9. Адміністративні правопорушення в галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації. Серед них:

• випуск і реалізація продукції, яка не відповідає вимогам стандартів;

• випуск у продаж нестандартної продукції;

• недодержання стандартів при транспортуванні, зберіганні і використанні продукції;

• порушення правил виробництва, ремонту, продажу та прокату засобів вимірювальної техніки та інші.

10. Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку. Серед них:

• порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки;

• виготовлення, придбання, зберігання або реалізація фальсифікованих алкогольних напоїв або тютюнових виробів та інші.

11. Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління. Серед них:

• невиконання розпорядження державного або іншого органу про працевлаштування;

• ухилення від виконання законних вимог посадових осіб органів виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів;

• невиконання законних вимог органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

• невиконання законних розпоряджень чи приписів посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів;

• невиконання приписів та постанов посадових осіб органів державного пожежного нагляду;

• невиконання законних вимог посадових осіб органів виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації;

• порушення правил відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень;

• порушення правил виготовлення та порядку обліку і зберігання печаток та штампів, а так само виготовлення, ввезення, реалізація та використання самонабірних печаток;

• порушення порядку виробництва, зберігання, перевезення, торгівлі та використання піротехнічних засобів;

• прийняття на роботу без паспорта;

• прийняття на роботу військовозобов'язаних і призовників, які не перебувають на військовому обліку;

• невиконання вимог органів державного контролю за цінами та інші.

За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:

1. попередження (виноситься в письмовій формі, окрім передбачених законом випадків);

2. штраф (грошове стягнення);

3. оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення (примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета);

4. конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення (в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України); грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

5. позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом) - права керування транспортними засобами, права полювання;

6. виправні роботи (на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до двадцяти процентів її заробітку в доход держави);

7. адміністративний арешт (застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб).

В Кримінальному кодексі України також передбачена кримінальна відповідальність за вчинені господарські злочини. Серед них є такі:

• випуск або реалізація недоброякісної продукції;

• злочинно-недбале використання або зберігання сільськогосподарської техніки;

• злочинно-недбале зберігання зерна та насіння олійних культур;

• заняття забороненими видами підприємницької діяльності;

• ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів;

• порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю;

• фіктивне підприємництво;

• шахрайство з фінансовими ресурсами;

• незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю;

• розголошення комерційної таємниці;

• порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів;

• виготовлення спиртних напоїв і торгівля ними;

• підробка знаків поштової оплати і проїзних квитків;

• незаконне виготовлення, підробка, використання або збут незаконно виготовлених і одержаних чи підроблених контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів та фонограмм;

• порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом;

• спекуляція;

• обман покупців;

• обман замовників;

• одержання незаконної винагороди від громадян за виконання робіт, зв'язаних з обслуговуванням населення;

• порушення правил торгівлі;

• штучне підвищення і підтримання високих цін на товари народного споживання та послуги населенню;

• незаконна торговельна діяльність;

• зговір про фіксування цін;

• протидія законній підприємницькій діяльності;

• порушення встановленого порядку промислової переробки або знищення конфіскованих спирту, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів;

• приховування банкрутства;

• фіктивне банкрутство;

• доведення до банкрутства;

• порушення ветеринарних правил;

• порушення правил по боротьбі з хворобами і шкідниками рослин;

• незаконна порубка лісу;

• незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом;

• незаконне видобування корисних копалин;

• порушення вимог законодавства про охорону праці;

• Порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власностіта інші злочини та інші.

За вчинені особами злочини передбачені такі види покарань:

• позбавлення волі на певний строк;

• виправні роботи без позбавлення волі;

• позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю;

• штраф;

• громадська догана

• конфіскація майна.

Згідно закону України „Про систему оподаткування” платники податків та зборів (обов”язкових платежів) зобов”язані:

1. вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;

2. подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);

3. сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни;

4. допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Обов'язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку і збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням, а також у разі смерті платника.

Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) наділені такими правами:

1. подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України;

2. одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державними податковими органами;

3. оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.

Пеня - плата у виглядi процентiв, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пенi), що справляється з платника податкiв у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання;

Штрафна (фiнансова) санкцiя (штраф) - плата у фiксованiй сумi або у виглядi вiдсоткiв вiд суми податкового зобов'язання (без урахування пенi та штрафних санкцiй), яка справляється з платника податкiв у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених вiдповiдними законами та iншими нормативно-правовими актами.

86. Відповідальністю є застосування до правопорушника встановлених законом

або договором санкцій, внаслідок чого він зазнає майнових втрат. Отже,

поняття господарсько-правової відповідальності включає в себе і майнові

наслідки застосування санкцій. У свою чергу господарсько-правова санкція

становить визначену безпосередньо законом або договором міру (масштаб,

величину) відповідальності правопорушника. Це гранична величина

майново-примусового впливу на правопорушника, який може застосувати до

нього кредитор або відповідний орган (суд, господарський суд).

Господарсько-правові санкції у своїй сутності є економічно-юридичними.

