- •Література
- •Практична частина
- •1. Поясніть, як правильно сказати, та запишіть правильні варіанти сполучень слів.
- •Теоретичний матеріал з теми Основні вимоги до мовлення
- •Граматична правильність мовлення
- •Морфологічна правильність
- •Синтаксична правильність
- •Уживання закінчень іменників чоловічого роду іі відміни в родовому відмінку однини
- •Орфографічні закінчення іменників у кличному відмінку
- •Практичне заняття № 2 Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури План
- •Література
- •Практична частина
- •1. Установіть відповідність між типами словників і призначенням їх.
- •3. За допомогою словника синонімів доберіть до слів-термінів синоніми. Визначте, чи різняться вони відтінками значень чи є абсолютними синонімами.
- •5. Перекладіть сполучення слів українською мовою. Порівняйте особливості вживання ступенів порівняння в російській і українській мовах.
- •6. Прочитайте речення. З’ясуйте, чи правильно вжиті в них ступені порівняння прикметників. Запишіть зредагований варіант речень. Свій вибір аргументуйте.
- •7. Побудуйте сполучення слів, розкриваючи дужки. Обґрунтуйте вживання відмінкових форм іменників, що в дужках.
- •8. Назвіть числа, у яких одиниці виміру вжито у формі: а) називного відмінка однини; б) називного відмінка множини; в) родового відмінка однини; г) родового відмінка множини.
- •Теоретичний матеріал з теми
- •Ступені порівняння прикметників і прислівників
- •Зв’язок іменників із числівниками
- •Практична частина
- •1. Установіть, зразком якого функціонального стилю є поданий уривок. Схарактеризуйте лексико-семантичні та стилістико-граматичні особливості тексту, заповніть таблицю.
- •2. Проаналізуйте текст з погляду: а) мети його укладання; б) сфери використання; в) форми реалізації; г) мовних особливостей.
- •3. Проаналізуйте речення щодо правильності вживання слів, поясніть характер допущених помилок.
- •4. Перекладіть вирази українською мовою, уникаючи калькування.
- •Теоретичний матеріал з теми
- •Література
- •Практична частина
- •1. Прочитайте текст. Визначте його тему й основну думку. Виділіть у тексті абзаци. Схарактеризуйте будову висловлювання.
- •2. Прочитайте текст. Доберіть до нього заголовок, який виражав би тему висловлювання. Перепишіть, визначаючи межі речень і розставляючи потрібні розділові знаки.
- •3. Переставте речення так, щоб вони становили текст. Запишіть утворене висловлювання. Визначте структурні частини в змодельованому тексті: зачин – розвиток думки – кінцівка (висновок).
- •4. Дослідіть способи зв’язку між складовими частинами текстів. Назвіть істотні ознаки послідовного й паралельного способів зв’язку.
- •5. За поданими початками висловлювань знайдіть “третє зайве”. Свій вибір обґрунтуйте. Що спільного, на вашу думку, в цих уривках?
- •6. На основі заголовків довести, якого типу мовлення має бути оформлене зв’язне висловлювання. Свою думку обґрунтувати. Записати заголовки у відповідну колонку таблиці.
- •Теоретичний матеріал з теми
- •Властивості цілісності та єдності тексту
- •Практична частина
- •1.Підкресліть у переліку запропонованих варіантів правильні кліше.
- •2. Зробіть редагування наведених речень – прикладів із текстів документів.
- •3. Підкресліть сталі вирази, які, на ваш погляд, доречно використати в офіційно-діловому стилі.
- •4. Дайте переклад українською мовою рекомендаційного листа.
- •Теоретичний матеріал з теми Лексичні та фразеологічні засоби, притаманні офіційно-діловому стилю
- •Стилістичні особливості іменника
- •Прикметники в діловому мовленні
- •Використання числівників у текстах ділових паперів
- •Стилістичні особливості займенника
- •Практична частина
- •Установивши смислові відношення між частинами складного речення, вставте пропущений сполучник, обумовлений цими відношеннями.
- •3. Знайдіть помилки в реченнях, відкоригуйте. Поясніть характер помилок.
