
- •Визначення психології як науки та її завдання.
- •Основні історичні етапи розвитку психології.
- •Психіка в світлі теорії відображення.
- •Рефлекторна природа психічного.
- •Психіка і свідомість. Характеристика структури свідомості.
- •Сучасна психологія, її зв’язок з іншими науками та місце в системі наук. Структура сучасної психології.
- •Характеристика взаємозв’язку педагогіки і психології.
- •Аналіз основних напрямів сучасної зарубіжної психології.
- •Розвиток психології та її завдання на сучасному етапі розвитку.
- •Характеристика методів психології. Критика інтроспекції.
- •Виникнення психіки як результат еволюції матерії.
- •Розвиток психології в філогенезі: тропізми, інстинкти, інтелектуальна поведінка.
- •Спілкування і мова тварин.
- •Умови виникнення людської свідомості. Роль праці і мови у виникненні свідомості.
- •Поняття про діяльність, характер діяльності. Єдність свідомості і діяльності.
- •Будова людської діяльності.
- •Інтеріоризація та екстеріоризація діяльності.
- •Навички, їх структура і закономірності формування.
- •Вміння та їх формування. Звички та їх роль у поведінці людини.
- •Поняття про спілкування. Єдність спілкування і діяльності. Сторони спілкування. Педагогічне спілкування.
- •Вербальна і не вербальна комунікації. Механізми мови.
- •Роль і рольові очікування у спілкувані. Психологічний контакт у спілканні вчителя і учнів. Міжособистні конфлікти, їх корекція.
- •Психологічні механізми сприймання людини людиною. Тренінг спілкування. Психологічна служба школи.
- •Сучасне уявлення про сутність особистості людини. Особистісний підхід педагога до навчання. Розуміння і вховання учнів.
- •Структура особистості. Біологічне і соціальне в структурі індивідуальності. Зарубіжні підходи до трактування особистості.
- •Активність особистості. Критика зарубіжнх теорій активності особистості.
- •Спрямованість особистості. Мотиви поведінки та їх види.
- •Інтереси особистості. Мотиви поведінки та їх види.
- •Самосвідомість і самооцінка особистості. Рівень домагань. Психологічний захист особливості.
- •Поняття про групу. Класифікація і вид груп.
- •Міжособистісний вибір. Соціометрія. Мотиваційне Ядро вибору. Референтометрія.
- •Лідерство в групах і колективах.
- •Колективістична ідентифікація. Згуртованість як цоє.
- •Формування колективізму у школярів.
- •Поняття про увагу та її види.
- •Фізіологічні основи уваги.
- •Характеристика структурних особливостей уваги.
- •Поняття про відчуття. Відчуття в світі теорії відображення.
- •Класифікація і види відчуттів. Механізм виникнення відчуттів.
- •Загальні властивості відчуттів. Чутливість та її вимірювання.
- •Адаптація органів чуття та її види.
- •Взаємодія відчуттів. Сенсибілізація. Синестезія.
- •Сприймання та його характерні особливості.
- •Класифікація і види сприймань. Сприймання часу.
- •Характеристика сприймання простору. Зорові ілюзії.
- •Спостреження та умови його продуктивності.
- •Поняття про пам'ять. Характеристика теорії памяті.
- •Характеристика видів памяті.
- •Мимовідьне запам’ятовування та його продуктивність.
- •Довільне запам’ятовування та його продуктивність.
- •Уявлення памяті та їх види.
- •Характеристика відтворення та його види.
- •Забування та причини, що його викликаюьб.
- •Поняття про мисленя, його соціальна природа і детермінація.
- •Поняття, їх види і формування в процесі навчання.
- •Характеристика суджень.
- •Характеристика умовиводів.
- •Характеристика мислитель них операцій.
- •Проблемна ситуація і задача. Характеристика процесу розв’язування задач.
- •Характеристика видів мислення.
