
- •Визначення психології як науки та її завдання.
- •Основні історичні етапи розвитку психології.
- •Психіка в світлі теорії відображення.
- •Рефлекторна природа психічного.
- •Психіка і свідомість. Характеристика структури свідомості.
- •Сучасна психологія, її зв’язок з іншими науками та місце в системі наук. Структура сучасної психології.
- •Характеристика взаємозв’язку педагогіки і психології.
- •Аналіз основних напрямів сучасної зарубіжної психології.
- •Розвиток психології та її завдання на сучасному етапі розвитку.
- •Характеристика методів психології. Критика інтроспекції.
- •Виникнення психіки як результат еволюції матерії.
- •Розвиток психології в філогенезі: тропізми, інстинкти, інтелектуальна поведінка.
- •Спілкування і мова тварин.
- •Умови виникнення людської свідомості. Роль праці і мови у виникненні свідомості.
- •Поняття про діяльність, характер діяльності. Єдність свідомості і діяльності.
- •Будова людської діяльності.
- •Інтеріоризація та екстеріоризація діяльності.
- •Навички, їх структура і закономірності формування.
- •Вміння та їх формування. Звички та їх роль у поведінці людини.
- •Поняття про спілкування. Єдність спілкування і діяльності. Сторони спілкування. Педагогічне спілкування.
- •Вербальна і не вербальна комунікації. Механізми мови.
- •Роль і рольові очікування у спілкувані. Психологічний контакт у спілканні вчителя і учнів. Міжособистні конфлікти, їх корекція.
- •Психологічні механізми сприймання людини людиною. Тренінг спілкування. Психологічна служба школи.
- •Сучасне уявлення про сутність особистості людини. Особистісний підхід педагога до навчання. Розуміння і вховання учнів.
- •Структура особистості. Біологічне і соціальне в структурі індивідуальності. Зарубіжні підходи до трактування особистості.
- •Активність особистості. Критика зарубіжнх теорій активності особистості.
- •Спрямованість особистості. Мотиви поведінки та їх види.
- •Інтереси особистості. Мотиви поведінки та їх види.
- •Самосвідомість і самооцінка особистості. Рівень домагань. Психологічний захист особливості.
- •Поняття про групу. Класифікація і вид груп.
- •Міжособистісний вибір. Соціометрія. Мотиваційне Ядро вибору. Референтометрія.
- •Лідерство в групах і колективах.
- •Колективістична ідентифікація. Згуртованість як цоє.
- •Формування колективізму у школярів.
- •Поняття про увагу та її види.
- •Фізіологічні основи уваги.
- •Характеристика структурних особливостей уваги.
- •Поняття про відчуття. Відчуття в світі теорії відображення.
- •Класифікація і види відчуттів. Механізм виникнення відчуттів.
- •Загальні властивості відчуттів. Чутливість та її вимірювання.
- •Адаптація органів чуття та її види.
- •Взаємодія відчуттів. Сенсибілізація. Синестезія.
- •Сприймання та його характерні особливості.
- •Класифікація і види сприймань. Сприймання часу.
- •Характеристика сприймання простору. Зорові ілюзії.
- •Спостреження та умови його продуктивності.
- •Поняття про пам'ять. Характеристика теорії памяті.
- •Характеристика видів памяті.
- •Мимовідьне запам’ятовування та його продуктивність.
- •Довільне запам’ятовування та його продуктивність.
- •Уявлення памяті та їх види.
- •Характеристика відтворення та його види.
- •Забування та причини, що його викликаюьб.
- •Поняття про мисленя, його соціальна природа і детермінація.
- •Поняття, їх види і формування в процесі навчання.
- •Характеристика суджень.
- •Характеристика умовиводів.
- •Характеристика мислитель них операцій.
- •Проблемна ситуація і задача. Характеристика процесу розв’язування задач.
- •Характеристика видів мислення.
- •Індивідуальні особливості мислення.
- •Поняття про уяву, її роль в проблемній ситуації і творчості.
- •1) Уява властива лише людині і є необхідною умовою її трудової діяльності.
- •2) Уява тісно пов'язана з мисленням, пам'яттю, відчуттями та емоціями.
- •4) Уява - складова творчості.
- •5) Уява нерозривно пов'язана з усіма ланками психіки людини.
- •Аналітико-синтетичний характер процесів уяви. Прийоми створення образів уяви.
- •Характеристика видів уяви. Індивідуальні особливості уяви.
- •Почуття та їх функції в діяльності людини.
- •Фізіологічні механізми емоцій.
- •Основні емоційні стани та їх вираження.
- •Характеристика вищих почуттів.
- •Характеристика форм переживання почуттів.
- •Поняття про волю як форму активності людини. Потяги, бажання і прагнення особистості. Ризик.
- •Характеристика структури вольового акту.
- •Характеристика вольових якостей людини та їх формування.
- •Темперамент людини. Історія розвитку вчення про темперамент.
- •Фізіологічні основи темпераменту.
- •Характеристика типів темпераменту.
- •Роль темпераменту в трудовій і навчальній діяльності школярів.
- •Характер людини, його структура. Риси характеру. Акцентуація рис характеру.
- •Структура характеру
- •Формування характеру в колективі.
- •Здібності людини, їх кількісна і якісна характеристика.
