- •Статистика травматизму в Україні за останні п'ять років
- •Основні поняття у галузі охорони праці, їх терміни та визначення
- •Предмет, структура, зміст, мета курсу „основи охорони праці"
- •Правові та організаційні питання охорони праці
- •1.1. Законодавча та нормативна база україни про охорону праці
- •1.1.1. Основні законодавчі акти про охорону праці
- •112 Основні положення закону україни „про охорону праці"
- •Основні принципи державної політики в галузі охорони праці
- •1.1.3. Найважливіші надбання закону україни „про охорону праці"
- •1.1.4. Охорона праці жінок
- •1.1.5. Охорона праці неповнолітніх
- •1.1.6. Фінансування охорони праці
- •1.1.7. Державні нормативні акти про охорону праці
- •1Л.8. Нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства
- •1.1.9. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
- •1.1.10. Міжнародне співробітництво у галузі охорони праці
- •1 2. Державне управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві
- •1.2.1. Органи державного управління охороною праці, їх компетенція і повноваження
- •1.2.2. Система управління охороною праці
- •1.2.3. Служба охорони праці підприємства
- •1.2.4. Комісія з питань охорони праці підприємства
- •1.3. Навчання з питань охорони праці
- •1.3.1. Навчання з питань охорони праці при прийнятті на роботу і в процесі роботи
- •1.3.2. Вивчення питань охорони праці в закладах освіти
- •1.3.3. Інструктажі з питань охорони праці Види інструктажів
- •Порядок проведення інструктажів для працівників
- •1.3.4. Стажування (дублювання) та допуск працівників до роботи
- •1.4. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
- •1.4.1. Органи державного нагляду за охороною праці, їх основні повноваження і права
- •1.4.2. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці
- •1.5.2. Розслідування та облік хронічних професійних захворювань і отруєнь
- •1.6. Аналіз, прогнозування, профілактика травматизму та професійної захворюваності на виробництві
- •1.6.1. Методи аналізу виробничого травматизму і профзахворюваності
- •1.6.2. Основні причини виробничого травматизму і профзахворюваності та заходи щодо їх попередження
- •2.1. Загальні положення 2.1.1. Законодавство в галузі гігієни праці
- •2.1.2. Фізіологічні особливості різних видів діяльності
- •2.2.2. Вплив параметрів мікроклімату на самопочуття людини
- •2.2.4. Визначення параметрів мікроклімату
- •2.2.5. Загальні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату
- •2.3.3. Захист від шкідливої дії речовин на виробництві
- •3600ЦрдНв(у3-ув)гв
- •2.4.4. Основні вимоги до систем вентиляції
- •2.6. Освітлення виробничих приміщень 2.6.1. Значення виробничого освітлення
- •0" ІсР 2ср . Зср Рис. 2.8.Типові криві сили світла
- •2. 7.1. Гігієнічні характеристики та нормування вібрацій
- •2.7.2. Захист від вібрацій
- •Добавки до більш високого рівня в залежності від різниці двох додаваних рівнів
- •2.9.2. Вплив іонізуючих випромінювань на організм людини
- •2.10. Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону
- •2.10.1. Класифікація електромагнітних полів і випромінювань
- •2.10.3. Нормування електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону
- •2.10.4. Захист від електромагнітних випромінювань
- •2.13. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств, до виробничих і допоміжних приміщень
- •2.13.1. Основні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємства та планування його території
- •2.13.2.0Сн0вні вимоги до виробничих будівель та споруд
- •2.13.4. Основні вимоги до водопостачання та каналізації
- •3.1. Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів
- •3.1.1. Безпечність технологічного обладнання
- •3.1.3. Вимоги безпеки щодо розташування виробничого обладнання
