- •1 Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень".
- •2 Економічна думка стародавнього світу
- •3 Економічна думка середньовіччя.
- •6 Історичні передумови виникнення та етапи розвитку меркантилізму.
- •7,8 Історичні умови виникнення і загальна характеристика класичної політичної економії.
- •9 Виникнення класичної політичної економії в Англії. У.Петті.
- •10 Виникнення класичної політичної економії у Франції. П. Буагільбер.
- •11,12,13 Економічне вчення фізіократів.
- •15 Економічне вчення а.Сміта.
- •16 Теорія вартості а. Сміта.
- •21 Економічне вчення д. Рікардо.
- •24. Еволюція класичної політекономії в Англії. Мальтус
- •28. Економічна теорія в сша
- •30 Альтернативний напрям в політичній економії. Економічні погляди с.Сісмонді.
- •31 Критичний напрям в політичній економії. Економічна концепція і програма п. Прудона.
- •33 Історичні умови та теоретичні джерела формування марксистської економічної теорії.
- •34 Теорії вартості та додаткової вартості к.Маркса.
- •38. Зародження системи національної політичної економії в Німеччині в перщій половині 19 ст. Ф.Ліст.
- •39 Нова історична школа. Г.Шмоллер, л.Брентано, к.Бюхер, в.Зомбарт.
- •43 Виникнення та суть маржиналізму.
- •44. Австрійська школа граничної корисності. К.Менгер, є.Бем-Баверк, ф.ВІзер.
- •45. Математична школа в політичній економії. Теоретичні моделі л.Вальраса, в.Парето.
- •46. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа. 38 . Економічна теорія а.Маршалла
- •47. Американська школа маржиналізму. Д.Б.Кларк.
- •48. Розвиток неокласичної традиції в працях а.ПІгу, р.Хоутрі.
- •49.Ранній інституціоналізм та його головні напрями.
- •50. Економічні умови винекненя і суть кейнсіанства.
- •52.Теоретична система та економічна програма Дж.М.Кейнса.
- •53 Неокейнсіанстао. С.Харріс. Е.Хансен.
- •54 Посткейнсіанство. Дж.Робінсон, п.Сраффа, н.Калдор.
- •59 Неолібералізм у Німеччині. Теорії "соціального ринкового господарства" та "сформованого суспільства".
- •60 Французький неолібералізм (паризька школа). М.Алле.
- •61 Американський неолібералізм (чиказька школа). Монетаризм м.Фрідмена.
- •63 Неокласичне відродження. Теорії "економіки пропозиції" та "раціональних очікувань".
- •65 Неоінституціоналізм. Соціальний (індустріально-технологічний) інституціоналізм. Дж. Гелбрейт
- •66 Неоінституціоналізм. Теорія трансакційних витрат та економічна теорія прав власності р.Коуза.
- •70 Розанток радянської економічної думки в 30-90-ті рр.
7,8 Історичні умови виникнення і загальна характеристика класичної політичної економії.
Розвиток капіталістичних відносин спричинив занепад меркантелізму, передовсім в Англії. Інтереси буржуазії переміщуються зі сфери обігу у сферу вир-ва. На перший план виходить промисловий капітал. За цих умов рекомендації меркантелістів не могли вирішити ек. проблем буржуазії. Промислова буржуазця потребувала обґрунтування головних засад кап. вир-ва, розробки нових ек. категорвй: зарплата, прибуток, рента. Буржуа намагалася звільнитись від жорсткого урядового регулювання ек. життя. Бурж революція сер.17ст. в Англії розпочала добу політичних і промислових революцій. Буржуазія приходить до влади, розвивається промисловість, успіхів було досягнемо у механіки та ін. Активізація теор. Досліджень у різних галузях знань сприяло розвитку ек. думки, було покладено початок формуванню політ. економії як науки. За цих умов і виникла класична політ. економія. Класична політ. економія зародилась в Англії в кінці 17ст. та у Фр. на початку 18ст.,прийшовши на зміну меркантелізму. Теоретичне дослідження переходить від процесу обігу до процесу виробництва. Тим самим відбулася зміна в самому предметі політ. економія, яка з міркувань щодо принципів управління господарством країни перетворилася на науку про категорії й закони ек.життя. Саме класична школа, зокрема праці А.Смітта перетворили політ. економію на повноцінну наукову дисципліну. Класики проголосили ідею природного порядку, дію об’єктивних ек. законів. Класична школа проголосила принципи ек. свободи та лібералізму. Були противниками протекціонізму. Проблему цінності вони вирішували переважно з позиції трудової теорії.