Тому в законодавстві визначення економічні і майнові можуть вживатися як

тотожні. Термін «економічні» означає, що за змістом господарсько-правова

відповідальність є економічною. Це негативний економічний вплив на

правопорушника, щоб стимулювати його виконати зобов’язання.

Термін «майнові санкції» є юридичним еквівалентом попереднього терміна і

означає, що з точки зору форми господарсько-правова відповідальність є

юридичною відповідальністю. Цю відповідальність застосовують лише у

правовій формі, якою є передбачені законом або договором майнові

(економічні за змістом) санкції.

Господарсько-правові санкції класифікуються:

· за критерієм змісту впливу – грошові (сплата неустойки,

господарсько-адміністративний штраф, відшкодування збитків) та

натуральні (заміна неякісної продукції на якісну);

· за критерієм безпосередньої спрямованості – майнові (конфіскація,

сплата неустойки, відшкодування збитків, господарсько-адміністративний

штраф) та організаційні (господарсько-організаційні,

оперативно-господарські санкції);

· за характером порушених відносин – санкції, що застосовуються у

горизонтальних відносинах, тобто між рівноправними суб’єктами

господарювання (сплата неустойки, відшкодування збитків,

оперативно-господарські санкції), і санкції, що застосовуються у

вертикальних відносинах, тобто між компетентним державним органом та

суб’єктом господарювання (господарсько-правова конфіскація,

господарсько-адміністративний штраф, планово-госпрозрахункові санкції,

господарсько-організаційні санкції).

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України у сфері

господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:

відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції;

вно-господарські санкції;

крім того, до суб’єктів господарювання за порушення ними правил

здійснення господарської діяльності застосовуються

адміністративно-господарські санкції.

Види господарсько-правової відповідальності розрізняють залежно від

видів господарських правопорушень і санкцій, встановлених за ці

правопорушення. За цим критерієм у теорії господарського права

розрізняють [7, c.165]:

1) відшкодування збитків;

2) штрафні санкції;

3) оперативно-господарські санкції;

4) конфіскація;

5) господарсько-адміністративні штрафи;

6) планово-госпрозрахункові (оціночні) санкції;

7) господарсько-організаційні санкції.

87. Договірна відповідальність завжди являє собою санкцію за порушення договірного зобов'язання, тобто виникає на підставі цивільно-правового договору. Позадоговірна відпові­дальність настає у випадку, якщо санкція застосовується до правопорушника, котрий не має договірних відносин з особою, якій завдано шкоди. Наприклад, за недоліки проданої речі перед покупцем — фізичною особою, що відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» визнається споживачем, відповідають як її продавець, так і виготовлювач. Але продавець несе перед споживачем договірну відповідальність (підстава — договір купівлі-продажу речі), а виготовлювач — позадоговірну (підстава — Закон України «Про захист прав споживачів»).

Цей приклад ілюструє і юридичне значення розмежуван­ня відповідальності на договірну і позадоговірну. У першо­му випадку (договірна) форми й розмір відповідальності встановлюються як законом, так і договором. У другому (позадоговірна) —лише законом.

88. Згідно Ст.23 «Відшкодування моральної шкоди» Цивільного кодексу України визначено:

1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

• у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

• у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

• у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

• у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. ( Пункт 4 частини другої статті 23 в редакції Закону N 3261 IV ( 3261-15 ) від 22.12.2005 )

3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України «Про захист прав споживачів»

Згідно пункту 1 Ст.4 «П рава та обов'язки споживачів » Закону України «Про захист прав споживачів» визначено:

«5) відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством».

Згідно пункту 2 Ст.22 « Судовий захист прав споживачів » цього ж закону визначено:

«При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

89. При позадоговірній відповідальності заподіювач шкоди звільняється від обов'язку відшкодування, коли шкода виникла внаслідок умислу потерпілого (ст.450 ЦК України). Груба необережність також може бути підставою для відмови у відшкодуванні (ст.454 ЦК України). При договірній відповідальності боржник звільняється від відповідальності, якщо невиконання чи неналежне виконання обумовлено умислом або необережністю кредитора (ст.210 ЦК України).

Різниця у вимогах передбачення, пред'явлених до потерпілого та кредитора, обумовлюється тим, що при заподіянні шкоди поза зв'язком з договірним зобов'язанням правовідношення виникає для потерпілого неочікувано, тому підвищеного передбачення в цьому випадку вимагати від потерпілого неможливо. При договірних зобов'язаннях, оскільки кредитор очікує виконання зобов'язання і готується до прийняття виконання з моменту укладення договору, від кредитора власне і повинна вимагатись така сама передбачливість, яка вимагається від боржника. Боржник несе відповідальність і за просту необережність.