- •3.4. Електробезпека
- •3.4.1. Електротравматизм та дія електричного струму на організм людини
- •3.4.3. Причини летальних наслідків від дії електричного струму
- •3.4.4. Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом
- •Характеристика найбільш поширених шляхів струму в тілі людини
- •3.4.5. Класифікація приміщень за ступенем ураження електричним струмом
- •3.4.8. Системи засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок
- •3.4.11. Організація безпечної експлуатації електроустановок
- •3.4.13 Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом
- •4.1. Основні поняття та значення пожежної безпеки
- •4.1.1. Основні нормативні документи в галузі пожежної безпеки
- •4.1.2. Небезпечні та шкідливі фактори, пов'язані з пожежами
- •1994 1995 1996 1997 1998 Роки
- •4.2. Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин
- •4.2.1. Теоретичні основи горіння
- •4.2.3. Показники пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів
- •4.3. Пожежовибухонебезпечність об'єкта
- •4.3.1. Категорії приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою
- •4.3.2. Класифікація вибухо- та пожежонебезпечних приміщень (зон) відповідно до правил улаштування електроустановок (пуе)
- •4.4.1..Порядок сумісного зберігання речовин та матеріалів
- •Межі вогнестійкості та розповсюдження вогню для будівельних конструкцій
- •V Не ноимуються
- •II. Державні нормативні акти про охорону праці (днаоп)
1994 1995 1996 1997 1998 Роки
2400 ""
X
1 2300 "" ю
ІЗ 2200 "" «
5 2100
к 2000 " - £
1900 ""
1800
Рис.
4.1. Динаміка пожеж в Україні
2461
1728
2202
2500
""
1994
Рис. 4.2. Динаміка загибелі людей на пожежах в Україні
Статистичні дані свідчать про те, що найпоширенішими причинами пожеж в Україні є: необережне поводження з вогнем (ЗО—40%); порушення правил монтажу та експлуатації електроустаткування і побутових електроприладів (20—25%), порушення правил монтажу та експлуатації приладів опалення (10—15%); пустощі дітей з вогнем (близько 10%).
У порівнянні з країнами Західної Європи кількість пожеж та людей, що на них загинули в нашій країні є досить значною. Це пов'язано із складним соціально-економічним становищем держави, недостатньою профілактичною роботою щодо запобігання пожеж, низькою участю в справі пожежної безпеки місцевих органів самоврядування та громадських об'єднань. Так у Франції, із 245 тис. пожежних — 203 тис. добровольців („волонтерів"), 32 тис. професіоналів і 10 тис. військових. Загальна кількість особового складу Державної пожежної охорони України в 1997 році становила 67 тис. осіб, а всього пожежна охорона України налічує 625 тис. одиниць особового складу. До пожежної охорони Німеччини входить більше мільйона осіб. В це число входять не лише особовий склад воєнізованих та міських пожежних частин, а й пожежні інженери та пожежна поліція, які здійснюють контроль за будівельними роботами, періодичний контроль нерухомого майна та ін.
4.2. Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин
4.2.1. Теоретичні основи горіння
Горіння
— це екзотермічна реакція окислення
речовини, яка супроводжується виділенням
диму та (або) виникненням полум'я і (або)
свічення. Для виникнення горіння
необхідна наявність горючої речовини,
окислювача та джерела запалювання.
Розрізняють два види горіння: повне —
при достатній кількості окислювача, і
неповне — при нестачі окислювача.
Продуктами повного горіння є діоксид
вуглецю, вода, азот, сірчаний ангідрид
та ін. При неповному горінні утворюються
горючі і токсичні продукти (оксид
вуглецю, альдегіди, смоли, спирти та
ін.). За швидкістю розповсюдження полум'я
горіння поділяється на дефлаграційне
(в межах 2—7 м/с), вибухове (при десятках
і навіть сотнях метрів за секунду) і
детонаційне (при тисячах метрів за
секунду).
