- •1. Поняття господарського права як галузі права.
- •2. Господарське право як галузь законодавства та як юридична дисципліна.
- •3. Співвідношення господарського права з іншими галузями права.
- •4. Методологічні основи правового регулювання господарської діяльності.
- •5. Предмет господарського права, його основні інститути
- •6. Правові відносини, що регулюються господарським правом, їх зміст та різновиди.
- •7. Функції господарського права, що визначають його нормативну характеристику.
- •8. Поняття та основні види джерел господарського права.
- •9. Систематизація в господарському праві.
- •10. Система господарського законодавства.
- •11. Порядок застосування норм господарського права.
- •12. Значення судової практики в регулюванні господарських відносин.
- •13. Аналогія закону, аналогія права та звичаї в комерційній практиці.
- •14. Поняття господарської діяльності, її види
- •15. Поняття, ознаки та принципи підприємницької діяльності.
- •61. Правовий режим речей
- •62 Правовий режим грошей та грошових зобов’язань.
- •63. Правовий режим цінних паперів
- •64 Обєкти інтелектуальної власності в підприємницькій діяльності. Гк використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності
- •65. Поняття господарського договору та госп. Зобов’язання.
- •66 Ознаки господарських договорів. Класифікація договорів у сфері підприємницької діяльності(http://www.Univer.Km.Ua/visnyk/45.Pdf).
- •Класифікація і система господарських договорів за законодавством України
- •67. Зміст та форма договорів
- •68. Порядок укладення господарських договорів. Порядок зміни та розірвання договорів у сфері господарювання. Гк
- •69. Поняття державного регулювання підприємництва. Засоби держ.Регул. Підпр. Діяльн.
- •70 Поняття та значення ліцензування певних видів господарської діяльності. Правовий статус огранів ліцензування та та ліцензіатів (заявників). Порядок видачі ліцензій за законодавством України.
- •71. Порядок патентування деяких видів підприємницької діяльності. Поняття та види торгових патентів.
- •72. Сертифікація і стандартизація
- •73. Державний контроль за дотриманням законодавства про захист прав споживачів
- •74. Порядок проведеня перевірок якості товарів (сировини, матеріалів), правильність розрахунків із споживачами господарюючими суб’єктами. Планові та позапланові перевірки
- •Процедура перевірки
- •Відбір та аналіз зразків
- •75. Правове регулювання цін та ціноутворення. Види цін в Україні.
- •1. Адміністративні правопорушення в галузі охорони праці і здоров'я населення. Серед них:
- •2. Адміністративні правопорушення, що посягають на власність. Серед них:
- •3. Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури. Серед них:
- •4. Адміністративні правопорушення в промисловості, будівництві та у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів. Серед них:
- •5. Адміністративні правопорушення у сільському господарстві. Порушення ветеринарно-санітарних правил. Серед них:
- •6. Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку. Серед них:
- •8. Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницькій діяльності. Серед них:
- •9. Адміністративні правопорушення в галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації. Серед них:
- •10. Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку. Серед них:
- •11. Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління. Серед них:
- •91. Поняття, ознаки та види бірж в Україні.
- •95. Поняття, види і форми здійснення іноземних інвестицій
- •Особливості правового статусу суб*єктів господарювання з іноземними інвестиціями
- •Гарантії і захист прав іноземних інвесторів.
- •99. Призначення та структура ринків фінансових послуг
- •101. Співвідношення понять “фінансова послуга” та “фінансова операція”
- •102. Державне регулювання ...
- •106. Судовий захист прав суб*єктів підприємницької діяльності.
71. Порядок патентування деяких видів підприємницької діяльності. Поняття та види торгових патентів.
ЗУ Про патентування деяких видів підприємницької діяльності
Стаття 2. Визначення і зміст торгового патенту
1. Торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність. 2. Торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені в частині першій статті 1 цього Закону. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється. 3. Торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів.
Суб'єкт підприємницької діяльності, який припинив діяльність, яка відповідно до цього Закону підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про припинення такої діяльності відповідний державний податковий орган. При цьому торговий патент підлягає поверненню до державного податкового органу, що видав його, а суб'єкту підприємницької діяльності повертається надмірно сплачена сума вартості торгового патенту.
Форма торгового патенту та порядок його заповнення встановлюються центральним податковим органом України.
Додаткові реквізити, які містить спеціальний торговий патент, встановлюються центральним податковим органом України.
4. Заявка на придбання торгового патенту повинна містити такі реквізити:
найменування суб'єкта підприємницької діяльності;
витяг з установчих документів щодо юридичної адреси суб'єкта підприємницької діяльності, а у випадках, якщо патент придбавається для структурного (відокремленого) підрозділу, - довідка органу, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу, із зазначенням цього місця;
вид підприємницької діяльності, здійснення якої потребує придбання торгового патенту;
найменування документа про повну або часткову сплату вартості торгового патенту.
