Основні елементи системи управління ризиками в інноваційній діяльності
3.1. R-теорія мотивація
Управлінці в умовах розвитку української економіки, тобто за наявності високого рівня невизначеності, вимушені приймати рішення з значною часткою економічного ризику. Відмова від прийняття таких рішень призведе, в кращому випадку, до припинення розвитку підприємства, яке перед цим мало стабільні темпи зростання, а в гіршому - до втрати завойованих позицій.
У розробці прикладних систем мотивації працівників користуються теоріями мотивації. Ці теорії поділяють на дві групи: змістовних та процесійних. Розроблені теорії мотивації свідчать, що причини, які спонукають працівника до праці, складні та багатоаспектні. Науковці, які розробили змістовні теорії, стверджують, що поведінка працівника визначається його потребами. Інші вчені вважають, що поведінка працівника також залежить від його сприйняття та очікувань.
Тенденції та зміни у зовнішньому середовищі часто є причиною обмежень у розвитку менеджменту підприємства. Зміни породжують нові види ризику або підвищують рівень існуючих ризиків. Ризик для підприємства може бути обмеженням або додатковою можливістю, шансом. Ефективна стратегія менеджменту підприємства дозволить управляти ризиком та реалізувати створені ним можливості. Ціль ризик-менеджменту полягає не в тому, щоб знайти сферу з мінімальним ризиком для діяльності організації, а як, зазначено в науковій праці26, в тому, щоб максимально скористатись з ситуації, що склалась, тобто ризик-менеджмент повинен бути в першу чергу стратегічним інструментом, а ніж оборонним. За сьогоднішніх умов ситуації, що виникають вимагають частіше демонструвати такі властивості у роботі менеджера, як здатність до ризику27. Люди в наш час настоюють на своєму праві грати активну роль в процесі прийняття рішень28. Творчість, свобода і відповідальність за самого себе є важливими постмодерністкими цінностями, які прийшли на зміну цінностям модерністким – багатство і влада29.
Необхідно перетворювати ризик із загрози в конкурентну перевагу30. Як стверджує Десмонд Морріс, відомий британський біолог, який вивчає поведінку, одним з вузлових елементів історії еволюції було величезне зростання ступеня готовності ризикувати31. Готовність та бажання ризикувати належало, насамперед, біологічній стороні людини (через потребу в їжі та інстинкт розмноження), яке з часом дозволило реалізовуватись через діяльність людини економічної. Ефективність управління в сучасних ринкових умовах зводиться до автоматизації реальних та інформаційних процесів, з одного боку, і розвитку мотивації, самостійності і інноваційних здібностей людей, з іншого32. Сучасні зміни можемо бачити на трьох рівнях 1) збільшення можливостей інформаційних технологій і телекомунікацій, 2) зміна соціодемографічного складу населення індустріальних держав 3) зміна структури діяльності.
Враховуючи стратегічний принцип ризик-менеджменту, думки експертів про те, що суспільство високого ризику не зникне, а навпаки, ризик буде зростати33, є необхідність формування та реалізації стратегії із врахуванням оптимального рівня економічного ризику. Стратегії за рівнем економічного ризику можна поділити на: стратегію із високим ступенем економічного ризику, стратегію із середнім ступенем економічного ризику та стратегію із низьким ступенем економічного ризику. Обравши стратегію з певним рівнем економічного ризику на підприємстві необхідно створити і відповідну організаційну структуру, контроль та регулювання які б забезпечували реалізацію даної стратегії. А саме найголовніше підібрати відповідний персонал та мотивувати його на досягнення даної стратегії.
Площину прийняття ефективних рішень менеджерами, враховуючи стратегію підприємства (схильність підприємства до ризику) та певний, реальний ступінь ризику, зображено на рис. 3.1.
Для реалізації будь-яких стратегій залучаються ресурси із різними властивостями, якістю та обсягом (кількістю). У теорії та практиці поширена думка, що для реалізації стратегій із високим ступенем економічного необхідно більша кількість ресурсів. Одначе така думка є вірною в тому випадку, коли ризик розуміють, насамперед, як негативне економічне явище, яке призводить виключно до збитків та втрат, тобто ризик ідентифікують, як економічне обмеження. При такому ставленні до ризику підприємства намагаються мінімізувати його вплив за рахунок залучення додаткових ресурсів, скорочення власного виробництва тощо. Якщо ж ризик розглядати як явище, яке може принести додаткові вигоди (прибутки, дивіденди, обсяг продажу тощо) то очевидно, що основна увага приділятиметься не кількості ресурсів, а їх якості. Наприклад, інноваційні компанії в діяльності яких присутній значний рівень економічного ризику, як правило, малі і використовують при цьому незначну кількість ресурсів. А при позитивному результаті діяльності, тобто при успішному реалізації власного проекту такі організації отримують надприбутки.
Високий
Рішення з максимальним
ступенем ризику
Рішення із оптимальним
Середній ступенем ризику
Рішення з
мінімальним
Малий ступенем ризику
Не схильне Нейтральне Схильне Схильність підприємства до ризику
Рис. 3.1. Прийняття ефективних рішень підприємством, враховуючи стратегію підприємства та ступень економічного ризику
Ключовим аспектом у відношенні ефективності діяльності підприємства є мотивація персоналу. А найважливішим ресурсом у діяльності організації за умов ризику є трудовий ресурс. Управління трудовими ресурсами здійснюється на засадах розроблених мотиваційних теорій. Існує безліч теорій мотивації, які виділяють ті чи інші потреби працівників та механізми їхнього задоволення. Слід зазначати, що в різних працівників існують різні потреби. Відповідно, для успішної реалізації стратегії підприємства, слід чітко виділити потреби працівників, в тому числі і потребу в ризику. Оскільки на багатьох українських підприємствах не враховуються інтереси конкретної людини, тому виникає психологічне відчуження від колективних цілей34.