Горіння може бути гомогенним та гетерогеним. При гомогенному горінні речовини, що вступають в реакцію окислення мають однаковий агрегатний стан, наприклад газоподібний. Якщо при цьому горюча речовина та окислювач не перемішані, то відбувається дифузне горіння, при якому процес горіння лімітується дифузією окислювача через продукти згоряння до горючої речовини. Якщо початкові речовини знаходяться в різних,агрегатних станах і наявна межа поділу фаз в горючій системі, то таке горіння називається гетерогенним. Гетерогенне горіння, при якому одночасно утворюються потоки горючих газоподібних речовин, є одночасно й дифузним. Як правило, пожежі характеризуються гетерогенним дифузним горінням, швидкість переміщення полум'я якого залежить від швидкості дифузії кисню повітря до осередку горіння.
4.2.2. РІЗНОВИДНОСТІ ГОРІННЯ
Розрізняють наступні різновидності горіння-, вибух, детонація, спалах, займання, спалахування, самозаймання та самоспалахування, тління.
Вибух — надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії і утворенням стиснутих газів, здатних виконувати механічну роботу. В основному, ця механічна робота зводиться до руйнувань, які виникають при вибуху і обумовлені утворенням ударної хвилі — раптового скачкоподібного зростання тиску. При віддаленні від місця вибуху механічна дія ударної хвилі послаблюється.
Детонація
— це горіння, яке поширюється зі швидкістю
кілька тисяч метрів за секунду. Виникнення
детонації пояснюється стисненням,
нагріванням та переміщенням незгорівшої
суміші перед фронтом полум'я, що призводить
до прискорення поширення полум'я і
виникнення в суміші ударної хвилі. Таким
чином, наявність достатньо потужної
ударної хвилі є необхідною умовою для
виникнення детонації, оскільки в цьому
випадку передача теплоти в суміші
здійснюється не шляхом повільного
процесу теплопровідності, а шляхом
поширення ударної хвилі.
Спалах
— швидке згоряння горючої суміші без
утворення стиснутих газів, яке не
переходить у стійке горіння.
Займання
— виникнення горіння під впливом джерела
запалювання.
Спалахування
— займання, що супроводжується появою
полум'я.
Самозаймання
— початок горіння без впливу джерела
запалювання
Самоспалахування
— самозаймання, що супроводжується
появою полум'я.
Тління
— горіння без випромінювання світла,
що, як правило, розпізнається з появою
диму.
Залежно від внутрішнього імпульсу процеси самозаймання (самоспалахування) поділяються на теплові, мікробіологічні та хімічні.
Теплове
самозаймання
— виникає при зовнішньому нагріванні
речовини на певній відстані (через
повітря). При цьому речовина розкладається,
адсорбує і в результаті дії процесів
оксидування самонагрівається. При
температурі близько 100 °С дерев'яна
тирса, ДВП та деякі інші речовини схильні
до самозаймання. Захист від теплового
самозаймання — запобігання нагріву
матеріалів від зовнішніх джерел тепла.
Мікробіологічне
самозаймання
відбувається в результаті самонагрівання,
що спричинене життєдіяльністю
мікроорганізмів в масі речовини. До
мікробіологічного самозаймання схильні
речовини рослинного походження (в
основному не висушені) — сіно, зерно,
тирса, торф.
Хімічне
самозаймання
виникає внаслідок дії на речовину
повітря, води, а також при взаємодії
речовин. Наприклад, самозаймаються
промаслені матеріали (ганчір'я, дерев'яна
тирса, навіть металеві ошурки). Внаслідок
оксидування масел киснем повітря
відбувається самонагрівання, що може
призвести до самозаймання. До речовин,
що здатні самозайматися при дії на них
води відносяться калій, натрій, цезій,
карбіди кальцію та лужних металів та
інші. Ці речовини при взаємодії з водою
виділяють горючі гази, які нагріваючись
за рахунок теплоти реакції, самозаймаються.
До речовин, що призводять до самозаймання
при взаємодії з ними належать газоподібні,
рідкі та тверді окислювачі. Наприклад,
стиснутий кисень викликає самозаймання
мінеральних мастил, які не самозаймаються
на повітрі.