Тема 2. Наукові дослідження.

Об’єкти, цілі і задачі наукових досліджень. Види наукових робіт. Наукові установи і кадри. Наукові напрями, проблеми, теми.

Особливість наукової роботи полягає в тому, що за своєю сутністю вона є творчістю. Це пояснюється тим, що в результаті наукової діяльності створюються нові цінності, раніш невідомі. Це нова інформація, нові раніш невідомі факти, явища, закони, технічні рішення.

Виконання наукових досліджень обумовлено соціальними потребами суспільства в підвищенні продуктивності праці, економії сировини і енергетичних ресурсів, в рішенні екологічних задач і таке інше. Разом з тим великий вплив спричиняє такий суб’єктивний фактор, як допитливість людини, прагнення краще пізнати оточуючий світ.

Другою особливістю наукової роботи, як і будь-якої творчості, є певний ризик отримати негативний результат. В фундаментальних роботах він досягає 90%, в прикладних він значно менший ( біля 10% ).

Науково-дослідні роботи класифікують за наступними ознаками:

- за видом зв’язку НДР з виробництвом

а) роботи, які спрямовані на створення нових процесів, машин, конструкцій. Тобто результати таких робіт повністю використовуються для підвищення ефективності виробництва;

б) роботи, які спрямовані на покращення виробничих відносин, тобто на підвищення рівня організації виробництва без створення нових засобів праці;

в) роботи в галузі суспільних, гуманітарних наук, які спрямовані на удосконалення суспільних відносин, рівня духовного життя людей і т.д.;

- за ступенем важливості

а) важливіші, які виконуються за державними програмами;

б) роботи, які виконуються за програмами НАН України і інших Академій;

в)роботи, які виконуються за ініціативою науково – дослідних інститутів або інших організацій;

- в залежності від джерела фінансування

а) держбюджетні, які фінансуються з державного бюджету;

б) госпдоговірні, фінансування яких здійснюється у відповідності з господарськими договорами замовника (підприємства, установи, Академії наук та ін., тобто юридичної особи, який потрібне дане дослідження) і виконавця роботи ( науково – дослідного інституту, кафедри вищого навчального закладу і т.д.);

- за часом розробки

а) довгострокові, які виконуються декілька років;

б) короткострокові, які виконуються на протязі року і менше;

- за цільовим призначенням

а) фундаментальні, які спрямовані на створення, уточнення або відкриття нових законів природи, розробку нових теорій;

б) прикладні, які базуються на результатах фундаментальних досліджень і спрямовані на створення нових методів, що дозволяють розробити нове обладнання, машини, матеріали, процеси для конкретної галузі;

в) розробки. Їх метою є перетворення результатів прикладних досліджень в технічні пропозиції, підготовка матеріалу для упровадження у виробництво.

Загальний цикл робіт від фундаментальних досліджень до серійного випуску продукції складає звичайно від 5 до 10 років.

Дослідження виконуються, в основному, в інститутах НАН України і інших Академій, у вищих навчальних закладах, у науково – дослідних інститутах різних галузей. Частина досліджень виконується в проектно – конструкторських і технологічних інститутах, окремих лабораторіях, бюро і т. д.

Задачі, права і обов’язки науково – дослідних організацій визначені в їх статуті. Деякі організації є головними за певними напрямами досліджень і координують роботу інших установ з цього напряму.

Вищою науковою установою є Національна Академія наук України. Вона здійснює керівництво і координацію досліджень за важливішими напрямами. Інститути НАН України виконують фундаментальні дослідження за своїм профілем. До їх складу входять відділи, лабораторії, сектори, експериментальні бази та інші структурні підрозділи. Академію очолює президент НАН України.

У вищих навчальних закладах виконуються фундаментальні і прикладні дослідження у галузі суспільних наук і природознавства. Основним структурним підрозділом ВНЗ є кафедра, де організується і здійснюється учбова і наукова робота. Окрім кафедр у ВНЗ існують проблемні і галузеві лабораторії, експериментальні підрозділи, обчислювальні центри. Керівництво науковими підрозділами у ВНЗ здійснює науково – дослідний сектор або відділ на чолі з проректором з наукової роботи.

Науково – дослідні інститути, які не входять до структури Академії наук, виконують, в основному, прикладні дослідження, розробляють нову техніку і технологію. Створюються також науково – виробничі об^/єднання, які включають підприємство, науково – дослідний інститут, конструкторське бюро, експериментальні бази. Це дозволяє скоротити строки запровадження наукових розробок у виробництво.

Значну роботу у розповсюдженні і пропагуванні наукових розробок виконують галузеві науково – технічні товариства. Упровадженням нової техніки і технології на підприємствах займаються бюро або відділи раціоналізації і винахідництва. У великих промислових центрах, таких, як Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Львів, працюють регіональні і галузеві наукові центри, які сприяють розвитку продуктивних сил регіонів.

До наукових кадрів відносять осіб, які мають вищу освіту і проводять науково – дослідну або науково – педагогічну роботу за затвердженим планом. Науковим працівникам присуджуються вчені ступені та вчені звання.

Вчені ступені кандидата наук і доктора наук присуджуються після успішного захисту дисертації, яка утримує результати самостійної науково – дослідної роботи пошукувача.

Вчені звання академіка, члена – кореспондента Академії наук, професора, доцента, головного, ведучого, старшого наукового співробітника, наукового співробітника, молодшого наукового співробітника присвоюються особам, які займають відповідні посади і успішно виконують свої обов’язки.

Основною формою підготовки наукових кадрів є аспірантура: біля 70% наукових працівників проходять в ній підготовку. Аспірантура працює при наукових установах і вищих навчальних закладах, які мають кваліфіковані кадри наукових керівників, науково – лабораторну і експериментальну базу для виконання досліджень.

Окрім того, при науково – дослідних інститутах і ВНЗ функціонують факультети і відділи підвищення кваліфікації, проводиться стажування співробітників, організуються семінари, конференції.

В науково – дослідній роботі розрізняють наукові напрями, проблеми і теми.

Науковий напрямок – це сфера досліджень наукового колективу, яка спрямована на рішення певних значних, фундаментальних теоретичних і експериментальних задач з даної галузі науки. Структурними складовими напрямку є комплексні програми і проблеми, теми і питання.

Проблема – це складна наукова задача, яка охоплює значну область досліджень і має перспективне значення. Вона складається з тем.

Тема – це наукова задача, яка охоплює певну область наукового дослідження. Вона утримує наукові питання.

Наукові питання – це більш дрібні наукові задачі, які відносяться до конкретної галузі дослідження.

При розробці теми або питання ставлять конкретну задачу – розробити нову машину, матеріал, процес і т.д. Рішення проблеми ставить більш загальну задачу – зробити відкриття, вирішити комплекс наукових задач.