- •Микола Кабаків Переяславська угода 1654 року Богдана Хмельницького та московська легенда про неї
- •Від автора:
- •Переяславська рада
- •Ухвала Ради Наукового товариства ім. Шевченка в Україні відповідно до Указу Президента “Про відзначення 350-ї річниці Переяславської козацької ради 1654 року” від 13 березня 2002 року.
- •Шлях перемоги
- •Переяславська угода в планах Богдана Хмельницького та “переяславська легенда”
- •27 Серпня 2002 року. Використані матеріали:
- •Додаток: Лише основні дати подій із життя б.Хмельницького
- •Націонал-нігілізм — молочний брат неомоскалізації
Микола Кабаків Переяславська угода 1654 року Богдана Хмельницького та московська легенда про неї
2002
Від автора:
Деякі з тих, кому довірено було прочитать книжку до друкування, закидали авторові про велику нелюбов до росіян. Абсурд!!!
Тоді треба говорити про нелюбов і до турків, і до татар, і до молдаван, румун, угорців, литовців, поляків, тобто, до тих, хто кожен окремо намагався відірвати собі якомога більший шмат від Русі-України і побувши деякий час у військовому союзі з Богданом Хмельницьким, в найскрутнішу годину несподівано зраджував його так, як це зробили московити (з 22.10.1721 року — росіяни), заключивши з поляками (посли Русі-України не були допущені) Віленську угоду, хоча й усну, але яка передбачала в подальшому поділ Русі-України між ними. За Переяславською угодою Московія зобов’язувалася не робити того.
Автор запевняє: він лише намагався скласти зміст книжки, вилучивши з багатющої кількості історичних книжок найбільш достовірну інформацію про ту дуже складну ситуацію, в якій опинився, відновивши Київську Русь — могутню колись державу, найбільшу на той час в Європі, Великий Гетьман Богдан Зиновій Хмельницький.
М.Кабаків
Переяславська рада
Коли уважно вивчаєш історію Козацької демократичної республіки і особливо становище, в якому опинився Богдан, розумієш найголовніше. На той час Гетьман Русі виявився серед керівників сусідніх держав самою колоритною, самою розумною і самою хороброю людиною, яка порушила таке важливе і важке питання — відновити колишню Київську князівську державу Русь і, досягши її незалежності, обрати свій шлях розвитку і стати добрим сусідом інших держав, хоча й за чималої крові кращих синів і дочок Русі-України.
Але зважте, хто захоче погодитися мати поруч такого сильного вождя як Богдан, таку сильну козацьку державу, якою при ньому стала Русь-Україна? Польща, Крим, Туреччина чи, тим більше, Московщина? Скажемо відверто – ніхто! То хто б з них став допомагати Богданові, якщо всі знали: виграє Русь, вони на її фоні стануть жертвами прикладу незалежної держави! Ось і клювали Гетьмана королі, господарі, князі, хани, султани та цар! І досягли свого: Русь-Україна втратила свою незалежність... Через два століття Тарас Шевченко у вірші “Чигирине, Чигирине” з гіркотою скаже:
За що ж боролись ми з ляхами?
За що ж ми різались з ордами?
За що скородили списами
Московські ребра??.. Засівали
І рудою поливали.
І шаблями скородили,
Що ж на ниві уродилось ??!!
Уродилась рута... рута...
Волі нашої отрута.
Але тут же в кінці поет-геній пророкує:
Спи, Чигрине, нехай гинуть у ворога діти.
Спи, Богдане,
Поки встане
Правда на цім світі!
В ті часи, пророкуючи Україні світле майбутнє, Тарас Шевченко пише:
Не смійтеся, злії люди,
Церков-домовина
Розвалиться, і з-під неї
Встане Україна
І розсіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!
Але колесо історії невблаганне. Імперії порозвалювалися і нарешті...
Нарешті 24 серпня 1991-го року Верховна Рада проголосила незалежність України, підтверджену всенародним референдумом 1 грудня 1991 року.
І наперекір зрадженій і потім всуціль пофальшованій Московією а далі й Росією Переяславській угоді мрія Великого Гетьмана Русі-України збулася!
Август Вірлич,
Журналіст-історик
Від автора: А.Е.Вірлич був в’язнем гітлерівських таборів, а з 1945 по 1954 рік був одним з “довічних” засланців сталінського ГУТабу, яких московська влада змушена була звільнити до 300-річчя Переяславської ради, як українців за походженням. З тих пір він дуже шанує свого визволителя Богдана Хмельницького.
(читайте “Площадь Свободы” від 03.01.2002 р. № 1)
Замість передмови: