Микола Кабаків Переяславська угода 1654 року Богдана Хмельницького та московська легенда про неї

2002

Від автора:

Деякі з тих, кому довірено було прочитать книжку до друкування, закидали авторові про велику нелюбов до росіян. Абсурд!!!

Тоді треба говорити про нелюбов і до турків, і до татар, і до молдаван, румун, угорців, литовців, поляків, тобто, до тих, хто кожен окремо намагався відірвати собі якомога більший шмат від Русі-України і побувши деякий час у військовому союзі з Богданом Хмельницьким, в найскрутнішу годину несподівано зраджував його так, як це зробили московити (з 22.10.1721 року — росіяни), заключивши з поляками (посли Русі-України не були допущені) Віленську угоду, хоча й усну, але яка передбачала в подальшому поділ Русі-України між ними. За Переяславською угодою Московія зобов’язувалася не робити того.

Автор запевняє: він лише намагався скласти зміст книжки, вилучивши з багатющої кількості історичних книжок найбільш достовірну інформацію про ту дуже складну ситуацію, в якій опинився, відновивши Київську Русь — могутню колись державу, найбільшу на той час в Європі, Великий Гетьман Богдан Зиновій Хмельницький.

М.Кабаків

Переяславська рада

Коли уважно вивчаєш історію Козацької демократичної республіки і особливо становище, в якому опинився Богдан, розумієш найголовніше. На той час Гетьман Русі виявився серед керівників сусідніх держав самою колоритною, самою розумною і самою хороброю людиною, яка порушила таке важливе і важке питання — відновити колишню Київську князівську державу Русь і, досягши її незалежності, обрати свій шлях розвитку і стати добрим сусідом інших держав, хоча й за чималої крові кращих синів і дочок Русі-України.

Але зважте, хто захоче погодитися мати поруч такого сильного вождя як Богдан, таку сильну козацьку державу, якою при ньому стала Русь-Україна? Польща, Крим, Туреччина чи, тим більше, Московщина? Скажемо відверто – ніхто! То хто б з них став допомагати Богданові, якщо всі знали: виграє Русь, вони на її фоні стануть жертвами прикладу незалежної держави! Ось і клювали Гетьмана королі, господарі, князі, хани, султани та цар! І досягли свого: Русь-Україна втратила свою незалежність... Через два століття Тарас Шевченко у вірші “Чигирине, Чигирине” з гіркотою скаже:

За що ж боролись ми з ляхами?

За що ж ми різались з ордами?

За що скородили списами

Московські ребра??.. Засівали

І рудою поливали.

І шаблями скородили,

Що ж на ниві уродилось ??!!

Уродилась рута... рута...

Волі нашої отрута.

Але тут же в кінці поет-геній пророкує:

Спи, Чигрине, нехай гинуть у ворога діти.

Спи, Богдане,

Поки встане

Правда на цім світі!

В ті часи, пророкуючи Україні світле майбутнє, Тарас Шевченко пише:

Не смійтеся, злії люди,

Церков-домовина

Розвалиться, і з-під неї

Встане Україна

І розсіє тьму неволі,

Світ правди засвітить,

І помоляться на волі

Невольничі діти!

Але колесо історії невблаганне. Імперії порозвалювалися і нарешті...

Нарешті 24 серпня 1991-го року Верховна Рада проголосила незалежність України, підтверджену всенародним референдумом 1 грудня 1991 року.

І наперекір зрадженій і потім всуціль пофальшованій Московією а далі й Росією Переяславській угоді мрія Великого Гетьмана Русі-України збулася!

Август Вірлич,

Журналіст-історик

Від автора: А.Е.Вірлич був в’язнем гітлерівських таборів, а з 1945 по 1954 рік був одним з “довічних” засланців сталінського ГУТабу, яких московська влада змушена була звільнити до 300-річчя Переяславської ради, як українців за походженням. З тих пір він дуже шанує свого визволителя Богдана Хмельницького.

(читайте “Площадь Свободы” від 03.01.2002 р. № 1)

Замість передмови: