
- •Визначення психології як науки та її завдання.
- •Основні історичні етапи розвитку психології.
- •Психіка в світлі теорії відображення.
- •Рефлекторна природа психічного.
- •Психіка і свідомість. Характеристика структури свідомості.
- •Сучасна психологія, її зв’язок з іншими науками та місце в системі наук. Структура сучасної психології.
- •Характеристика взаємозв’язку педагогіки і психології.
- •Аналіз основних напрямів сучасної зарубіжної психології.
- •Розвиток психології та її завдання на сучасному етапі розвитку.
- •Характеристика методів психології. Критика інтроспекції.
- •Виникнення психіки як результат еволюції матерії.
- •Розвиток психології в філогенезі: тропізми, інстинкти, інтелектуальна поведінка.
- •Спілкування і мова тварин.
- •Умови виникнення людської свідомості. Роль праці і мови у виникненні свідомості.
- •Поняття про діяльність, характер діяльності. Єдність свідомості і діяльності.
- •Будова людської діяльності.
- •Інтеріоризація та екстеріоризація діяльності.
- •Навички, їх структура і закономірності формування.
- •Вміння та їх формування. Звички та їх роль у поведінці людини.
- •Поняття про спілкування. Єдність спілкування і діяльності. Сторони спілкування. Педагогічне спілкування.
- •Вербальна і не вербальна комунікації. Механізми мови.
- •Роль і рольові очікування у спілкувані. Психологічний контакт у спілканні вчителя і учнів. Міжособистні конфлікти, їх корекція.
- •Психологічні механізми сприймання людини людиною. Тренінг спілкування. Психологічна служба школи.
- •Сучасне уявлення про сутність особистості людини. Особистісний підхід педагога до навчання. Розуміння і вховання учнів.
- •Структура особистості. Біологічне і соціальне в структурі індивідуальності. Зарубіжні підходи до трактування особистості.
- •Активність особистості. Критика зарубіжнх теорій активності особистості.
- •Спрямованість особистості. Мотиви поведінки та їх види.
- •Інтереси особистості. Мотиви поведінки та їх види.
- •Самосвідомість і самооцінка особистості. Рівень домагань. Психологічний захист особливості.
- •Поняття про групу. Класифікація і вид груп.
- •Міжособистісний вибір. Соціометрія. Мотиваційне Ядро вибору. Референтометрія.
- •Лідерство в групах і колективах.
- •Колективістична ідентифікація. Згуртованість як цоє.
- •Формування колективізму у школярів.
- •Поняття про увагу та її види.
- •Фізіологічні основи уваги.
- •Характеристика структурних особливостей уваги.
- •Поняття про відчуття. Відчуття в світі теорії відображення.
- •Класифікація і види відчуттів. Механізм виникнення відчуттів.
- •Загальні властивості відчуттів. Чутливість та її вимірювання.
- •Адаптація органів чуття та її види.
- •Взаємодія відчуттів. Сенсибілізація. Синестезія.
- •Сприймання та його характерні особливості.
- •Класифікація і види сприймань. Сприймання часу.
- •Характеристика сприймання простору. Зорові ілюзії.
- •Спостреження та умови його продуктивності.
- •Поняття про пам'ять. Характеристика теорії памяті.
- •Характеристика видів памяті.
- •Мимовідьне запам’ятовування та його продуктивність.
- •Довільне запам’ятовування та його продуктивність.
- •Уявлення памяті та їх види.
- •Характеристика відтворення та його види.
- •Забування та причини, що його викликаюьб.
- •Поняття про мисленя, його соціальна природа і детермінація.
- •Поняття, їх види і формування в процесі навчання.
- •Характеристика суджень.
- •Характеристика умовиводів.
- •Характеристика мислитель них операцій.
- •Проблемна ситуація і задача. Характеристика процесу розв’язування задач.
- •Характеристика видів мислення.
- •Індивідуальні особливості мислення.
- •Поняття про уяву, її роль в проблемній ситуації і творчості.
- •1) Уява властива лише людині і є необхідною умовою її трудової діяльності.
- •2) Уява тісно пов'язана з мисленням, пам'яттю, відчуттями та емоціями.
- •4) Уява - складова творчості.
- •5) Уява нерозривно пов'язана з усіма ланками психіки людини.
- •Аналітико-синтетичний характер процесів уяви. Прийоми створення образів уяви.
- •Характеристика видів уяви. Індивідуальні особливості уяви.
- •Почуття та їх функції в діяльності людини.
