- •1 Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень".
- •2 Економічна думка стародавнього світу
- •3 Економічна думка середньовіччя.
- •6 Історичні передумови виникнення та етапи розвитку меркантилізму.
- •7,8 Історичні умови виникнення і загальна характеристика класичної політичної економії.
- •9 Виникнення класичної політичної економії в Англії. У.Петті.
- •10 Виникнення класичної політичної економії у Франції. П. Буагільбер.
- •11,12,13 Економічне вчення фізіократів.
- •15 Економічне вчення а.Сміта.
- •16 Теорія вартості а. Сміта.
- •21 Економічне вчення д. Рікардо.
- •24. Еволюція класичної політекономії в Англії. Мальтус
- •28. Економічна теорія в сша
- •30 Альтернативний напрям в політичній економії. Економічні погляди с.Сісмонді.
- •31 Критичний напрям в політичній економії. Економічна концепція і програма п. Прудона.
- •33 Історичні умови та теоретичні джерела формування марксистської економічної теорії.
- •34 Теорії вартості та додаткової вартості к.Маркса.
- •38. Зародження системи національної політичної економії в Німеччині в перщій половині 19 ст. Ф.Ліст.
- •39 Нова історична школа. Г.Шмоллер, л.Брентано, к.Бюхер, в.Зомбарт.
- •43 Виникнення та суть маржиналізму.
- •44. Австрійська школа граничної корисності. К.Менгер, є.Бем-Баверк, ф.ВІзер.
- •45. Математична школа в політичній економії. Теоретичні моделі л.Вальраса, в.Парето.
- •46. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа. 38 . Економічна теорія а.Маршалла
- •47. Американська школа маржиналізму. Д.Б.Кларк.
- •48. Розвиток неокласичної традиції в працях а.ПІгу, р.Хоутрі.
- •49.Ранній інституціоналізм та його головні напрями.
- •50. Економічні умови винекненя і суть кейнсіанства.
- •52.Теоретична система та економічна програма Дж.М.Кейнса.
- •53 Неокейнсіанстао. С.Харріс. Е.Хансен.
- •54 Посткейнсіанство. Дж.Робінсон, п.Сраффа, н.Калдор.
- •59 Неолібералізм у Німеччині. Теорії "соціального ринкового господарства" та "сформованого суспільства".
- •60 Французький неолібералізм (паризька школа). М.Алле.
- •61 Американський неолібералізм (чиказька школа). Монетаризм м.Фрідмена.
- •63 Неокласичне відродження. Теорії "економіки пропозиції" та "раціональних очікувань".
- •65 Неоінституціоналізм. Соціальний (індустріально-технологічний) інституціоналізм. Дж. Гелбрейт
- •66 Неоінституціоналізм. Теорія трансакційних витрат та економічна теорія прав власності р.Коуза.
- •70 Розанток радянської економічної думки в 30-90-ті рр.
15 Економічне вчення а.Сміта.
А.Сміт(1723-1790) видатний англійський вчений-економіст мануфактурного періоду. Головний твір “Дослідження про природу і причину багатства народів”. Як представник клас. політ. економії поділяв уявлення про економіку як систему в якій діють об’єктивні закони, які не залежать від свідомості людини, але можуть бути нею пізнані. Сміту була близька ідея “природної гармонії” тобто рівноваги, що встановлюється в економіці стихійно при відсутності зовн. державних втручань і є оптимальним режимом функціонування економіки. Таким чином у своєму вченні Сміт виразив ідеї економічного лібералізму, він був прихильником політики державного невтручання в економіку і в свободи конкуренції. Але разом з тим визнає роль держави у виконанні нею таких функцій, як оборона країни, правосуддя, народна освіта, утримання громадських установ.
16 Теорія вартості а. Сміта.
А.Сміт(1723-1790) видатний англійський вчений-економіст мануфактурного періоду. У своїй теорії вартості він користується терміном “цінність”. Цінність розглядає у двох значеннях: корисність і можливість придбання інших предметів яку дає володіння даним предметом. Відповідно до цього Сміт розрізняв споживну і мінову вартості. Мінова визначається працею витраченою на вир-во товару. Науковою заслугою Сміта було твердження, що вартість створ. працею незалежно від галузі вир-ва. Сміт розподіляє працю на продуктивну і не продуктивну. Та праця яка має результатом товар є продуктивною. Саме вона створює вартості, є основою для визначення частки кожного виробника у вартості. Непродуктивна праця – це праця у сфері послуг. У суспільному обміні приймає участь лише товар, тому продуктивна праця є основою розподілу багатства. Непродуктивна праця бере участь у перерозподілі створених продуктивною працею багатств. Догма Сміта полягає у тому, що матеріальні затрати минулих періодів він відображає через доходи минулих періодів. За Смітом багатство сусп. є доходи отримані у суспільстві, за певний період завдяки продуктивності праці, тобто Сміт пропонує вимірювати вартість будь-якого товару як суму зар.плати, прибутку і ренти.
17,18,19-?
21 Економічне вчення д. Рікардо.
Давид Рікардо (1772-1823) – представник класичної політичної економії. Основна праця “Начало політичної економії і оподаткування”. У ній він визначає основні завдання політ.екон., що полягає у відкритті законів розподілу. Якщо Сміт досліджує природу зростання багатства (економічного зростання), Рікардо розглядає розподіл, як фактор зростання.
Вартість він визначає як первинну величину утворену працею, що розпадається на доходи, але Рікардо наголошує не лише праця, а й капітал приймає участь у створенні вартості. Важливо не те, як праця і капітал створюють вартість, а те як вартість перерозподіляється між працею і капіталом. Найголовнішим чинником економічного зростання Р. вважає осн. капітал, тобто витрати на засоби виробництва. Коли зростає кількість засобів виробництва зростає кількість тих, хто їх обслуговує. Це означає, що зростають доходи. Розміри зар.плати впливають лише на прибуток, тому вона повинна бути оптимальною такою, що не перешкоджала б інвестуванню коштів у засоби виробництва, але забезпечувала мінім. для існування. Велике значення надає проблемі розподілу з точки зору грошових доходів, він вважав, що грошовий обіг має контролюватись державою і пропонував створити нац. держ. банк, основною функцією якого є контроль грошової маси. Кількість грошей у обігу має = сумі цін товарів.
Рікардо вперше обґрунтував проблему криз яка на його думку може постати у зв’язку з розвитком машинного виробництва. Він зазначав, що Смітова теорія про продуктивне населення має бути переглянутою, бо зростання продуктивності праці призводить до витіснення робітників із вир-ва, це надлишкове населення стає тягарем для суспільства. Він відкрив закон “спадаючої плодючості землі”. Вказав на те, що інтенсивний обробіток землі і вкладання додаткових коштів призводить до зменшення норми прибутку з одиниці вкладених коштів. Рікардо обґрунтував теорію відносних переваг у міжнар. поділі праці.