72. Сертифікація і стандартизація
Сертифікація та стандартизація є стратегічними напрямками адміністративного регулювання в рамках підприємницької політики і. на жаль, створюють найбільше перешкод для підприємців. Вся робота з стандартизації в Україні регламентується Декретом Кабінету Міністрів (1) та комплексом стандартів державної системи стандартизації, перші стандарти якого введені в дію 01.10.93 р. наказом Держстандарту України №116 від 29.07.1993 р.
Державна система стандартизації в Україні визначає мету і принципи управління, форми та загальні організаційно-технічні правила виконання всіх видів робіт зі стандартизації [25]. Під стандартизацією розуміють встановлення й застосування єдиних правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі. Стосовно продукції стандартизація охоплює:
- установлення вимог до якості готової продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів;
- розвиток уніфікації та агрегатування продукції як важливої умови спеціалізації й автоматизації виробництва;
- визначення норм, вимог і методів у галузі проектування та виготовлення продукції для забезпечення належної якості й запобігання невиправданій різноманітності видів і типорозмірів виробів однакового функціонального призначення;
формування єдиної системи показників якості продукції, методів її випробування та контролю; уніфікація вимірювань і позначень;
- створення єдиних систем класифікації та кодування продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва [22. 357-358].
Коли підприємство веде активну зовнішньоекономічну діяльність, найважливішим елементом виробничого менеджменту взагалі та системи управління якістю зокрема стає сертифікація продукції Кожний вид товарів, який те чи те підприємство хоче вигідно продати на світовому ринку, мусить бути сертифікованим, тобто мати документ, що засвідчує високий рівень його якості, відповідність вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9000. Набутий нашими підприємствами досвід зовнішньої комерційної діяльності показує, що так звана безсертифікатна продукція оцінюється на світовому ринку у 3-4 рази дешевше, отже, фактично реалізується за безцінь.
Суб'єкти господарювання (виробники, постачальники, виконавці та продавці продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації) повинні:
- у належному порядку та у визначений термін проводити сертифікацію відповідних об'єктів;
- забезпечувати виготовлення продукції відповідно до вимог того нормативного документа, за яким її сертифіковано;
- реалізовувати продукцію тільки за наявності сертифіката;
- припиняти реалізацію сертифікованої продукції, якщо виявлено її невідповідність вимогам певного нормативного документа або закінчився термін дії сертифіката [22. 358].
Організаційною основою сертифікації продукованих підприємствами виробів є мережа державних випробувальних центрів (ДВЦ) для найважливіших видів продукції виробничо-технічного та культурно-побутового призначення, які широко створюються нині.
Протягом останніх років почали формуватися й міжнародні системи сертифікації. Координує заходи зі створення таких систем спеціальний комітет із сертифікації - СЕРТИКО. що діє у складі ІСО. Цим комітетом розроблено:
- правила та порядок здійснення сертифікації продукції;
- критерії акредитації випробувальних центрів (лабораторій);
- умови вступу до міжнародної системи сертифікації (наявність нормативно-технічної документації, що містить вимоги до сертифікованої продукції; високий рівень метрологічного забезпечення виробництва;
- функціонування спеціальної системи нагляду за діяльністю випробувальних центрів і якістю продукції) [22. 361-362].
На початку 1993 року Україна стала членом ІСО та Міжнародної електротехнічної комісії - ІЕС. Це дає їй право нарівні з 90 іншими країнами світу брати участь у діяльності понад 1000 міжнародних робочих органів технічних комітетів зі стандартизації та сертифікації й використовувати понад 12000 міжнародних стандартів.
В Україні створено Державний комітет стандартизації та сертифікації, основним завданням якого є формування ефективно діючої національної системи сертифікації та стандартизації, яка була б спрямована на захист національного споживача й товаровиробника від неякісної продукції та пристосована до сучасних ринкових вимог світового співтовариства, зокрема ЄС. Нинішня система поки що є малоефективною та недосконалою. Так. в одній державній установі зосереджено майже всі монопольні функції щодо стандартизації, сертифікації, акредитації та відповідності технічним вимогам, при цьому Держстандарт самостійно розробляє нормативи для всіх названих процедур. Але світова практика доводить, що не може бути єдиного органу, котрий би визначав процедури із сертифікації, наприклад, літаків та ліків. У багатьох країнах є до 20 різноманітних обов'язкових процедур сертифікації, які здійснюються різними організаціями чи лабораторіями [7. 195-196].