20.2. Причини й умови, що детермінують необережні злочини

Як зазначалося, до причин необережних злочинів належать егоїстично-споживацьке та легковажно-безвідповідальне став­лення до правил безпеки, необачність у професійній і побутовій діяльності.

Формування зазначеної мотивації зумовлюється негатив­ними традиціями, несприятливою атмосферою сімейно-побу­тового і виробничого середовища; негативним прикладом і впливом осіб, які припускають відповідні порушення; тиском з боку вищестоящих посадових осіб, що вимагають розв'язан­ня проблем "будь-якою ціною"; атмосферою невимогливості, негативного ставлення до виконання наказів, вказівок, розпо­ряджень; оцінкою ситуації як песимістичної, що притаманна частині населення; впевненістю, що за гроші можна "вирі­шити все".

Формуванню мотивації поведінки, що призводить до конкрет­ного необережного злочину, сприяють неритмічна робота багатьох підприємств, установ, закладів, будівництв, транспортних вуз­лів тощо; технічні й технологічні недоробки виробництва, тех­нічних комплексів, машин і механізмів; вкрай застарілий на багатьох підприємствах машинний, верстатний парк, порушен­ня вимог настанов та інструкцій; неефективна діяльність конт­ролюючих органів і інстанцій; низький професійний рівень працівників: операторів машин, механізмів, комплексів; пору­шення денного розпорядку і його подовженості у операторів; формальне ставлення частини службовців до контролю за без­пекою на виробництві; приклади уникання відповідальності за діяння, що не потягли за собою особливо тяжких наслідків; по­ширення пияцтва і випадків вживання на виробництві і в по­буті наркотиків і токсичних речовин.

У широкому розумінні необережні злочини зумовлюються суперечностями між суб'єктивними обставинами (особа, її цілі, наміри, поведінка) і об'єктивними (ситуація, знаряддя або за­соби). При цьому зауважимо, що коли причиною конкретного злочину, вчиненого з необережності, є взаємодія особи з небез­печною ситуацією і засобами, то безпосередньо дефекти особи, небезпечні властивості ситуації, що призводить до криміналь­ної необережності, лежать у соціальних причинах і умовах.

Механізм вчинення необережного злочину полягає у ство­ренні такої взаємодії суб'єктивного і об'єктивного, коли необе­режне заподіяння шкоди є результатом суперечностей між об'єктивними вимогами ситуації, що висуваються до особи, і неадекватним суб'єктивним сприянням особою цій ситуації, небажанням дотримуватись вимог цієї ситуації.

20.3. Попередження необережних злочинів

Попередження необережних злочинів потребує великих вит­рат з боку держави, організацій усіх форм власності й окре­мих громадян. Постійні витрати потрібні для поліпшення умов праці, удосконалення технологічних і технічних проце­сів, оновлення обладнання, охорони навколишнього середо­вища, підвищення кваліфікації кадрів, підготовки нових кад­рів тощо.

Необхідно рішуче боротися з порушеннями на виробництві, що мають дисциплінарний і адміністративний характер, у сфе­рі необережної поведінки, з пияцтвом на роботі й у побуті, з недоліками в підборі кадрів, "дрібними" порушеннями техно­логічної дисципліни тощо.

До спеціальних профілактичних заходів щодо необережних злочинів можна зарахувати впровадження ефективних засобів техніки безпеки й охорони довкілля; удосконалення законодав­ства в цій галузі; підвищення ефективності роботи органів, що займаються попередженням необережних злочинів — еколо­гічної міліції і прокуратури, служби безпеки мореплавства, на повітряному транспорті, дорожнього руху, відділів техніки без­пеки на виробництві, екологічної служби тощо; виявлення фактів необережних злочинів, кваліфіковане розслідування і розгляд кримінальних справ цієї категорії; систематична робо­та з підвищення кваліфікації і додержання правил безпеки, особливо щодо осіб, які працюють з машинами і механізмами: підвищення вимог до керівників усіх рангів, оскільки необе­режні злочини можуть бути вчинені практично в будь-якій сфері; формування правильного світогляду громадськості на необережні злочини, непримиренність до них як до таких, що можуть завдати невиправної шкоди суспільству.