- •Характеристика структури здібностей. Талант. Формування здібностей у школярів.
-
Сучасне уявлення про сутність особистості людини. Особистісний підхід педагога до навчання. Розуміння і вховання учнів.
Проблема особистості завжди розглядалась у психологічній науці як центральна і дуже важлива. Для розуміння природи особистості потрібно з”ясувати співвідношення
цього поняття з іншими поняттями, що використовуються в психології. Це насамперед поняття „індивід”, „індивідуальність”, „особистість”. Людина з”являється на світ із певним набором біологічних властивостей, і її, на відміну від тварин, називають індивідом. У цьому понятті відображено приналежність людини до конкретного роду homo sapiens, і закладено наявність певних біологічних властивостей – вікових, соматичних, статевих, фізіологічних, біохімічних, антропологічних.
Індивід – це людська біологічна основа розвитку особистості у певних соціальних умовах.
Людина народжується на світ з генетично закладеними у неї потенційними можливостями стати саме людиною, а не ким - небудь іншим. У немовляти конфігурація тіла передбачає можливість прямоходіння, структура мозку забезпечує можливість розвитку інтелекту, будова руки – перспективу виготовлення і використання знарядь праці. І цим немовля – уже людина за сумою можливостей – відрізняється від маля тварини, яке за жодних обставин не зможе отримати такого набору якостей. Отже, цими відмінностями стверджується факт належності немовляти до людського роду, що фіксується у понятті індивід.
Людина вступає в стосунки з іншими людьми, здійснює активне пізнання і перетворення навколишнього природного і соціального середовища, іншими словами, здійснює процес засвоєння попередньо сформованого соціального досвіду, що у психології позначається терміном „соціалізація”.
Особистість – це свідомий індивід, який посідає певне місце у суспільстві і виконує ту чи іншу соціальну роль або функцію.
Особистість та індивід – поняття єдині, але не тотожні. Тобто, індивідом людина народжується, а особистістю стає в процесі діяльності у суспільстві.
Суспільна сутність особистості означає:
1) по-перше, що особистісні характеристики формуються і розвиваються лише в умовах діяльності людини в суспільстві;
2) по-друге, що особистість є суб”єктом міжособистісних і соціальних стосунків.
Таким чином, зрозуміло, що розвиток особистості відбувається обов”язково у конкретних суспільних умовах, а значить, особистісні риси людини зумовлені вимогами, правилами і особливостями конкретного суспільства.
Проте, особистість як продукт суспільства не тільки несе на собі відбиток соціуму, але повинна відповідати певним соціальним очікуванням, свого роду „соціальному замовленню”. Зміна соціальних умов життя сучасного українського суспільства вимагає від особистості нових якостей. Але, як вказують вітчизняні вчені, зокрема, І.Бех, М.Боришевський, К.Дусавицький, В.Москаленко та інші, сучасна соціальна ситуація не сприяє гармонійному розвитку особистості, саме тому, що немає чітко окреслених вимог до нової особистості, немає власне „соціального замовлення”, яке й створює програму формування особистості.
Проведене опитування серед старшокласників показало, що на питання „Які риси особистості ти хочеш у себе розвинути ?” більшість дітей не змогла дати чіткої відповіді. Відповіді стосувались соціального, матеріального та сімейного статусу, але дуже мало – власне про якості особистості.
Таким чином, ми бачимо, що особистість є продуктом епохи, життя своєї країни, і навіть аспекти дослідження цього психологічного явища залежать від соціальних умов даного конкретного суспільства.
Характерні особливості особистості.
1. Самосвідомість – усвідомлення себе як особистості.
2. Усвідомлення неперервності і тотожності свого „Я”.
3. Індивідуальність – стійка своєрідність психічних процесів.
4. Саморегулювання – здатність свідомо регулювати свою поведінку.
5. Активність як здатність здійснювати суспільно значущі перетворення оточуючого і себе.
6. Релятивність – обов”язкова наявність відносин із зовнішнім світом.
7. Структурна єдність – всі особливості особистості взаємообумовлені і взаємозалежні.
Індивідуальність – це поєднання психологічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей.
Індивідуальність виявляється у здібностях людини, домінуючих потребах, схильностях, рисах характеру, світобаченні, своєрідності знань, умінь і навичок, у особливостях інтелектуальних, творчих процесів, в індивідуальному стилі діяльності та поведінки, типі темпераменту, в характеристиках емоційної та вольової сфер.
Індивідуальність формує важливу характеристику людини, яка забезпечує властивий тільки їй стиль взаємозв”язків з навколишньою дійсністю.
Подібно до того, як поняття „індивід” і „особистість” не тотожні, особистість і індивідуальність утворюють єдність, але не тотожність. Кмітливість, спритність, здатність смішно розповідати історії або швидко множити числа виступають як риси індивідуальності, але не обов”язково входять до характеристики особистості тому, що не є істотними для здійсненя суспільно важливих видів діяльності, які виконує група, до якої включений
індивід. Але коли кмітливого хлопця беруть у команду КВК, а спритну дівчину-
у спортивну команду школи, то риси, які досі виступали як індивідуальні, стають особистісними, оскільки вони починають істотно впливати на провідну для даної соціальної групи діяльність.