Тема 3. Інновації та їх роль у розвитку технології

1. Еволюція економічного розвитку країн.

2. Поняття „інновація”. Види інновацій.

3. Інноваційні процеси і їх структура.

4. Мета і принципи державної інноваційної політики.

1. Еволюція економічного розвитку країн.

Революційний розвиток техніки проявляється в технологічних проривах – використанні принципово нових технологій і процесів. Коли революційний розвиток науки збігається в часі з революційним розвитком техніки, йдеться про науково-технічну революцію (НТР).

Процес розвитку НТР у світовій економіці останього століття умовно можно поділити на три етапи.

Перший етап НТР (до 70-х років ХХ ст.) характерний розвитком великих підприємств та установ у наукомістких сферах діяльності, збільшенням обсягів виробництва, залученням до сфери виробництва значних сировинних, матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів.

Другий етап НТР (70-і – 90-і роки ХХ ст.) характерний проявами перевиробництва, кризою і скороченням виробництва великих підприємств, погіршенням стану довкілля,вичерпанням ресурсів енергетичних та промислових потужностей, недостатністю фінансових і трудових ресурсів.

Третій етап НТР (початок 90-х років ХХ ст.) започаткував перехід до інноваційної моделі економічного розвитку. Інноваційна модель розвитку економіки обомувлює розробку та використання нової техніки і принципово нових енергоресурсозберігаючих і екологічно безпечних технологій, нових економічних та організаційних форм господарювання.

2. Поняття „інновація”. Види інновацій

Поняття „інновація” визначено Законом України „Про інноваційну діядьність”.

Цей закон визначає правові, економічні та організаційні заходи державного регулювання інноваційної діяльності в Україні.

Відповідно до закону:

Інновації – це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

При розгляді цього питання необхідно зупинитися на розгляді основних термінів та визначень: інноваційна діяльність, інноваційний продукт, інноваційний проект.

• Інноваційна діяльність – це діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.

• Інноваційний продукт – це результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим цим законом.

• Інноваційна продукція – це нові конкурентоздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим цим законом.

• Інноваційний проект – це комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів щодо створення .

• Пріоритетний інноваційний проект – це інноваційний проект, що належить до одного з пріоритетних напрямків діяльності.

Підприємство (об’єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції і (або) послуг, називається інноваційним підприємством (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо).

Під інноваційною інфраструктурою розуміють сукупність підприємств, установ, об’єднань, асоціацій будь-якої форми власності, а також організацій, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комуникативні, юридичні, освітні).

Об’єктами інноваційної діяльності є:

• інноваційні програми і проекти;

• нові знання та інтелектуальні продукти;

• виробниче обладнання та процеси;

• інфраструктура виробництва та підприємництво;

• організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;

• сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

• товарна продукція;

• механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Для систематизації інноваційної діяльності в Україні запропоновано класифікацію інновацій по таких видах:

• за направленістю – продуктові, технологічні, організаційно-управлінські та інфраструктурні;

• за значимістю – базові, покращуючі;

• за сферами застосування – локальні (місцеві, галузеві), регіональні, державні, міжнародні.

Класифікацію інновацій по видах показано на рис. 3.1.

Продуктові (товарні) інновації – мають місце у випадках технологічного вдосконалення продукції (принципово нові вироби, вдосконалені вироби або вироби, створені на нових чи значно вдосконалених методах виробництва).

Технологічні інновації – мають місце у випадках повної зміни технології виробництва продукції (нові технології, матеріали, обладнання, джерела енергії).

Організаційно-управлінські інновації – це такі процеси, при застосуванні яких створюють (використовують) нові методи організації і управління виробництвом.

Інфраструктурні інновації можуть бути застосовані у всіх трьох попередніх видах. Навчання керівників методам роботи в умовах ринкової економіки є прикладом інфраструктурної організаційно-управлінської інновації.

До базових інновацій відносять такі, що носять радикальний характер по отриманню і застосуванню принципово нових рішень, методів, технологій, продукції. Прикладом є створення і введення в дію сучасних електронних систем зв’язку з використанням міжнародних мереж ІНТЕРНЕТ та супутникового зв’язку.

Покращуючі інновації є комплексним процесом вдосконалення нової ідеї (методу, технології, процесу), який дає змогу отримати принципово нові якості предмета інновації, забезпечує вимоги ринку та отримання прибутку.

Локальні (місцеві, галузеві) інновації – фінансуються і діють в локальній сфері діяльності підприємства.

Регіональні інновації – фінансуються і діють в окремих регіонах держави.

Державні інновації – фінансуються і діють на її території.

Міжнародні інновації – фінансуються міжнародними організаціями і діють в межах, зазначених міжнародними угодами.