- •4. Перекладіть українською мовою, пам’ятаючи про складні випадки керування у словосполученнях.
- •Теоретичний матеріал з теми
- •Модуль самостійної роботи № 2 Граматико-орфографічні та пунктуаційні норми української мови
4. Перекладіть вирази українською мовою, уникаючи калькування.
В двух словах, в конце концов, в порядке исключения, в противном случае, ввести закон в силу, ввести запрет (на что-либо), вы правы, вынести благодарность, выписка из протокола, денежные средства, добиваться расположения, заказное письмо, зайти в тупик, круглый год, на мой взгляд, на протяжении года, на ступень выше, наносить вред, приступаем к обсуждению, текучесть кадров, сеть предприятий, ужесточить требования.
Теоретичний матеріал з теми
Стилістична система української мови відповідає потребам спілкування, охоплюючи всі сфери її функціонування. Це мова державного устрою й громадських та інших організацій; нею користуються працівники промисловості й сільського господарства, науки й культури, освіти; її використовують в засобах масової інформації, видавничій діяльності, буденному житті. Отже, сучасна українська літературна мова багатофункціональна. Це зумовлює її функціонально-стильове розмежування, тобто поділ на функціональні стилі. Слово «стиль» — багатозначне, воно походить від латинського stilus — «паличка для письма». У літературі й у мистецтві стиль означає певну єдність художніх образів і форм їх вираження. Стиль означає також сукупність способів, прийомів, методів певної діяльності.
Функціональний мовний стиль — це різновид літературної мови, шо обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання лексичних, граматичних, фразеологічних та інших мовних засобів.
Літературна норма охоплює всі сфери використання мовних одиниць у літературному мовленні. Стилістична ж норма – це частина літературної норми, вона не заперечує літературну норму, а тільки обмежує використання літературно унормованої одиниці (слова, форми) певним стилем мовлення. Отже, стилістична норма – це норма використання слова чи форми слова у певному стилі чи з певним стилістичним значенням.
Існують такі основні функціональні стилі: офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній, розмовний, конфесійний, епістолярний.
Науковий стиль – функціональный різновид літературної мови, що використовується з пізнавально-інформативною метою в галузі освіти і науки.
Науковий стиль має кілька різновидів: власне науковий (жанри: монографія, енциклопедія, довідник, стаття, дисертація, тези, реферат), науково-популярний (жанри: нарис, стаття, книга, лекція), науково-навчальний (посібник, підручник, словник, лекція, реферат).
Основна функція: повідомлення, з’ясування, доказ наукових теорій, явищ, знань.
Обставини мовлення: наукова інформація, що доводиться до різних наукових верств суспільства.
Сфера вживання: наукові праці, шкільні, вузівські підручники, науково-популярні журнали.
Загальні ознаки: логічність, чіткість, точність, послідовність викладу.
Мовні ознаки: усна і писемна форми мовлення. Слова-терміни, іншомовні слова, складні речення. Монологічна форма тексту. Типи мовлення: опис і роздум (рідше), розповідь.
Термін – слово або словосполучення, що є назвою спеціального поняття певної галузі науки, виробництва. Термін не тільки позначає предмет, а й обов’язково ґрунтується на визначенні. Тому термін має тільки одне значення. Науковий стиль характеризується широким використанням термінології як загальної, так і спеціальної. Для нього характерне вживання великої кількості абстрактних і запозичених слів. Своєрідною у науковому стилі є його будова, бо складні думки і логічні взаємозв’язки між ними потребують відповідного граматичного оформлення. Тут наявні такі синтаксичні конструкції, які допомагають виражати найскладніші здобутки людської думки в будь-якій сфері наукових знань.
Офіційно-діловий стиль (ОДС) – функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою книжності.
ОДС має такі функціональні підстилі:
-
дипломатичний;
-
юридичний;
-
канцелярсько-діловий (адміністративно-канцелярський).
Основне призначення – регулювати ділові відносини в зазначених вище сферах та обслуговувати громадянські потреби людей у типових ситуаціях.
