- •1 Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень".
- •2 Економічна думка стародавнього світу
- •3 Економічна думка середньовіччя.
- •6 Історичні передумови виникнення та етапи розвитку меркантилізму.
- •7,8 Історичні умови виникнення і загальна характеристика класичної політичної економії.
- •9 Виникнення класичної політичної економії в Англії. У.Петті.
- •10 Виникнення класичної політичної економії у Франції. П. Буагільбер.
- •11,12,13 Економічне вчення фізіократів.
- •15 Економічне вчення а.Сміта.
- •16 Теорія вартості а. Сміта.
- •21 Економічне вчення д. Рікардо.
- •24. Еволюція класичної політекономії в Англії. Мальтус
- •28. Економічна теорія в сша
- •30 Альтернативний напрям в політичній економії. Економічні погляди с.Сісмонді.
- •31 Критичний напрям в політичній економії. Економічна концепція і програма п. Прудона.
- •33 Історичні умови та теоретичні джерела формування марксистської економічної теорії.
- •34 Теорії вартості та додаткової вартості к.Маркса.
- •38. Зародження системи національної політичної економії в Німеччині в перщій половині 19 ст. Ф.Ліст.
- •39 Нова історична школа. Г.Шмоллер, л.Брентано, к.Бюхер, в.Зомбарт.
- •43 Виникнення та суть маржиналізму.
- •44. Австрійська школа граничної корисності. К.Менгер, є.Бем-Баверк, ф.ВІзер.
- •45. Математична школа в політичній економії. Теоретичні моделі л.Вальраса, в.Парето.
- •46. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа. 38 . Економічна теорія а.Маршалла
- •47. Американська школа маржиналізму. Д.Б.Кларк.
- •48. Розвиток неокласичної традиції в працях а.ПІгу, р.Хоутрі.
- •49.Ранній інституціоналізм та його головні напрями.
- •50. Економічні умови винекненя і суть кейнсіанства.
- •52.Теоретична система та економічна програма Дж.М.Кейнса.
- •53 Неокейнсіанстао. С.Харріс. Е.Хансен.
- •54 Посткейнсіанство. Дж.Робінсон, п.Сраффа, н.Калдор.
- •59 Неолібералізм у Німеччині. Теорії "соціального ринкового господарства" та "сформованого суспільства".
- •60 Французький неолібералізм (паризька школа). М.Алле.
- •61 Американський неолібералізм (чиказька школа). Монетаризм м.Фрідмена.
- •63 Неокласичне відродження. Теорії "економіки пропозиції" та "раціональних очікувань".
- •65 Неоінституціоналізм. Соціальний (індустріально-технологічний) інституціоналізм. Дж. Гелбрейт
- •66 Неоінституціоналізм. Теорія трансакційних витрат та економічна теорія прав власності р.Коуза.
- •70 Розанток радянської економічної думки в 30-90-ті рр.