90. Статтею 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлений перелік видів господарської діяльності провадження яких забороняється без отримання ліцензії. Однак на практиці цю норму нерідко порушують. Які ж матиме наслідки суб'єкт господарської діяльності при здійснення її без ліцензіїї. Юридичну відповідальність за здійснення господарської діяльності без ліцензії можна поділити на такі вида: Адміністративну, Кримінальну та застосування фінансових санкцій до суб`єктів господарської діяльності. Згідно зі ст.164 Кодексу про адміністративні правопорушення України (КпАП) заняття підприємницькою діяльністю без отримання ліцензії, якщо її отримання передбачене законодавством, спричиняє накладення штрафу в розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (н.м.д.) на винних фізичних осіб з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої. Також КпАп встановлюється адміністративна відповідальність за порушення законодавства в конкретних видах господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню:

1. ст. 156 за порушення правил торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста н.м.д. громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі;

2. ст. 164-10 порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста н.м.д. громадян з конфіскацією металобрухту, а також грошей, отриманих від його реалізації;

3. ст.164-13 порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до двохсот н.м.д. громадян;

4. ст. 166-8 здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії - тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот н.м.д. громадян.

Вищезазначена відповідальність за здійснення відповідного виду господарської діяльності застосовується лише до фізичних осіб. Таким чином вищезазначені санкції застосовуються до фізичних оіб, що зареєстровані в установленому законом порядку як суб`єкти господарської діяльності (так званих приватних підприємців) та на посадових осіб – підприємств (юридичних осіб). Якщо здійснення господарської діяльності без ліцензії було пов`язано з отриманням доходу у великих розмірах у цих випадках застосовується кримінальна відповідальність. Під отримання доходу у великих розмірах розуміють суму яка у тисячу разів і більше перевищує розмір н.м.д. громадян. На сьогодняшній час ця сума повинна перевищувати сімнадцять тисяч гривень. У відповідності до ст.202 ч. 1 Кримінального кодексу України (КК) здійснення без ліцензії господарської діяльності що підлягає ліцензуванню, суд може покарати підприємця або посадову особу – підприємства, штрафом від ста до двохсотп'ятдесяти н.м.д. громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк. Так само як і в Кодексі про адміністративні правопорушення, в Кримінальному кодексі теж конкретизується відповідальність по видам господарської діяльності. Так ст. 202 ч. 2 КК України встановлена відповідальність за здійснення банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів, операцій небанківських фінансових установ без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, - карається штрафом від двохсот до п'ятисот н.м.д. громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. Ст. 203-1 встановлює кримінальну відповідальність за порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинено у великих розмірах, - карається обмеженням волі на строк до п'яти років (Під великим розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у три тисячі разів і більше перевищує н.м.д. громадян). Ст. 213 встановлення відповідальність за здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту - карається штрафом від ста до п'ятисот н.м.д. громадян або громадськими роботами від ста до двохсот годин. Ті ж самі дії, якщо вони вчинені особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, - караються штрафом від п'ятисот до тисячі н.м.д. громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. Отже, з вищезазначеного вбачається, що обома кодексами встановлена як загальна відповідальність за здійснення господарської діяльності без ліцензії так і відповідальність для деяких видів господарської діяльності яка визначається окремими статтями зазначених кодексів. До таких видів відносяться діяльність пов'язана з обігом алкогольних та тютюнових виробів, операції з металобрухтом, банківська діяльність, професійна діяльність на ринку цінних паперів та актуальна на теперішній час діяльність з виробництва, експорту, імпорту дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва. Така особлива увага до цих видів діяльності спричинена важливістю та складністю здійснення її, а також особливим контролем держави в даних сферах. Але норми зазначених кодексів встановлюють відповідальність лише до фізичних осіб (у тому числі посадових осіб підприємств та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), і не застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб. Які ж санкції застосовуються до підприємств при здійсненні ліцензійної діяльності без ліцензії. Згідно зі ст.22 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" до суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом. У відповідності до ст. 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензування банківської діяльності, діяльності з надання фінансових послуг, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, у сфері освіти виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами та інші види діяльності здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах. Таким чином і відповідальність за порушення ліцензійного законодавства у зазначених видах господарської діяльності встановлюється окремими законами. Так у відповідності до ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" - виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії - 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менше 8 500 гривень; - оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій або з порушенням установлених правил торгівлі ними - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1 700 гривень. У відповідності до ст. 8 Закону України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування" - здійснення господарської діяльності по виробництву дисків для лазерних систем зчитування, матриць без ліцензії - 200 відсотків вартості виробленої продукції, але не менше 5000 н. м.д. громадян. Як ми бачимо фінансові санкції встановлені окремими нормативними актами і лише для окремих видів господарської діяльності. На даний час загальної норми, що встановлює відповідальність суб`єктів господарської діяльності у вигляді фінансових санкцій (штрафів) за здійснення господарської діяльності без ліцензії не існує. Практика свідчить, що найчастіше до відповідальності за здійснення господарської діяльності без ліцензії притягують посадові особи органів державної податкової служби. За відсутність ліцензії згідно ст.11 закону "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби можуть здійснювати контроль за наявністью ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, з наступною передачею матеріалів про виявлене порушення, органу що видавліцензію. Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України та п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи податкових органів можуть подати до судів позови до фізичних осіб – підприємці, підприємств, установ та організацій про визнання угод (в даному випадку угод, укладених при здійсненні діяльності, що підлягає ліцензуванню без ліцензії) недійсними i стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами.