
- •Визначення психології як науки та її завдання.
- •Основні історичні етапи розвитку психології.
- •Психіка в світлі теорії відображення.
- •Рефлекторна природа психічного.
- •Психіка і свідомість. Характеристика структури свідомості.
- •Сучасна психологія, її зв’язок з іншими науками та місце в системі наук. Структура сучасної психології.
- •Характеристика взаємозв’язку педагогіки і психології.
- •Аналіз основних напрямів сучасної зарубіжної психології.
- •Розвиток психології та її завдання на сучасному етапі розвитку.
- •Характеристика методів психології. Критика інтроспекції.
- •Виникнення психіки як результат еволюції матерії.
- •Розвиток психології в філогенезі: тропізми, інстинкти, інтелектуальна поведінка.
- •Спілкування і мова тварин.
- •Умови виникнення людської свідомості. Роль праці і мови у виникненні свідомості.
- •Поняття про діяльність, характер діяльності. Єдність свідомості і діяльності.
- •Будова людської діяльності.
- •Інтеріоризація та екстеріоризація діяльності.
- •Навички, їх структура і закономірності формування.
- •Вміння та їх формування. Звички та їх роль у поведінці людини.
- •Поняття про спілкування. Єдність спілкування і діяльності. Сторони спілкування. Педагогічне спілкування.
- •Вербальна і не вербальна комунікації. Механізми мови.
- •Роль і рольові очікування у спілкувані. Психологічний контакт у спілканні вчителя і учнів. Міжособистні конфлікти, їх корекція.
- •Психологічні механізми сприймання людини людиною. Тренінг спілкування. Психологічна служба школи.
- •Сучасне уявлення про сутність особистості людини. Особистісний підхід педагога до навчання. Розуміння і вховання учнів.
- •Структура особистості. Біологічне і соціальне в структурі індивідуальності. Зарубіжні підходи до трактування особистості.
- •Активність особистості. Критика зарубіжнх теорій активності особистості.
- •Спрямованість особистості. Мотиви поведінки та їх види.
- •Інтереси особистості. Мотиви поведінки та їх види.
- •Самосвідомість і самооцінка особистості. Рівень домагань. Психологічний захист особливості.
- •Поняття про групу. Класифікація і вид груп.
- •Міжособистісний вибір. Соціометрія. Мотиваційне Ядро вибору. Референтометрія.
- •Лідерство в групах і колективах.
- •Колективістична ідентифікація. Згуртованість як цоє.
- •Формування колективізму у школярів.
- •Поняття про увагу та її види.
- •Фізіологічні основи уваги.
- •Характеристика структурних особливостей уваги.
- •Поняття про відчуття. Відчуття в світі теорії відображення.
- •Класифікація і види відчуттів. Механізм виникнення відчуттів.
- •Загальні властивості відчуттів. Чутливість та її вимірювання.
- •Адаптація органів чуття та її види.
- •Взаємодія відчуттів. Сенсибілізація. Синестезія.
- •Сприймання та його характерні особливості.
- •Класифікація і види сприймань. Сприймання часу.
- •Характеристика сприймання простору. Зорові ілюзії.
- •Спостреження та умови його продуктивності.
- •Поняття про пам'ять. Характеристика теорії памяті.
- •Характеристика видів памяті.
- •Мимовідьне запам’ятовування та його продуктивність.
- •Довільне запам’ятовування та його продуктивність.
- •Уявлення памяті та їх види.
- •Характеристика відтворення та його види.
- •Забування та причини, що його викликаюьб.
- •Поняття про мисленя, його соціальна природа і детермінація.
- •Поняття, їх види і формування в процесі навчання.
- •Характеристика суджень.
- •Характеристика умовиводів.
- •Характеристика мислитель них операцій.
- •Проблемна ситуація і задача. Характеристика процесу розв’язування задач.
- •Характеристика видів мислення.
- •Індивідуальні особливості мислення.
- •Поняття про уяву, її роль в проблемній ситуації і творчості.
- •1) Уява властива лише людині і є необхідною умовою її трудової діяльності.