- •Індивідуальні особливості мислення.
- •Поняття про уяву, її роль в проблемній ситуації і творчості.
- •1) Уява властива лише людині і є необхідною умовою її трудової діяльності.
- •2) Уява тісно пов'язана з мисленням, пам'яттю, відчуттями та емоціями.
- •4) Уява - складова творчості.
- •5) Уява нерозривно пов'язана з усіма ланками психіки людини.
- •Аналітико-синтетичний характер процесів уяви. Прийоми створення образів уяви.
- •Характеристика видів уяви. Індивідуальні особливості уяви.
- •Почуття та їх функції в діяльності людини.
- •Фізіологічні механізми емоцій.
- •Основні емоційні стани та їх вираження.
- •Характеристика вищих почуттів.
- •Характеристика форм переживання почуттів.
- •Поняття про волю як форму активності людини. Потяги, бажання і прагнення особистості. Ризик.
- •Характеристика структури вольового акту.
- •Характеристика вольових якостей людини та їх формування.
- •Темперамент людини. Історія розвитку вчення про темперамент.
- •Фізіологічні основи темпераменту.
- •Характеристика типів темпераменту.
- •Роль темпераменту в трудовій і навчальній діяльності школярів.
- •Характер людини, його структура. Риси характеру. Акцентуація рис характеру.
- •Структура характеру
- •Формування характеру в колективі.
- •Здібності людини, їх кількісна і якісна характеристика.
- •Характеристика структури здібностей. Талант. Формування здібностей у школярів.
-
Спрямованість особистості. Мотиви поведінки та їх види.
Спрямованість особистості
Спрямованість особистості - це сукупність стійких мотивів, поглядів, переконань, потреб та устремлінь, орієнтувальних людину на певні поведінку і діяльність, досягнення щодо складних життєвих цілей.
Спрямованість завжди соціально обумовлена і формується в онтогенезі в процесі навчання і виховання, виступає як властивість особистості, що виявляється у світоглядній, професійної спрямованості, у діяльності, пов'язаної з власним захопленням, заняттям чим-небудь у вільний від основної діяльності час. У всіх цих видах людської активності спрямованість проявляється в особливостях інтересів особистості: цілях, які ставить перед собою людина, потребах, пристрастях і установках, які реалізуються на потягах, бажаннях, схильностях, ідеалах та ін:
- Потяг - недостатньо повне усвідомлене прагнення до досягнення чого-небудь.
- Схильність - прояв потребностно-мотиваційної сфери особистості, що виражається в емоційному перевазі того чи іншого виду діяльності або цінності;
- Ідеал - образ, який є втіленням досконалості і зразком вищої мети в прагненнях індивіда.
- Світогляд - система поглядів і уявлень про світ, на ставлення людини до суспільства, природи, самого себе.
- Переконання - вища форма спрямованості особистості, що виявляється в усвідомленої потреби діяти у відповідності зі своїми ціннісними орієнтаціями на тлі емоційних переживань і вольових устремлінь;
- Установка - готовність індивіда до певної діяльності, актуалізується за нинішньої ситуації. Вона проявляється у стійкій схильності до певного сприйняття, осмислення та поведінки індивіда. Установка висловлює позицію людини, його погляди, ціннісні орієнтації по відношенню до різних фактами побуту, громадського життя і професійної діяльності. Вона може бути позитивною, негативною або нейтральною.
- Позиція - стійка система відносин людини до певних сторін дійсності, що виявляється у відповідній поведінці. Вона включає в себе сукупність мотивів, потреб, поглядів і установок, якими індивід керується в своїх діях.
- Мета - бажаний і представляється результат конкретної діяльності людини або групи людей. Вона може бути близькою, ситуаційної чи віддаленій, суспільно цінним чи шкідливою, альтруїстичної або егоїстичною.
Виділяють три основні ВИДИ спрямованості особистості: особиста, колективістичних і ділова.
