- •1 Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень".
- •2 Економічна думка стародавнього світу
- •3 Економічна думка середньовіччя.
- •6 Історичні передумови виникнення та етапи розвитку меркантилізму.
- •7,8 Історичні умови виникнення і загальна характеристика класичної політичної економії.
- •9 Виникнення класичної політичної економії в Англії. У.Петті.
- •10 Виникнення класичної політичної економії у Франції. П. Буагільбер.
- •11,12,13 Економічне вчення фізіократів.
- •15 Економічне вчення а.Сміта.
- •16 Теорія вартості а. Сміта.
- •21 Економічне вчення д. Рікардо.
- •24. Еволюція класичної політекономії в Англії. Мальтус
- •28. Економічна теорія в сша
- •30 Альтернативний напрям в політичній економії. Економічні погляди с.Сісмонді.
- •31 Критичний напрям в політичній економії. Економічна концепція і програма п. Прудона.
- •33 Історичні умови та теоретичні джерела формування марксистської економічної теорії.
- •34 Теорії вартості та додаткової вартості к.Маркса.
- •38. Зародження системи національної політичної економії в Німеччині в перщій половині 19 ст. Ф.Ліст.
- •39 Нова історична школа. Г.Шмоллер, л.Брентано, к.Бюхер, в.Зомбарт.
- •43 Виникнення та суть маржиналізму.
- •44. Австрійська школа граничної корисності. К.Менгер, є.Бем-Баверк, ф.ВІзер.
- •45. Математична школа в політичній економії. Теоретичні моделі л.Вальраса, в.Парето.
- •46. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа. 38 . Економічна теорія а.Маршалла
- •47. Американська школа маржиналізму. Д.Б.Кларк.
- •48. Розвиток неокласичної традиції в працях а.ПІгу, р.Хоутрі.
- •49.Ранній інституціоналізм та його головні напрями.
- •50. Економічні умови винекненя і суть кейнсіанства.
- •52.Теоретична система та економічна програма Дж.М.Кейнса.
- •53 Неокейнсіанстао. С.Харріс. Е.Хансен.
- •54 Посткейнсіанство. Дж.Робінсон, п.Сраффа, н.Калдор.
- •59 Неолібералізм у Німеччині. Теорії "соціального ринкового господарства" та "сформованого суспільства".
- •60 Французький неолібералізм (паризька школа). М.Алле.
- •61 Американський неолібералізм (чиказька школа). Монетаризм м.Фрідмена.
- •63 Неокласичне відродження. Теорії "економіки пропозиції" та "раціональних очікувань".
- •65 Неоінституціоналізм. Соціальний (індустріально-технологічний) інституціоналізм. Дж. Гелбрейт
- •66 Неоінституціоналізм. Теорія трансакційних витрат та економічна теорія прав власності р.Коуза.
- •70 Розанток радянської економічної думки в 30-90-ті рр.
60 Французький неолібералізм (паризька школа). М.Алле.
Французька школа неолібералізму. Виникнення французького неолібералізму датується 20—30-ми рр. XX ст. і зв'язане з ім'ям Жака-Леона Рюефа. Відродження неолібералізму у Франції припадає на початок 60-х рр. Якщо раніше ідеї Рюефа підтримували тільки дрібні підприємці, що не були заінтересовані в державному втручанні, то з формуванням монополістичних об'єднань проти «засилля держави» Ця доповідь справила значний вплив на погляди французьких лібералів і поклала початок формуванню нової французької (паризької) школи (Е. Малінво, Т. Монбріаль, Л. Столерю, С. Кольм і М. Алле). Однак під впливом цієї школи характер планування французької економіки змінився. Воно стало договірним, здійснювалось на підставі угод між державою та приватними підприємцями, хоч французькі неоліберали не ігнорували й індикативного планування, допускаючи існування індикативного плану як додаткового інструмента економічної рівноваги. Його об'єктом залишається господарська кон'юнктура, але воно орієнтується на ринкові механізми. Представники неоліберальної школи заперечували необхідність перерозподілу національного доходу на користь безробітних. Вони вважали абсурдним твердження, що безробітні є резервом для поповнення армії зайнятих, і наголошували, що надлишок робочої сили є наслідком порушення економічної рівноваги. Вирішення цієї проблеми зв'язувалось ними зі структурною перебудовою виробництва, пожвавленням інвестиційних процесів. Особливих успіхів в аналізі ринкових відносин, які формуються за умов дирижизму та планування, досяг представник французької неоліберальної школи М. Алле, якого П. Самуельсон назвав «учителем усіх повоєнних економістів і першовідкривачем істин, що після війни подавались як досягнення інших авторів». Творчість М. Алле була багатогранною. Ним написано низку праць із соціології, історії цивілізацій, теоретичної й практичної економіки і навіть фізики. У кожній з цих галузей він сформулював кілька власних теорій, що визначають напрями сучасних досліджень. Серед них: теорії максимальної ефективності, основ економічних розрахунків, міжчасових процесів, максимальної ефективності інвестицій, невизначеності, грошей, кредиту і грошової динаміки, ризиків та корисності, випадковостей та екзогенного фі-зищюго впливу й інші. Але головним об'єктом його досліджень була економіка: він намагався зрозуміти фундаментальну структуру економіки, визначити чинники її розвитку. Метод дослідження. Алле — яскравий представник ринково-інституціональної школи. Використовуючи методи економікотеоретичного та порівняльно-історичного аналізу, він змальовує загальну картину розвитку суспільств, що в них раціональність економічних відносин забезпечується, на його думку, приватною власністю з притаманною їй свободою господарського управління. Економічну модель суспільства (як і інші неоліберали) Алле зводить до саморегульованої ринкової економіки. Держава в суспільстві, побудованому на ринкових засадах, відіграє активну роль. По-перше, вона є гарантом збереження основи ринкової економіки — приватної власності. По-друге, жорстко контролює грошово-кредитну сферу. По-третє, здійснює антициклічне регулювання через договірне планування. По-четверте, держава забезпечує розвиток соціальної сфери. Основною ідеєю, декларованою в усіх працях Алле, є та, що «ефективність економіки не лише зумовлює реалізацію різноманітних соціальних цілей, але водночас є необхідною умовою розквіту культури і цивілізації», «...ефективність сама зумовлена наявністю економіки ринків, що базується на децентралізації рішень, і така економіка може реально функціонувати лише тоді, коли вона в значній своїй частині спирається на приватну власність з притаманною їй свободою господарського управління». Алле зробив значний внесоку розвиток теоретичної моделі ринкової економіки, що формується за умов активної ролі держави Теорія інвестицій, яку формулює Алле, зводиться до попиту і (пропозиції грошових капіталів за умов стабільного грошового обігу. Планування економіки Алле оцінює, виходячи з «теореми еквівалентності», сформульованої ним у книжці «У пошуках економічної дисципліни»: будь-яка ситуація врівноваженя (навіть окремий випадок) економіки є ситуацією максимальної ефективності, і навпаки, будь-яка ситуація максимальної ефективності є ситуацією, що свідчить про врівноваження ринкової економіки. Контроль Алле вважає не дуже дійовим інструментом. Єдиний |об'єктивний і ефективний контролер — це ринок. На його думку, об'єктом контролю мають бути тільки державні витрати та грошовий обіг.