4.1. Поняття правової статистики

Ефективність кримінологічного дослідження залежить не лише від повноти і чіткості програми, правильно поставлених завдань і вдало сформульованої гіпотези, а й багато в чому від вибраних методів дослідження, що забезпечують отримання якісної, повної та надійної інформації, відсутність якої неми­нуче призводить до суб'єктивізму. Дослідження, у тому числі й кримінологічні, неможливо здійснювати без використання статистичних даних, а також методів статистики, за допомогою яких аналізують отриману інформацію. Одним з найважливі­ших методів збирання й аналізу кримінологічної інформації є статистичний.

Кримінальна статистика почала розвиватись у 30-ті роки ХІХ ст. у Франції та Бельгії, де було започатковано збирання статистичних даних про злочинність. Першими статистами на­зивають В. Петті (1623-1687) і А. Кетле (1794-1874).

Російська кримінальна статистика бере початок з ХІХ ст., коли в міністерстві внутрішніх справ і міністерстві юстиції почали нагромаджувати дані кримінальної статистики. Судова реформа 1864 року сприяла розвитку російської кримінальної статистики, яка з технічного погляду посідала одне з перших місць у світі. У Росії щорічно видавалися "Сводьі статистичес-ких сведений по делам уголовньїм". А в 1888 р. вперше було опубліковано статистичні дані з кримінальної злочинності у країні.

Безпосередньо правовою статистикою займаються органи внутрішніх справ, прокуратури, суду і юстиції.

Статистика, як і інші суспільні науки, вивчає різні суспільні явища, проте на відміну від інших наук досліджує лише кіль­кісний аспект суспільних явищ, застосовуючи для цього розроб­лені нею особливі наукові прийоми. Отже, предметом статис­тики є кількісний аспект суспільних явищ і процесів.

Статистика — це наука, яка вивчає кількісні законо­мірності масових суспільних явищ у нерозривному зв'язку з їх якісним змістом. Таким чином, статистика надає суспільним наукам необхідний матеріал для подальших теоретичних уза­гальнень, забезпечення постійного зв'язку з практикою. Вона уможливлює зв'язок теорії з практикою, оскільки будь-яке на­укове положення ґрунтується на фактах, що дістали у статис­тиці узагальнене вираження.

Однією з галузей статистики є правова статистика, яка дос­ліджує кількісні аспекти різних правових порушень — кримі­нальних, адміністративних, цивільних, їх структуру і динаміку, причини й умови, що сприяють їх вчиненню, сукупність захо­дів боротьби з цими порушеннями.

На відміну від інших галузей статистики (економічної, де­мографічної, медичної) правова статистика враховує результа­ти діяльності всіх державних органів, що здійснюють кримі­нально-правову, адміністративну та цивільно-правову охорону суспільного й державного устрою, власності, особи, прав та інтересів громадян, підприємств, установ і організацій. Пред­метом правової статистики є кількісні закономірності зло­чинності й заходів боротьби з нею, цивільних та адміністратив­них правопорушень і заходів їх запобігання.

За характером правових порушень, які враховує правова статистика, і правових установ, які здійснюють облік цих по­рушень, розрізняють три галузі правової статистики:

• кримінально-правову, безпосереднім об'єктом якої є кіль­кісний аспект злочинності й заходів її запобігання;

• цивільно-правову, об'єктом якої є порушення, що розгля­даються в цивільних та арбітражних судах, нотаріаті;

• адміністративно-правову, об'єктом якої є кількісний аспект адміністративних порушень і заходів боротьби з ними.

Отже, правова статистика відображає у вигляді показників усі стадії кримінального, цивільного та адміністративного про­цесів.