Ухвала Ради Наукового товариства ім. Шевченка в Україні відповідно до Указу Президента “Про відзначення 350-ї річниці Переяславської козацької ради 1654 року” від 13 березня 2002 року.

Розглянувши “значення Переяславської козацької ради 1654 року в історії України” (як про це говориться в указі), Рада НТШ дійшла висновку:

1.Указ ґрунтується не на аналізі історичних фактів, а на псевдоісторичному міфі про Переяславську раду, тобто про легенду, яка, в жодному випадку, не заслуговує загальнодержавного відзначення.

2. У Переяславі в січні 1654 р. не було “козацької ради”, а відбувалася лише рада вищої старшини Запорізького війська в складі гетьмана Богдана Хмельницького, генеральної старшини і частини полковників. Жодна з вимог старшинської ради, передана усно московській делегації на чолі з В.Бутурліним (зокрема, вимога, що цар — або його уповноважений — також повинен присягати), не була прийнята московською стороною.

3. У Переяславі було започатковано присягання Малої Русі на вірність цареві на знак підданства (холопства) Московській державі. Присягу склали гетьман, генеральна старшина, лише частина полковників. Козаки присягали за наказом. Міщани намагалися уникати присяги. Присягали лише окремі представники шляхти і духівництва (Київський митрополит відмовився), селян не питали. Отож про будь-яку єдинодушність народу не могло бути й мови.

4. Усупереч розпропагованому москвоцентричною історіографією міфові жодного Переяславського договору, тим паче рівноправного міждержавного документа про союз Росії з Україною та про взаємні зобов’язання, укладено не було, бо Мала Русь не визнавалася окремою державою, а, крім того, з підданими холопами жодних договорів не укладають. Для них були лише жалувані грамоти, в яких навіть не враховано всі прохання запорізької старшини.

5. Після Переяславської старшинської ради московські власті розпочали військову окупацію України, поступово розташовуючи воєвод з військом у чимраз більшій кількості міст.

6. Після Переяславської старшинської ради 1654 року в Україні виник рішучий протест проти режиму, накиненого Москвою, що виявилося у відновленні Б.Хмельницьким васальної залежності від Османської імперії, у виході України з підданства Москві та в повстаннях і військових діях проти московської влади (гетьман Іван Виговський, Юрій Хмельницький, Павло Тетеря, Петро Дорошенко, Іван Брюховецький, Іван Мазепа, Пилип Орлик).

7. Москва двічі провела поділ України між Польсько-Литовською державою та Московським царством (Андрусівський договір 1667 р., Московський “вічний мир” 1686 р.), погодилася на захоплення частини України Османською імперією — її васалом Кримським Ханством. Було ліквідовано автономну Українську православну церкву, знищено Запорізьку Січ, скасовано Гетьманщину, накладено заборону на самостійну зовнішню торгівлю, розгромлено вищу світську освіту, запроваджено кріпацтво і т.д. Переслідування українства, його зросійщення, як віддалена спадщина Переяслава, зберігалося по XX ст. включно.

Враховуючи викладені вище факти і явища, що несумісні з честю та гідністю суверенного українського народу, Рада НТШ в Україні протестує:

1. Проти відзначення 350-річчя т. зв. Переяславської козацької ради, трагічного і ганебного факту в історії України;

2. Проти нав’язування, в зв’язку з цим відзначенням, низки заходів — наукових конференцій, круглих столів, книжкових виставок, інших культурно-просвітницьких акцій, Всеукраїнського конкурсу учнівської та студентської молоді на краще знання історії України, видання монографій, науково-популярної та художньої літератури з історичної тематики, оновлення експозицій (присвячених згаданій події) в Національному музеї історії України та Національному історико-етнографічному заповіднику “Переяслав”, проведення тематичних радіо- та телепрограм.

Рада НТШ в Україні вважає, що Українська держава зобов’язана ініціювати та проводити перелічені вище заходи постійно, маючи на увазі розвиток української історичної освіти та науки і незалежно від дат, що символізують поневолення України. Зі свого боку, НТШ вітатиме і підтримуватиме всі ініціативи та заходи, скеровані на висвітлення справжньої ролі Переяславської старшинської ради 1654 р., а також наслідків, до яких вона в такий чи інший спосіб довела і доводить ще до сьогодні.

У цей же момент Рада НТШ в Україні глибоко обурена спробою нав’язати українському народові відзначення днів присяги на підданство-холопство московському цареві, яка символізувала черговий етап жорстокого поневолення України.

Свобода народам!

Свобода людині!