Наступною характерною рисою ділового спілкування є тематична обмеженість кола завдань, що вирішує організація, а це, у свою чергу, є наслідком певної стабільності її функцій. Отже, можна вирізнити такі властивості управлінської інформації в умовах ділового спілкування:
- офіційний характер;
- адресність;
- повторність;
- тематична обмеженість.
Специфіка ОДС полягає в певних стильових рисах (ознаках), що притаманні лише йому, а саме:
-
нейтральний тон викладу змісту лише у прямому значенні;
-
точність та ясність повинні поєднуватися з лаконічністю, стислістю й послідовністю викладу фактів;
-
документальність (кожний офіційний папір повинен мати характер документа), наявність реквізитів, котрі мають певну черговість, що дозволяє довго зберігати традиційні стабільні форми;
-
наявність усталених одноманітних мовних зворотів, висока стандартизація вислову;
-
сувора регламентація тексту; для чіткої організації текст поділяється на параграфи, пункти, підпункти.
Ці основні риси є визначальними у формуванні системи мовних одиниць і прийомів їх використання в текстах ділових, (управлінських) документів.
У результаті багатовікового розвитку в ОДС сформувалися такі мовні засоби та способи викладу змісту, які дозволяють найефективніше фіксувати управлінську інформацію й відповідати всім вимогам, що до неї висуваються, а саме:
-
широке використовування суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології (функціонування закладу, узяти участь, регламентація дій);
-
наявна фразеологія повинна мати специфічний характер (ініціювати питання, висунути пропозицію, поставити до відома);
-
обов'язкова відсутність будь-якої авторської мовної індивідуальності та емоційно-експресивної лексики;
-
синонімія повинна бути зведена до мінімуму й не викликати двозначності сприймання;
-
наявність безособових і наказових форм дієслів у формі теперішнього часу із зазначенням позачерговості, постійності дії;
-
чітко регламентоване розміщення та будова тексту; обсяг основних частин, наявність обов'язкових стандартних стійких висловів, певних кліше (що дозволяє користуватися готовими бланками);
-
до мінімуму зведено використання складних речень із сурядним і підрядним зв'язком, натомість широко використовуються безсполучникові, прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів речення тощо.
Серед стилів мовлення виділяється своєю структурою та специфікою вживання розмовний стиль. Основна функція розмовного стилю – функція спілкування, обміну думками між двома або кількома мовцями. Розмовний стиль використовується в бесідах на неофіційні теми в умовах непідготовленого, невимушеного спілкування. Він функціонує в такій сфері комунікації, для якої властиві: усна форма як основна форма реалізації; невимушеність спілкування; неофіційність стосунків між мовцями; непідготовленість мовлення; безпосередня участь мовців у спілкуванні.
Висловлювання в розмовному стилі часто вільні у виборі слів і виразів, розкривають ставлення автора до предмета мовлення і до співбесідника. Суттєвими рисами цього стилю є використання розмовної лексики, емоційного забарвлених слів і виразів, діалогічного (полілогічного) характеру мовлення. Цей стиль широко застосовується і в писемному мовленні, зокрема в творах художньої літератури. Розмовний стиль має велике значення для вироблення культури усного мовлення в усіх сферах суспільної і побутової мовної практики людини, бо він є дійовим засобом створення стійких навичок нормованого і багатобарвного мовлення кожної людини.
Синтаксична будова тексту розмовного стилю теж своєрідна. Тут використовуються неповні, обірвані речення, слова-речення. Інтонація цих речень дуже різноманітна, що дає можливість мовцям виявити свою безпосередність, індивідуальні риси.
Практичне заняття № 4
Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності.
Види текстів, композиція тексту. Правила побудови тексту.
План
-
Поняття тексту.
-
Мовні стилі.
-
Види текстів за стилістичними ознаками, типом мовлення, за зв’язком.
-
Композиція тексту. Правила побудови тексту.
Контрольні запитання:
-
Розкрийте поняття «текст».
-
Назвіть мовні стилі й охарактеризуйте їх.
-
Назвіть види тексту. Як розподіляються тексти за типом мовлення?
-
Поділ текстів за зв’язком.
-
Як будується текст? Що являє собою його композиція?