чотирирічний сейм (1788-1792) ухвалив 3 травня 1791 Конституцію, яка запроваджувала конституційну монархію, особисті свободи та рівні права всім громадянам.

Другий поділ. Втручання сусідів привело до другого поділу, затвердженого сеймом у Гродні в 1793 році. Цього разу Річ Посполиту поділили наступним чином:

до Прусії відійшли вся Великопольща та частина Мазовії; до Росії – українські та білоруські землі; Австрійських вимог до уваги не взяли.

Відповіддю на другий поділ стало визвольне повстання, яке очолив Тадеуш Костюшко. Придушенням повстання зайнялися прусська і російська армії. У червні 1794 р. царські загони оволоділи Краковом, у серпні – Вільном, а 4 листопада російська армія під проводом Олександра Суворова штурмом здобула Прагу – передмістя Варшави. Колись могутня держава стала немічною і безпорадною.

Третій поділ. Після придушення повстання у 1795-му Росія, Австрія та Пруссія здійснили третій поділ, після чого Річ Посполита припинила державне існування. ІІІ поділ Польщі призвів до того, що до Австрії було приєднано Краків, Холмщину, Південне Підляшшя та частину польських земель над Віслою – Нову Галичину. До Росії відійшли Литва, Курляндія, Західна Білорусь та Західна Волинь. Прусія отримала частину Підляшшя і Мазовецьких земель з Варшавою, а також частину Жемайтії.