10.1. Поняття і види кримінологічного прогнозування

Прогнозування злочинності — це передбачення ймовірних змін тенденцій і закономірностей злочинності в майбутньому.

Розроблені кримінологією прогнози про майбутній стан зло­чинності в тому чи іншому регіоні або у країні загалом є під­ґрунтям для планування заходів, спрямованих на попередження злочинів.

Прогнозування взагалі — це процес наукового пізнання май­бутнього за допомогою вивчення тенденцій розвитку будь-якого явища, а прогноз є підсумковим судженням, висновком про­гнозування.

Відповідно кримінологічне прогнозування (за А. Зелінсь-ким) — це процес отримання, обробки й аналізу інформації з метою визначення майбутнього стану злочинності або ймовір­ності вчинення конкретного злочину, а кримінологічний прог­ноз — це висновок, який отримують у результаті прогнозуван­ня, тобто судження про майбутній рівень, структуру і динаміку злочинності, а також про небезпеку вчинення злочину кон­кретною особою.

Деякі вчені поняття "прогнозування злочинності" і "кримі­нологічне прогнозування" вважають тотожними, а інші, навпа­ки, підкреслюють їх відмінність. Останні аргументують свою думку тим, що поняття "кримінологічне прогнозування" шир­ше, оскільки охоплює прогнозування не лише злочинності, а й інших антисуспільних явищ, а також тенденцій і закономір­ностей розвитку правоохоронних органів, каральної практики, системи органів, що беруть участь у попередженні злочинів, тощо.

Проте умовно вважатимемо ці поняття тотожними.

Отже, основна мета прогнозування злочинності полягає у визначенні найзагальніших показників, що характеризують розвиток (зміну) злочинності в майбутньому, виявленні її пози­тивних і негативних тенденцій, а також у пошуку на цій осно­ві способів зміни або стабілізації цих тенденцій у необхідному для суспільства і держави напрямі.

Особливою наукою про закони й методи прогнозування є прог­ностика. Значення цієї науки в усіх галузях людської діяль­ності важко переоцінити. Хоча прогноз завжди є ймовірним судженням, це не суперечить його об'єктивності. Злочинність належить до явищ, розвиток яких підпорядковується тільки законам теорії ймовірності. Як масове явище злочинність ста­новить відносно стійку імовірнісну систему, параметри і дина­міка якої підпорядковуються статистичним закономірностям. Визнання злочинності імовірнісною системою зі стійкими пара­метрами теоретично обґрунтовує принципову можливість на­дійного кримінологічного прогнозування.

Максимальне підвищення надійності кримінологічного про­гнозування є одним з найосновніших завдань сучасної науки. Ступінь імовірності кримінологічного прогнозу залежить від урахування комплексу факторів, які використовують у прогно­зуванні. У процесі прогнозування необхідно враховувати не тільки статистичні дані про злочинність і осіб, які вчинили злочини, а й дані, що характеризують розвиток (зміну) інших соціальних процесів, які в будь-який спосіб впливають на зло­чинність. Факторів, що безпосередньо й опосередковано впли­вають на злочинність, дуже багато. Прогнозуючи, зокрема, зло­чинність слід ураховувати такі фактори, як появу нових форм власності, підвищення або зниження рівня достатку населення, розшарування населення на багатих і бідних, безробіття, мігра­цію, стан моралі, ставлення населення до норм права, діяльно­сті правоохоронних органів. Важливою обставиною, що впливає на прогноз злочинності, є зміни, що вносяться у кримінальне законодавство.

Прогнозування злочинності ґрунтується на статистичних закономірностях масового соціального явища і може здійсню­ватися на кількох рівнях:

• злочинності загалом;

• певної категорії злочинності (рецидивної, насильницької, неповнолітніх та ін.);

• окремих видів злочинів (вбивство, вимагання, бандитизм та ін.).

Прогнозування може здійснюватися також в межах різних соціальних груп, що сформовані за певними ознаками, такими як сімейний стан, вік, професія, освіта.

За територіальною ознакою розрізняють прогнозування за­гальнодержавне, регіональне і місцеве. Існує також відомче кримінологічне прогнозування — у відповідній галузі народно­го господарства, на окремому підприємстві.

За тривалістю прогностичного періоду прогнози злочин­ності можуть бути короткостроковими (на один-два роки), се-редньостроковими (на 3-5 років) і довгостроковими, або перс­пективними (на 10-20 років).

Крім загального прогнозування злочинності самостійне зна­чення має індивідуальне прогнозування (передбачення інди­відуальної злочинної або правомірної поведінки). На відміну від прогнозування злочинності взагалі прогнозування індиві­дуальної злочинної поведінки теоретично розроблене ще недо­статньо, а на практичному рівні зроблено тільки перші кроки.

Методологічне обґрунтування можливості прогнозування поведінки людини пов'язане з детерміністичною концепцією поведінки, яка розглядається як результат складної взаємодії особи, середовища і конкретної життєвої ситуації. Безумовно, складна сутність людини і різні властивості її природи зумов­люють труднощі методології пізнання і прогнозування поведін­ки, ускладнюють їх практичне здійснення, але не роблять їх неможливими. На думку А. Зелінського, індивідуальне прогно­зування повинно виходити з психології особи та її минулої ді­яльності.

Здійснювати індивідуальне прогнозування злочинної поведінки можна лише щодо осіб, які в минулому вже вчинили злочини або припускалися антигромадської поведінки. Роль індивідуаль­ного прогнозування полягає саме в тому, щоб із зазначеного кон­тингенту осіб визначити тих, до яких необхідно вживати ін­дивідуальних попереджувальних (профілактичних) заходів з метою недопущення вчинення ними злочинів у майбутньому.

На практиці досвідчені працівники органів внутрішніх справ можуть здійснювати чіткий прогноз щодо дій тих чи інших осіб, які скомпрометували себе антигромадською поведінкою. Маючи інформацією про властивості таких осіб і середовище, в якому вони перебувають, працівники органів внутрішніх справ своєчасно виконують профілактичну роботу, запобігаючи тим самим вчиненню злочинів.

Кримінологічне прогнозування повинно бути неупередже-ним, обґрунтованим і надійним.

Вимога неупередженості прогнозування полягає в тому, що прогноз злочинності не повинен залежати від особистих або групових інтересів і видавати бажане за істину.

Вимога обґрунтованості прогнозування полягає в тому, що воно повинно ґрунтуватися на аналізі криміногенних факторів в їх динаміці.

Вимога надійності полягає в тому, що високий ступінь про­гнозу має здійснюватися з достовірності.