- •2) Уява тісно пов'язана з мисленням, пам'яттю, відчуттями та емоціями.
- •4) Уява - складова творчості.
- •5) Уява нерозривно пов'язана з усіма ланками психіки людини.
- •Аналітико-синтетичний характер процесів уяви. Прийоми створення образів уяви.
- •Характеристика видів уяви. Індивідуальні особливості уяви.
- •Почуття та їх функції в діяльності людини.
- •Фізіологічні механізми емоцій.
- •Основні емоційні стани та їх вираження.
- •Характеристика вищих почуттів.
- •Характеристика форм переживання почуттів.
- •Поняття про волю як форму активності людини. Потяги, бажання і прагнення особистості. Ризик.
- •Характеристика структури вольового акту.
- •Характеристика вольових якостей людини та їх формування.
- •Темперамент людини. Історія розвитку вчення про темперамент.
- •Фізіологічні основи темпераменту.
- •Характеристика типів темпераменту.
- •Роль темпераменту в трудовій і навчальній діяльності школярів.
- •Характер людини, його структура. Риси характеру. Акцентуація рис характеру.
- •Структура характеру
- •Формування характеру в колективі.
- •Здібності людини, їх кількісна і якісна характеристика.
- •Характеристика структури здібностей. Талант. Формування здібностей у школярів.
4) Уява - складова творчості.
Уява постає як антипод само собою зрозумілого, тривіального. Уява - це почуття новизни, яке є неоціненною якістю людини.
5) Уява нерозривно пов'язана з усіма ланками психіки людини.
Так, вищий "розквіт" уяви проявляється в хвилини небезпеки: перед атакою, операцією тощо. Сприймання стимулює уяву.
-
Аналітико-синтетичний характер процесів уяви. Прийоми створення образів уяви.
Творче перетворення дійсності в уяві підпорядковується своїм законам і здійснюється у відповідності з певними способами і прийомами. Нові уявлення, завдяки операціям аналізу і синтезу, виникають на основі того, що вже відображене у свідомості. Таким чином, процеси уяви полягають у розумовому розкладанні вихідних уявлень на складові частини (аналіз) і подальшому їх з'єднанні в нових сполученнях (синтез), тобто носять аналітико-синтетичний характер. Перерахуємо прийоми і способи процесу уяви.
1. Комбінування - поєднання окремих елементів різних образів в абсолютно нових комбінаціях.
2. Аглютинація - "склеювання", комбінація, злиття окремих елементів або частин кількох предметів в один образ.
3. Акцентування, або загострення, - виділення і підкреслення якої-небудь частини, деталі в створюваному образі; виділення тих чи інших рис, властивостей частин об'єкта. Даний спосіб створення образів широко використовується при створенні шаржів, карикатур. При акцентуванні використовують такі прийоми: а) Утрирування - навмисне підкреслення особливостей зовнішності або поведінки (наприклад, Карлик-Ніс, Гаргантюа); б) перебільшення або применшення (хлопчик-мізинчик, Велетень, Дюймовочка, Гулівер у країні ліліпутів); в) типізація - узагальнення і емоційне насичення образу (наприклад, Отелло - узагальнений образ ревнивця).
Враховуючи, що продуктом, або результатом, процесу уяви є образи уяви, слід відзначити їх специфіку. Образи уяви можуть виникнути як відповідно до інструкції, вказівками іншого суб'єкта, так і довільно - на основі перегляду фотографій, картин, кінофільмів, природних впливів та ін. На відміну від процесів пам'яті минулий досвід в уяві перетвориться (узагальнюється, доповнюється, перекомбініруется, набуває іншу емоційне забарвлення, змінюється його масштабність). На відміну ж від розумових образів (понять, суджень, умовиводів) в уяві значно знижена функція контролю. Уява відносно вільно, бо не скута завданням оцінки правильності того, що продукує наша свідомість або підсвідомість. Новизна образів в уяві носить не абсолютний, а відносний характер. Образ уяви є новим по відношенню до побаченого, почутого, воспринятому в якийсь момент часу або точці зору, підходу до трактування якого-небудь людини. У процесах творчості цієї новизни більше, в відтворює уяву - менше. Характерною відмінністю образів уяви є їх наочність (представляемо), віднесеність до якої-небудь модальності (зорової, слуховий, тактильної, смакової і т.п.).