28. Економічна теорія в сша
Американська економічна наука XIX ст. розвивалась під впливом англійської класичної політекономії, але водночас мала певні особливості, зумовлені специфікою розвитку капіталізму в США: він панував на Півночі, тоді як Південь усе ще залишався рабовласницьким. Виникала необхідність довести прогресивність капіталістичного устрою, оптимістично змалювати його перспективи, оголосити побудову капіталізму загальносуспільною метою. Засновником ліберальної економічної теорії в США вважають Генрі Чарльза Кері (1793—1879), Проблема вартості у працях Кері є однією з основних, він визнає роль вартості в процесі обміну та розподілу і вважає, що «причина існування в людському розумі ідеї вартості... це просто наша оцінка опору, який потрібно подолати перед тим, як ми оволодіємо бажаною річчю»'. Вартість збільшується чи зменшується, коли збільшується чи зменшується опір. Оцінку розмірів цього опору Кері пропонує орієнтувати на витрати виробництва. Однак визначення розмірів вартості Кері узалежнює від двох факторів не з погляду врахування витрат (оскільки це неможливо за такої постановки проблеми), а з позицій праці, що її було збережено завдяки перемозі людини над природою. Найбільш наочною щодо цього є його теорія земельної ренти. Розподіл. Проявом гармонії інтересів є справедливий розподіл, який ураховує внесок кожного у виробництво. Цей природний закон притаманний капіталізмові й регулює відносини обміну та споживання. Кері належить пріоритет відкриття так званого закону зростання частки робітників у національному продукті, відповідно до якого зростання продуктивності праці призводить до знецінення колишніх зусиль, оскільки сила природного опору зменшується, а нові, асоційовані зусилля (мається на увазі зростання суспільного характеру праці) посилюють свій вплив. Міжнародна торгівля. Теорія гармонії Кері не вичерпується проблемою внутрішнього суспільного поєднання економічних інтересів. Кері вважає, що для прогресивного розвитку важливо врахувати всі чинники, які можуть впливати на стан національної економіки. Одним із них є зовнішня торгівля, яка стимулює або стримує виробництво залежно від тієї політики, яку проводить держава.
30 Альтернативний напрям в політичній економії. Економічні погляди с.Сісмонді.
Класична школа виступала за капіталізм. Він веде до розшарування населення. У кінці 18 стол. в країнах Зах. Європи відбувся промислов. переворот, який викликав різке зростання продуктивності праці у пром., що спричинили перші кризи надвиробництва. Вперше виникає пит. про роль капіталу у сусп-му відтворенні. Стало очевидно, що вартість є не лише основою саморегулюванню екон-ки, але й спричинила розорення робітників і нагромадження к-лів на одному з суспільних полюсів, тобто зростає відстань між дрібним виробником і кап-ом, отже зрост. класові протиріччя. У класичній шк. виникає група вчених, що почин. виступати за те, щоб у сусп-ві не виникали процеси капіталізації прибутку. Найвідоміші з них є Сісмонді, Прудон виступали за розвиток дрібно-тов. вир-ва і заборону найманої праці. У своєму розвитку дрібно-буржуазна політекономія пройшла 2 етапи: спочатку сформувалась гуманістична шк. Представники шк. виступали з ідеєю відмови кап-му, прагнули його регламентувати, закликали до повернення у дрібно-товарне вир-во. Проголошували капіталізм соціально несправедливим. Потім сформувалась філантропічна школа. Представники висували проект реформування кап-му згідно з яким всі повинні були стати дрібними буржуа. Сісмонді (1773-1842) він першим виступив проти канонів класичної політичної економії, яку назвав “економічною ортодоксією”. Спочатку він був палким прихильником і популяризатором вчення Сміта, але згодом починає критикувати кап-м і створює власну теорію, що відрізняється від вчення класиків. Предметом політ.економ. вважає матеріальний добробут людей і наголошує, що цей добробут залежить від д-ви. Він виступає за свободу економ. діяльності, але вваж., що держ. не повинна допускати, щоб ця свобода виходила за межі дрібного вир-ва. Осн. праця Сісмонді “Нові начала політ.екон. або про багатство в його відношенні до народонаселення” присвячена проблемам роз-ку дрібного кап-му. У ній він розглядав працю як основне джерело багатства і вартості. Сісмонді переглядає схему розподілу додатков. продукту вважаючи його основою сусп-го роз-ку: вваж., що додатковий продукт не повинен капіталізуватись, а повинен споживатись усім суспільством. Тоді не буде виникати крупне кап-не вир-во. Додатковий продукт повинен споживатись сумісно у вигляді суспільних фондів споживання. Кризи він пояснює звуженням ринку через розорення дрібних виробників. Він сформулював 2 теорії: теор. реалізації і теор.третіх осіб. Практичні рекомендації Сісмонді полягали у тому, що він пропонував державі не втручаючись у вир-во виконувати функцію розподілу суспільного продукту.