27.Бюрократична модель організації.

Кожна формальна організація певною мірою є бюрократичною. Бюрократія — форма здійснення владних функцій, елемент механізму соціального управління. Існування бюрократії — необхідність організації формальної діяльності. Специфічні особливості роботи підприємств, установ будь-яких типів багато в чому об’єктивні: зростання й ускладнення функцій володіння технікою адміністративної роботи, володіння інформацією і документацією, можливість готувати, складати й інтерпретувати правові норми, рішення на різних рівнях, вести численну переписку — все це робить значну части­ну людей залежними від бюрократії в організаціях. Ступінь бюрократизації організації значною мірою залежить від кількості зусиль, більше спрямованих на вирішення адміністративних проблем, ніж на досягнення цілей організації. Іноді відбувається заміщення цілей, і адміністративні цілі повністю витісняють попередні цілі організації.

Головними рисами ідеальної бюрократичної організації є:

чіткий розподіл прав та обов’язків між членами організації, внаслідок чого досягається ефективність;ієрархія влади, яка дає змогу реалізувати контроль;ієрархія посад і статусів, яка дозволяє кожній посадовій особі приймати рішення стосовно дій індивідів, які обіймають нижчі посади, і виконувати рішення вищих посадових осіб;особистісна незалежність індивідів, які входять до організації, що дає їм можливість діяти лише в межах знеособлених обов’язків, існуючих в організації, і дає їм право не виконувати обов’язки поза рамками посади;емоційна нейтральність відносин між членами організації внаслідок знеособленості адміністративної діяльності;регламентація діяльності, що здійснюється за допомогою фіксованих і чітких абстрактних правил;чітка визначеність функцій кожної з посад і в той же час взаємозамінність робітників, що вимагає компетентності індивідів з найбільш вузьких проблем діяльності організації;

можливість і необхідність проведення добору осіб для обіймання посад на основі їх кваліфікації;можливість для індивідів просунутися по службі за раніше домовленими критеріями (за віком або за особистісними посадовими заслугами, часто незалежно від особистісних уподобань керівника);сувора регламентація управлінських функцій і визначеність поведінки виконавців, їх підлеглість чіткій раціональній схемі, яка забезпечує точність і однозначність дій, що дає змогу уникнути упередженості у взаємовідносинах між колегами.

Бюрократична організація чітко структурована: в ній кожний компонент має незмінну і однозначно визначену роль і місце в організаційній ієрархії. Бюрократичні структури досить поширені в усьому світі і дотепер залишаються ефективними, як зазначав ще Вебер.

28. Японська модель організації

професор Б.З. Мільнер виділяє такі основні риси японського досвіду управління:• пожиттєвий найм робітників і службовців у великих компаніях, який охоплює до 30 % робочої сили і ставить постійних працівників у привілейоване становище (гарантія роботи, зростання доходів, соціально-культурне забезпечення); • принцип "старшинства", який забезпечує підвищення заробітної плати залежно передусім від стажу роботи, а також рівня кваліфікації та результативності праці; • підготовка кадрів, яка передбачає обов'язкове регулярне підвищення кваліфікаційного рівня працівників і забезпечує їм просування по службовій драбині;• планомірне переміщення кадрів із одного функціонального підрозділу в інший, при якому керівники набувають широкого і різнобічного досвіду управління, що дозволяє їм поліпшувати взаємодію між підрозділами;

• система горизонтальної координації, яка складається із розгалуженої мережі спеціальних органів (рад, комітетів) на кожному рівні управління корпорацією;• спеціальна роль штабних органів, завданням яких є підготовка і опрацювання рішень збірного характеру, які визначають політику фірми загалом;• процедура прийняття рішень, які відрізняються, з одного боку, тривалою і всебічною підготовкою їх усіма підрозділами компанії, причетними до їх реалізації, і, з іншого - швидкою реалізацією рішень;• залучення працюючих у "гуртки якості", метою яких є самостійна постановка і вирішення завдань підвищення якості продукції, удосконалення технології виробництва, розвиток винахідництва, удосконалення кооперації праці. Із наведеного випливає, що активізація діяльності персоналу в японському досвіді має два зустрічних напрями: ЗГОРИ, тобто з боку керівництва фірмою чи корпорацією, і ЗНИЗУ, тобто з боку працюючого персоналу від робітника чи рядового клерка і до першого керівника.

Американська модель організації є повною протилежністю японській