- •Література
- •Практична частина
- •1. Поясніть, як правильно сказати, та запишіть правильні варіанти сполучень слів.
- •Теоретичний матеріал з теми Основні вимоги до мовлення
- •Граматична правильність мовлення
- •Морфологічна правильність
- •Синтаксична правильність
- •Уживання закінчень іменників чоловічого роду іі відміни в родовому відмінку однини
- •Орфографічні закінчення іменників у кличному відмінку
- •Практичне заняття № 2 Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури План
- •Література
- •Практична частина
- •1. Установіть відповідність між типами словників і призначенням їх.
- •3. За допомогою словника синонімів доберіть до слів-термінів синоніми. Визначте, чи різняться вони відтінками значень чи є абсолютними синонімами.
- •5. Перекладіть сполучення слів українською мовою. Порівняйте особливості вживання ступенів порівняння в російській і українській мовах.
- •6. Прочитайте речення. З’ясуйте, чи правильно вжиті в них ступені порівняння прикметників. Запишіть зредагований варіант речень. Свій вибір аргументуйте.
- •7. Побудуйте сполучення слів, розкриваючи дужки. Обґрунтуйте вживання відмінкових форм іменників, що в дужках.
- •8. Назвіть числа, у яких одиниці виміру вжито у формі: а) називного відмінка однини; б) називного відмінка множини; в) родового відмінка однини; г) родового відмінка множини.
- •Теоретичний матеріал з теми
- •Ступені порівняння прикметників і прислівників
- •Зв’язок іменників із числівниками
- •Практична частина
- •1. Установіть, зразком якого функціонального стилю є поданий уривок. Схарактеризуйте лексико-семантичні та стилістико-граматичні особливості тексту, заповніть таблицю.
- •2. Проаналізуйте текст з погляду: а) мети його укладання; б) сфери використання; в) форми реалізації; г) мовних особливостей.
- •3. Проаналізуйте речення щодо правильності вживання слів, поясніть характер допущених помилок.
- •4. Перекладіть вирази українською мовою, уникаючи калькування.
- •Теоретичний матеріал з теми
- •Література
- •Практична частина
- •1. Прочитайте текст. Визначте його тему й основну думку. Виділіть у тексті абзаци. Схарактеризуйте будову висловлювання.
- •2. Прочитайте текст. Доберіть до нього заголовок, який виражав би тему висловлювання. Перепишіть, визначаючи межі речень і розставляючи потрібні розділові знаки.
- •3. Переставте речення так, щоб вони становили текст. Запишіть утворене висловлювання. Визначте структурні частини в змодельованому тексті: зачин – розвиток думки – кінцівка (висновок).
- •4. Дослідіть способи зв’язку між складовими частинами текстів. Назвіть істотні ознаки послідовного й паралельного способів зв’язку.
- •5. За поданими початками висловлювань знайдіть “третє зайве”. Свій вибір обґрунтуйте. Що спільного, на вашу думку, в цих уривках?
- •6. На основі заголовків довести, якого типу мовлення має бути оформлене зв’язне висловлювання. Свою думку обґрунтувати. Записати заголовки у відповідну колонку таблиці.
- •Теоретичний матеріал з теми
- •Властивості цілісності та єдності тексту
- •Практична частина
- •1.Підкресліть у переліку запропонованих варіантів правильні кліше.
- •2. Зробіть редагування наведених речень – прикладів із текстів документів.
- •3. Підкресліть сталі вирази, які, на ваш погляд, доречно використати в офіційно-діловому стилі.
- •4. Дайте переклад українською мовою рекомендаційного листа.
- •Теоретичний матеріал з теми Лексичні та фразеологічні засоби, притаманні офіційно-діловому стилю
- •Стилістичні особливості іменника
- •Прикметники в діловому мовленні
- •Використання числівників у текстах ділових паперів
- •Стилістичні особливості займенника
- •Практична частина
- •Установивши смислові відношення між частинами складного речення, вставте пропущений сполучник, обумовлений цими відношеннями.
- •3. Знайдіть помилки в реченнях, відкоригуйте. Поясніть характер помилок.
- •4. Перекладіть українською мовою, пам’ятаючи про складні випадки керування у словосполученнях.
- •Теоретичний матеріал з теми
- •Модуль самостійної роботи № 2 Граматико-орфографічні та пунктуаційні норми української мови
Прикметники в діловому мовленні
Прикметники активно використовуються в текстах ділових паперів, що пояснюється насамперед потребою уточнити, конкретизувати зміст, чіткіше окреслити поняття, назване іменником; серед лексико-граматичних розрядів у діловому мовленні переважають відносні прикметники. Саме вони найбільш часто входять до термінологічних словосполучень: кредитний ризик, предикативні відношення, радіаційний фон, рідинний двигун та ін., якщо до складу таких словосполучень входять якісні прикметники, то вони втрачають значення порівнювальної ознаки: вищий сорт, старший лаборант, вища школа.