-
Характеристика видів уяви. Індивідуальні особливості уяви.
Залежно від досвіду людини, роду її занять, особливостей її навчання й виховання у кожної людини уява виявляється індивідуальною. Якими ж індивідуальними особливостями уяви люди відрізняються один від одного?
Ці особливості можна розділити на три групи.
1. Пов’язані з особливостями структури процесу уяви й переважаючих її прийомів. Поверніться до прочитаного раніше розділу, у якому йдеться про структуру уяви й її прийоми. Згадайте, що здійснення різних прийомів завжди балансує між двома протилежними полюсами: вільним фонтануванням і суворою цілеспрямованістю. Уяві кожної людини властиве деяке цілком конкретне співвідношення між ними: в однієї воно заміщене до полюса фонтанування, в іншої – організованості, у третьої – точно посередині, у четвертої – постійно «скаче» туди-сюди. При цьому ступінь виразності, рівень розвитку кожного із цих двох полюсів буває різним: і якість фонтанування, і якість організованості може бути розвиненою сильно або слабко.
Подивіться перелік основних прийомів уяви. Кожна конкретна людина звичайно застосовує у своїй уяві далеко не всі з них, а лише деяку частину – ті, якими вона володіє краще, якими користуватися звикла. Відповідно до цього, у одного їх набір широкий, в іншого вузький, один найчастіше застосовує ці прийоми, другий – інші. Із цієї причини в усіх у нас уява різна.
2. Друга група індивідуальних особливостей уяви пов’язана з переважанням різних видів уяви. Поверніться до розділу, у якому описані різні види уяви. Кожна людина зазвичай використовує одні з них і не використовує інші. З їхніх сполучень і складається індивідуальний «портрет» уяви. Так, у когось частіше й краще відбувається відтворювальна уява, у когось творча, а в декого розвинені вони обидві; комусь більш властива уява довільна, комусь – мимовільна, а комусь – їхнє сполучення. Аналогічно й відносно всіх інших видів уяви. У результаті можна отримати, наприклад, такі «ланцюжки»-характеристики уяви двох різних людей: перша: творча – довільна – продуктивна – спадкоємна – екстравертована – абстрактна тощо; друга: відтворювально-творча – мимовільна – спадкоємна – інтровертовано-екстравертована – конкретна тощо.
3. Третя група індивідуальних особливостей уяви пов’язана із властивими людині загальними характеристиками образів, що виникають у неї (у першу чергу, зорових, тому що саме вони найчастіше в уяві відіграють провідну роль). Виділяють три основні параметри, якими описують образну сферу людини. Так, образи можуть мати такі полярні якості:
а) яскравість – блідість; у першому випадку вони виразні, наповнені світлом і кольором, із чіткими контурами й добре промальованими деталями; у другому – невиразні, аморфні, нечіткі, невизначеного кольору, без деталізації; образам кожної конкретної людини властиво своє цілком певне положення на цій шкалі зі зрушенням або до першого полюса, або до другого;
б) жвавість – нерухомість; у першому випадку образи рухливі, мінливі, живуть своїм власним життям, ніколи не залишаються на місці; у другому – застиглі, нерухливі, не змінюються, міцно зберігають свою первісну фактуру;
в) контрольованість – неконтрольованість; у першому випадку людина легко керує виниклими в неї образами, робить їх такими, якими вважає за потрібне; у другому – таке керування відсутнє або неможливе, їх вид і рух мало залежать від намірів і потуг людини.
Наведені параметри, за якими оцінюють індивідуальні особливості уяви, не є взаємовиключними, а радше, уточнюють і доповнюють один одного. Так, склад властивих людині прийомів уяви тісно пов’язаний з тими видами, що в неї переважають, а останні тісно пов’язані з якостями властивих людини образів.