Основні засади класичної теорії: 1)трудова теорія вартості 2)гедонізм (ек. індивідуалізм) 3)заперечення регулюючої ролі держави 4)космополітизм 5)заперечення будь-якого патерналізму та протекціонізму.
Загальна характеристика і значення класичної політекономії.
Класична політична економія зародилася в Англії в кінці XVII ст. та у Франції на початку XVIII ст., прийшовши на зміну меркантилізму. К. Маркс назвав меркантилізм першим теоретичним опрацюванням засад капіталістичного виробництва. Водночас він підкреслював, що дійсна наука сучасної економії починається лише з того часу, коли теоретичне дослідження переходить від процесу обігу до процесу виробництва. Цей перехід і здійснила класична політична економія." Уперше термін «класична політична економія» ужив Маркс стосовно школи, яка розпочала дослідження внутрішніх закономірностей буржуазного суспільства. Класики за предмет дослідження взяли сферу виробництва й поклали початок науковому аналізу цієї сфери. Тим самим відбулася зміна, глибоке зрушення в самому предметі політичної економії, яка з міркувань щодо принципів управління господарством країни перетворилася на науку про категорії й закони економічного життя. Саме класична школа, зокрема праці А. Сміта, перетворили політичну економію на повноцінну наукову дисципліну. Класики проголосили ідею природного порядку, дію об'єктивних економічних законів. А це змінило напрям досліджень від системи регламентуючих правил до економічної свободи, яка одна тільки й забезпечує ефективний розвиток економіки. Класична школа, на відміну від меркантилістів — прихильників державного втручання в економічне життя, проголосила принцип економічної свободи, економічного лібералізму. Класики були противниками протекціонізму. Проблему цінності, яка на той час була однією з центральних в економічному аналізі, вони вирішували переважно з позицій трудової теорії, застосовуючи абстрактно-дедуктивний метод дослідження економічних явищ. На зміну класичній політичній економії, яка мала науковий характер, приходить, за Марксом, «вульгарна», тобто ненаукова політекономія. Якщо класики займались справжнім науковим аналізом закономірностей розвитку капіталізму, то представники вульгарної політичної економії виступили лише як апологети, свідомі захисники капіталізму. Перехід до вульгарної політекономії Маркс зв’язував із загостренням класової боротьби.
Основоположниками вульгарної політичної економії Маркс називав Сея та Мальтуса. Він критикував «вульгарних економістів» за відхід від трудової теорії вартості і приховування експлуататорської суті відносин між найманими робітниками і капіталістами.
Відповідно вся сучасна західна політична економія теж оголошувалась ненауковою. Такий висновок був просто абсурдним, оскільки ці економічні теорії успішно використовувалися в економічній політиці західних держав. Для виправдання марксистської тези багатьом радянським марксистам довелося навіть висунути не менш абсурдну ідею про дві функції політичної економії: практичну та ідеологічну, на основі чого робився висновок про можливість використання практичних рекомендацій західних економістів.
3ахідні економісти віддають належне класичній школі, проте не ідеалізують її теоретичні розробки, а оцінюють їх у контексті історичного розвитку економічних ідей. До класичної політичної економії вони відносять також усю післярікардіанську політичну економію XIX ст. В останній чверті XIX ст. австрійські, англійські та американські економісти доповнили теорію так званим маржинальним аналізом, і це зрештою привело до заміни терміна «класична економічна теорія» терміном «неокласична економічна теорія».