Щодо присвійних прикметників (Андрієва доповідь, Анастасіїн звіт), то у текстах документів вони вживаються рідко; значення індивідуальної віднесеності особі зазвичай передають формами родового відмінка іменників, напр.: наказ директора, скарга Антипенка, вказівка головного інженера. Це не стосується усталених термінологічних словосполучень чи крилатих висловів: архімедова спіраль, вейєрштрассова сигма-функція, карданова передача, езопівська мова.
Щодо стилістичних особливостей цієї частини мови, то треба пам’ятати, що якісні прикметники ( хоча і не усі) можуть називати ознаку предмета, виражену більшою чи меншою мірою порівняно з такою самою ознакою в іншому предметі чи в тому самому предметі, але в різні періоди його розвитку. Це виражається в різних ступенях порівняння – вищому (проста форма – вищий, складена форма – більш (менш) високий) та найвищому (проста форма – найвищий, складена форма – найбільш (найменш) високий).
При вживанні форм ступенів порівняння треба пам’ятати про найбільш типові помилки:
-
уживання форм вищого ступеня порівняння без прийменника ВІД,ЗА чи сполучників НІЖ,ЯК, ПРОТИ: результати цього дослідження кращі за результати минулого експерименту;
-
поєднання простої та складеної форм вищого ступеня, напр.: результати цього дослідження більш кращі за попередні:
-
творення найвищого ступеня порівняння за допомогою займенника САМИЙ (під впливом рос.: самый високий): самий новий, замість найновіший, найбільш новий
-
заміна найвищого ступеня порівняння вищим, пор.: рос. высшая мера наказания – укр. найвища міра покарання (помилково вища міра покарання).
Використання числівників у текстах ділових паперів
Використання числівників можливо в будь-якому стилі, якщо виникає потреба позначити кількість предметів, абстрактне число чи порядок предметів при лічбі. Проте, уживаючи числівники в непрямих відмінках, варто пам’ятати: числівники від п’ятьох до десятьох , числівники другого десятка , а також назви десятків ( від двадцятьох до вісімдесятьох) мають паралельні форми словозміни. У сучасному мовленні домінують вторинні відмінкові форми із закінченням –ох,-ом: п’ятдесяти – п’ятдесятьох.
У ділових паперах слід дотримуватися таких правил уживання числівників:
1. В умові математичної задачі дробові числівники слід читати й писати повністю: три п’ятих, п’ять шостих, сім десятих.
У доповідях та звітах уникають уживання простого дробу і якщо у знаменнику стоїть 2,3,4, то замість 1/2, 1/3, 1/4 треба писати й говорити половина, третина, чверть – без числівника одна:
¾ податків (неправ.) – 0,75 % податків ( нуль цілих і сімдесят п’ять сотих). Однак при протиставленні або спеціальному наголошуванні вживають форму дробових числівників: одна третина хімічної речовини знаходилась у пробірці – дві треті використали для подальших дослідів.
2. Прості кількісні числівники, що позначають однозначне число без назви іменника чи одиниці виміру, часові межі пишуться словами: (неправ.) Досліди необхідно продовжити ще 2-3 місяці. – (прав.) Досліди необхідно продовжити ще два – три місяці.
3. Словами пишуться однозначні числівники на позначення часових меж та складні й складені числівники на початку речення: (неправ.) 12 днів – (прав.) Дванадцять днів продовжувалося спостереження.
4. Уживання прийменника У(В) можливо лише тоді, коли після нього йдуть слова кількість, розмір, сума, а далі – числівник на позначення цієї кількості, розміру тощо. Наприклад: Призначено субсидію в сумі 27грн 50 коп.
5. В офіційно-діловому стилі перевага надається безприйменниковим конструкціям при прислівниках типу завглибшки, завдовжки, завширшки, заввишки та при орудному відмінку іменників вага, діаметр, місткість; наприклад: Відправлено вантаж вагою 560 т.
6. Порядкові числівники, позначені арабськими цифрами, записують з кінцевим приголосним, голосним або голосним і приголосним відмінкового закінчення через дефіс: 90-х років, 10-го класу,7-й шийний хребець, 21-е століття.
Якщо зазначають низку порядкових числівників, то відмінкові кінцеві літери ставлять після останньої цифри: кожного 1,3,5-го місяця. Не пишуть відмінкових закінчень в порядкових числівниках, позначених римськими цифрами: І ґатунок, ІІ курс, ХХІ ст.