- •5.Методи отримання генів
- •Фосфоромідитний метод
- •Синтез на матричної рнк за допомогою зворотної транскрипції.
- •Одержання генів із природного матеріалу (днк) за допомогою рестриктаз.
- •6.Визначення довжини нуклеотидного фрагмента Метод Сенджера ( ферментативне секвенування)
- •8) Вектори на основі фага Лямбда Лямбда
- •9) Адаптери та лінкери
- •10) Методи введення днк в клітину
- •Ферменти які синтезують фрагменти днк на матриці рнк.
- •Ферменти, які застосовуються для приготування гібридизаційних проб.
- •11) Вектори впровадження
- •16) Рестрикційні карти
- •17) Бібліотека генів (клонотека)
- •18) Метод «Прогулянка по хромосомі»
- •19) Дріжджові вектори
- •20) Як поєднати тупі (липкі) кінці
- •21) Як підтвердити ефективність трансляції чужорідного генетичного матеріалу
- •22) Метод вдосконалення векторів
- •23) Ідентифікація клонів
- •24) Типи векторів
- •25) Перспективи використання гі в сучасній селекції.
- •26) Полімеразна ланцюгова реакція
- •27) Метод з’єднання франментів днк в гібридній молекулі.
- •28) Введення в рослинну клітину (без векторів)
- •29) Вектори на основі віруса cb-4o
Синтез на матричної рнк за допомогою зворотної транскрипції.
Більше швидкий і простій, чим хімічний. У пробірку вносять 4 дезоксинуклеотида + три фосфати, зворотну транскриптазу, мРНК, затравку та іони Mg2+ або Mn2+.
На мРНК синтезується ланцюг ДНК, проводять м'який гідроліз, звільняють ДНК і за допомогою ДНК- полімерази синтезують комплементарний ланцюг.
У такий спосіб були отримані гени, які кодують гормон росту, інсулін, інтерферон.
Недолік - досить низький вихід продукту (~5% від мРНК)
Одержання генів із природного матеріалу (днк) за допомогою рестриктаз.
Дуже важко підібрати фрагмент, де б даний ген був присутній. Складність представляє мозаїчна структура генів у еукариот, тому інтрони потрібно виділити, щоб клонувати ген у прокаріот. Проте цей метод найпоширеніший.
6.Визначення довжини нуклеотидного фрагмента Метод Сенджера ( ферментативне секвенування)
В 1977 р. Сенджер запропонував спосіб ферментативного секвенування, що одержав назву метода термінуючих аналогів трифосфатів. Потужніший і більш технологічний, цей спосіб, трохи модифікований, застосовується дотепер. В основі методу теж лежить ферментативне копіювання за допомогою фрагмента Кленова ДНК полімерази I з E.coli. В якості праймерів використовували синтетичні олігонуклеотиди. Специфічну термінацію синтезу забезпечували додаванням у реакційну суміш крім чотирьох типів dNTP (один із яких був радіоактивно мічений по альфа положенню фосфату) ще й одного з 2',3’-дидезоксинуклеозидтрифосфатів (ddATP, ddTTP, ddCTP або ddGTP), що здатний включатися в зростаючий ланцюг ДНК, але не здатний забезпечувати подальше копіювання через відсутність 3’-ОН групи. Відношення концентрацій dNTP/ddNTP автори підбирали експериментально, так, щоб у підсумку одержати набір копій ДНК різної довжини. Таким чином, для визначення первинної структури досліджуваного фрагмента ДНК було потрібно провести чотири реакції копіювання: по одному типу термінаторів в кожній з реакцій. Після цього отримані продукти розганяли в поліакриламідному гелі на сусідніх доріжках і по розташуванню смуг визначалася послідовність нуклеотидів.
7 ПЦР. ПЦР - метод аналізу ДНК. Ціль - одержання копій коротких ділянок ДНК, специфічних для конкретного м/о. ПЦР - багаторазове збільшення числа копій (ампліфікація) специфичної ділянки ДНК за допомогою Днк-полімерази.
Для ампліфікації необхідні :
-
Днк-матриця (ДНК або її частина, що містить шуканий специфічний фрагмент);
-
Праймери (синтетичні олігонкулеотиди (20-30 нукл. пара), комплементарні послідовностям ДНК на границях обумовленого специфічного фрагмента).
-
Суміш 4 дезоксинуклеотидтрифосфатов (днтф)
-
Фермент Taq-полімераза (термостабільна Днк-полимераза, що каталізує подовження ланцюгів праймерів шляхом послідовного приєднання нуклеотидних основ до зростаючого ланцюга синтезованої ДНК)
-
Буферний розчин (Mg2+, для підтримки активності ферменту)
3 етапи(один цикл):
1) Денатурація ДНК (розплетення подвійної спіралі), при 93-95°C у теч 30-40 сек.
2) Приєднання праймерів (отжиг). Для кожної пари праймеров існує своя темп-ра отжига(в інт. 50-65°С). Час отжигу -20-60 сек.
3) Добудовування ланцюгів ДНК. Комплементарне, від 5’ до 3’-кінця ланцюга в протилежних напрямках, починаючи з ділянок присоединенияния праймеров. Матеріал для синтезу - дНТФ. Фермент – термостабільна ДНК-полімераза (Taq-полімераза), 70-72°С, час - 20-40 сек.
Нові ланцюги ДНК із 1го циклу служать матрицями для 2-го циклу ампліфікації => нагромадження ампліконів у р-ні по формулі 2n, де n-число циклів.
Далі візуальна детекция фрагмента методом електрофорезу в агарозному гелі. Процес ампліфікації проводиться в термостаті (ампліфікаторі) з автоматичною зміною температур.
Області застосування методу ПЦР:
1 клінічна медицина:
1.1 діагностика інфекцій,
1.2 виявлення мутацій, у тому числі діагностика спадкоємних захворювань,
1.3 генотипування,
2 екологія (як спосіб моніторингу стану і якості об'єктів навколишнього середовища й продуктів харчування)
3 визначення трансгенных організмів (ГМО)
4 ідентифікація особистості, установлення батьківства, криміналістика
5 загальна й приватна біологія,
6 фармакологія,
7 ветеринарія.