- •Фізіологічні механізми емоцій.
- •Основні емоційні стани та їх вираження.
- •Характеристика вищих почуттів.
- •Характеристика форм переживання почуттів.
- •Поняття про волю як форму активності людини. Потяги, бажання і прагнення особистості. Ризик.
- •Характеристика структури вольового акту.
- •Характеристика вольових якостей людини та їх формування.
- •Темперамент людини. Історія розвитку вчення про темперамент.
- •Фізіологічні основи темпераменту.
- •Характеристика типів темпераменту.
- •Роль темпераменту в трудовій і навчальній діяльності школярів.
- •Характер людини, його структура. Риси характеру. Акцентуація рис характеру.
- •Структура характеру
- •Формування характеру в колективі.
- •Здібності людини, їх кількісна і якісна характеристика.
- •Характеристика структури здібностей. Талант. Формування здібностей у школярів.
-
Навички, їх структура і закономірності формування.
Часткова автоматизованість виконання і регуляції доцільних рухів і дій називається навичкою. Основою для формування навичок є стереотипність умов, у яких відбувається вправляння. Навички виробляються і у тварин шляхом дресирування. Але навички у людини і у тварин суттєво відрізняються між собою: навичка тварини є несвідомим умовним рефлексом, тоді як у людини це свідомо автоматизована дія, у якій свідомість звільняється від контролю за виконанням прийомів дії і переключається на її цілі і умови виконання. Психологічні дослідження нейродинаміки мозкових процесів при утворенні навичок, проведені Є.І.Бойко, показали, що при виконанні людиною вправ в умовах, які стереотипно повторюються, в корі головного мозку утворюється впорядкована система чи динамічний стереотип умовних реакцій. Функціонування навичок ґрунтується переважно на першосигнальних динамічних стереотипах, які працюють при мінімальному контролі з боку другої сигнальної системи. В процесі формування навички в її структурі відбуваються певні зміни, пов’язані з процесом автоматизації. 1. Змінюються прийоми виконання дії. Зайві рухи, які в процесі вправляння не отримують позитивного підкріплення, відсіюються. Дія згортається, виконується легше, більш вправно і швидше. 2. Змінюються прийоми сенсорного контролю за процесом виконання. Поступово зоровий контроль зменшується, його функції передаються м’язовому контролю. 3. Змінюються прийоми центральної регуляції дії. Увага переміщується з процесу виконання дії на її результат. Внаслідок цього значно зменшується кількість допущених помилок. Появляється можливість антиципації - передбачення свідомістю серії прийомів, які треба виконати. Формування будь-якої навички не є самостійним ізольованим процесом. В ньому бере участь увесь попередній досвід людини. Кожна навичка формується в системі інших навичок, якими вже володіє людина. Одні з них полегшують формування нової навички, інші- заважають, а деякі його видозмінюють. Це явище називають взаємодією навичок. Загальний закон вироблення навички полягає в тому, що людина кожне нове завдання намагається виконувати уже відомим способом, використовуючи раніше сформовані прийоми діяльності. Успішність такого переносу способів діяльності залежить від того, наскільки вірно оцінена схожість задач з точки зору способів їх розв’язування. Якщо об’єкти або умови двох дій сприймаються людиною як схожі, тоді як насправді ці дії різні за прийомами виконання, контролю і регуляції, то використання раніше засвоєних прийомів діяльності є неефективним. Виявлення їх помилковості і заміна іншими вимагає часу і зусиль. Тоді формування нової навички затримується і ускладнюється. Негативний вплив раніше утвореної навички на формування нової називається негативним переносом або інтерференцією навичок. Так, перехід в деяких країнах з лівостороннього руху автомобілів на правосторонній тривалий час приводив до виникнення автомобільних аварій. Навичка лівосторонньої їзди негативно впливала на формування навички правостороннього руху. Коли ж об’єкти або умови обох дій різні, тоді як дії для їх виконання є схожими за прийомами виконання, контролю і регуляції, то формування нової навички полегшується і прискорюється. Позитивний вплив раніше утвореної навички на формування нової називається позитивним переносом або індукцією навичок. Проблема переносу , як зазначав Р.Вудвортс, має не тільки велике практичне значення, а являється фундаментальною психологічною проблемою, при цьому він мав на увазі не тільки перенос навичок, а й перенос умінь. Правильно і успішно здійснити перенос засвоєних дій на нові завдання – значить швидко і з мінімумом помилок засвоїти нові види діяльності.