2. Управління якістю продукції на промисловому підприємстві.

Управління якістю продукції на промисловому підприємстві здійснюється в рамках діючої комплексної системи управління якістю продукції (КС УЯП).

Існує певний міжнародний і вітчизняний досвід з розробки та впровадження КС УЯП, який детально описаний в спеціальній літературі. В результаті міжнародного досвіду були створені міжнародні стандарти ISО серії 9000 і 10000, які конкретизують вимоги до системи якості, порядок їх розробки, правила вибору і побудови елементів системи якості.

Важливою складовою КС УЯП є технічний контроль якості продукції на стадії її виготовлення, який покладається на відділ технічного контролю підприємства.

Стабільність якості серійної продукції забезпечується наступними видами технічного контролю:

Вхідний контроль здійснюється лабораторією та відділом технічного контролю (ВТК) за допомогою інструментів та лабораторного обладнання, передбачених відповідними стандартами.

Операційний контроль включається до технологічного процесу і здійснюється виробничим персоналом; вміст виробничого контролю відображається у технологічних картах виготовлення виробів та картах контрольних операцій.

Технологічний контроль здійснюється працівниками спеціалізованих служб, проводиться згідно з графіком, а також при виявленні в процесі операційного контролю відхилень у роботі обладнання.

Приймальний контроль виконується працівниками ВТК та заводської лабораторії на заключному етапі виробничого процесу.

Інспекційний контроль проводиться періодично із залученням працівників ВТК і лабораторії для отримання загальної оцінки якості продукції, що випускається.

Технічний контроль якості продукції на підприємстві здійснюється єдиним заводським органом – відділом технічного контролю, що є самостійним структурним підрозділом. Начальник ВТК підпорядковується безпосередньо директору підприємства і разом з ним та головним інженером відповідає за добро якість продукції, що випускається.

Продукція, виготовлена з відхиленнями від стандартів і ТУ, належить до виробничого браку. Брак може підлягати виправленню, якщо технічно можливо і економічно доцільно усунути всі дефекти, і може не підлягати виправленню (остаточному), якщо не можна усунути всі дефекти. Брак класифікують також за місцем виявлення (внутрішньозаводський і зовнішній), за причинами і винуватцями. Виявлений брак контролер ВТК оформлює спеціальним актом, що потім передається в бухгалтерію. Вартість браку відноситься на рахунок конкретного винуватця.

3. Стандартизація та її вплив на якість продукції

Жодне підприємство не може функціонувати без нормативних документів, які регламентують правила, процеси, методи виготовлення та контролю продукції. Об’єктивні закони розвитку техніки і промисловості неминуче ведуть до розробки нових вимог, правил і норм стосовно різних видів діяльності або їх результатів. Стандартизація синтезує в собі новітні досягнення в науці, техніці, технологіях. Суттєво впливає на рівень промислового виробництва, якість продукції і в кінцевому рахунку на життєвий рівень населення.

Під стандартизацією розуміють встановлення й застосування єдиних правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі.

Стандарт – це нормативний документ, який встановлює обов’язкові для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються різних видів діяльності чи результатів.

Існують три види стандартизації: міжнародна, регіональна і національна.

Міжнародна стандартизація – це стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні, участь в якій відкрита для відповідних органів всіх країн. В 1946 році 25 країн під егідою ООН створили міжнародну організацію із стандартизації ISO, яка успішно діє і тепер.

Регіональна стандартизація – стандартизація, що проводиться на відповідному регіональному рівні, участь у якій відкрита для відповідних органів країн певного економічного або географічного простору.

Національна стандартизація – це стандартизація, яка проводиться на рівні однієї країни.

В Україні організовує і координує роботи з стандартизації та функціонування державної системи стандартизації Державний комітет України з стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України).

Національні стандарти України поділяються на такі:

• державні стандарти України – ДСТУ;

• галузеві стандарти України – ГСТУ;

• стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України – СТТУ;

• технічні умови України – ТУУ;

• стандарти підприємств СТП.

Державні стандарти України встановлюють на вироби загальномашинобудівного застосування, продукцію для населення, науково-технічну термінологію, технічну документацію, методи випробувань.

Галузеві стандарти розробляють на продукцію за відсутністю державних стандартів України чи в разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.

Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок розробляють у разі необхідності поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях знань чи в сфері професійних інтересів.

Технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між виробником (розробником) і замовником (споживачем) продукції, для якої відсутні державні чи галузеві стандарти.

Стандарти підприємств розробляють на продукцію (процеси, послуги), які виробляють і застосовують лише на конкретному підприємстві.

Продукція підприємств України не підлягає реалізації, якщо вона не відповідає обов’язковим вимогам, передбаченим чинними стандартами або технічними умовами.

В Україні також діє ряд систем стандартів, які об’єднують стандарти для нормативного забезпечення рішень технічних і соціально-економічних завдань в певній галузі діяльності.

Серед них єдина система конструкторської документації (ЄСКД); єдина система технологічної документації (ЄСТД); державна система забезпечення єдності вимірювань (ДСВ); система стандартів безпеки праці (ЄСБП); єдина система технічної підготовки виробництва (ЄСТПВ); система розробки і поставлення продукції на виробництво (СРПВ).