Особиста спрямованість - створюється переважанням мотивів власного благополуччя, прагненням до особистого першості, престижу. Така людина найчастіше буває, зайнятий самим собою, своїми почуттями і переживаннями і мало реагує, на потреби оточуючих його людей. У роботі бачить, перш за все, можливість задовольнити свої претензії незалежно від інтересів інших співробітників.
Встановлено що особи з спрямованістю на себе мають такі риси характеру:
- Більше зайняті собою і своїми почуттями, проблемами.
- Роблять необгрунтовані і поспішні висновки про інших людей, також ведуть себе в дискусіях.
- Намагаються нав'язати свою волю групі.
- Навколишні в їх присутності не почуваються вільно.
Спрямованість на взаємні дії - має місце тоді, коли вчинки людини визначається потребою в спілкуванні, прагненням підтримувати гарні відносини з товаришами по роботі, навчанні. Така людина виявляє інтерес до спільної діяльності, хоча може і не сприяти успішному виконанню завдання, нерідко його дії навіть ускладнюють виконання групової задачі і його фактична допомога може бути мінімальною. Люди зі спрямованістю на взаємні дії:
- Уникають прямого вирішення проблеми.
- Поступаються тиску групи.
- Не висловлюють оригінальних ідей і не легко зрозуміти, що така людина хоче висловити.
- Не беруть на себе керівництво, коли мова йде про вибір завдань.
Ділова спрямованість - відображає переважання мотивів породжуваних самою діяльністю, захоплення процесом діяльності, безкорисливе прагнення до пізнання, оволодіння новими навичками і вміннями. Зазвичай така людина прагне до співпраці і домагається найбільшої продуктивності групи, а тому намагається довести точку зору, яку вважає корисною для виконання поставленого завдання. Люди з діловою спрямованістю:
- Допомагають окремим членам групи висловлювати свої думки.
- Підтримують групу, щоб вона досягла поставленої мети.
- Легко і доступно викладають свої думки та міркування.
- Беруть у свої руки керівництво, коли мова йде про вибір завдання.
- Не ухиляються від безпосереднього вирішення проблеми.
Спрямованість здебільшого визначається усвідомленими мотивами поведінки — цілями, інтересами, ідеалами та переконаннями. Якщо усвідомлюється не тільки мета, а й можливість її досягнення, то йдеться про перспективу особистості. Наприклад, юнак мріє здобути професію інженера. Ретельно підготувавшись до вступу у вуз, він на першому вступному іспиті отримує високу оцінку. Згодом переконується в обґрунтованості своїх надій і усвідомлює своє навчання у вузі не тільки як мету, а і як реальну перспективу.
Неусвідомлювані мотиви. До них належать різноманітні спонукання, у яких не усвідомлюється причина вибору дії і вчинків. При цьому людина не може пояснити чому вона себе повела так, а не інакше. До неусвідомлюваних мотивів належать потяг і установка.
Потяг — неусвідомлюване, нецілеспрямоване спонукання, що виражається в чуттєвому переживанні потреби і не викликає активних дій. Він є первинним емоційним проявом потреби людини в чомусь. Це спонукання, яке не опосередковане свідомим цілеутворенням. Воно ще не має конкретного предметного вираження. Наприклад, людина відчуває потяг до роботи. Проте що їй хочеться робити, вона спочатку не усвідомлює.
Установка — неусвідомлювана готовність особистості до діяльності, за допомогою якої може бути задоволена потреба. Установки бувають позитивні й негативні. Наприклад, людині її знайомі розповіли про лікаря — хорошого фахівця, який поставив на ноги багатьох хворих. У неї з'являється позитивна установка «цей лікар є хорошим фахівцем» ще до зустрічі з ним. Якщо ж когось на ринку декілька раз обрахували, обважили, у нього формується негативна установка — «всі продавці — люди нечесні», хоча насправді це далеко не так.