2.9.Нанотехнології

Нанотехнологія – галузь молекулярної технології, орієнтована на створення шляхом маніпуляцій з об’єктами манометричних розмірів (10^-9 м) пристроїв, речовин та матеріалів із спеціальною структурою та комплексом фізичних, хімічних і біологічних властивостей.

Усі варіанти нанотехнологій засновані на локальному, з точністю до нанометрів і навіть до окремих атомів, управлінні атомно-молекулярними реакціями. Термін «нанотехнологія» введено у 1978 році Н. Танігучі для маніпуляцій з об’єктами розміром менше 1 мкм. Практична реалізація деяких нанотехнологічних процесів стала можливою після винаходів скануючи тунельного та атомно-силового мікроскопів у 1981 та 1986 роках.

Основні напрямки нанотехнологій:

• Виготовлення електронних схем і нанокомп’ютерів з активними елементами атомно-молекулярних розмірів;

• Розробка і виготовлення нанороботів, здатних працювати з об’єктами молекулярних розмірів;

• Створення матеріалів з комплексом потрібних властивостей шляхом маніпуляцій атомами чи молекулами при перебудові існуючих структур або методом молекулярного збирання;

• Розробка і виготовлення легких, композиційних, надміцних і високопровідних матеріалів;

• Створення наноматеріалів для високоефективного виробництва і контролю якості продуктів харчування.

Вже зараз для технологічного контролю при виготовленні цифрових відеодисків використовують нанотехнології, а С. Деккер на основі нанотехнологій у 1998 році створив транзистор. Нанотехнології перспективні для використання при створенні спеціального обмундирування чи протидії невидимості літальних апаратів.

Нанотехнології можуть привести світ до третьої НТР – нової наноіндустріальної революції, яка радикально змінить не лише економіку, а й життєве середовище людини.

Тема 5 Якість продукції, стандартизація, метрологія і сертифікація

1. Якість продукції та її показники.

2. Управління якістю продукції на промисловому підприємстві.

3. Стандартизація та її вплив на якість продукції.

4. Метрологічне забезпечення якості продукції.

5. Сертифікація продукції та підтвердження відповідності.

1. Якість продукції та її показники

Якість продукції та її показники. Управління якістю продукції на промисловому підприємстві. Стандартизація та її вплив на якість продукції. Метрологічне забезпечення якості продукції. Сертифікація продукції та підтвердження відповідності.

Проблема забезпечення і підвищення якості продукції завжди була , є і буде актуальною для підприємств всіх країн світу. Причому з розвитком науково-технічного прогресу, глобалізацією економіки проблема якості не спрощується а, навпаки, стає ще складнішою. Адже для успішної конкуренції на товарних ринках потрібна продукція високої якості, яка відповідає кращим світовим зразкам чи їх перевищує.

Співвідношення „якість – ціна” стає головним фактором прибутковості підприємств, причому світовий досвід показує, що пріоритет в цьому співвідношенні має рівень якості.

Загалом якість продукції – це сукупність її властивостей, що зумовлюють міру її придатності задовольняти певні потреби споживачів відповідно до свого призначення.

Оцінка якості продукції здійснюється за допомогою різноманітних показників, які залежать від виду продукції.

Вибір номенклатури показників якості продукції та їх числових значень проводиться методами прикладної кваліметрії – науки про вимірювання і оцінку якості продукції.

Показники якості можна об’єднати в 4 наступні групи:

1. Показники технічного рівня, які свідчать про ступінь досконалості конструкції. Вони наводяться в технічній документації на вироби. До них відносять: маса виробу, його габарити, потужність, коефіцієнт корисної дії, умови експлуатації;

• Надійність (властивість виробу виконувати свої функції зі збереження експлуатаційних показників у встановлених межах протягом відповідного проміжку часу. Кількісно вона характеризується тривалістю безвідмовної роботи, тобто середнім часом роботи між двома несправностями);

• Довговічність (властивість виробу тривалий час зберігати свою робото здатність за тих чи інших умов експлуатації. Її оцінюють двома головними показниками – строком служби (календарною тривалістю експлуатації до певного граничного стану) і технічним ресурсом (можливим напрацюванням у годинах);

• Ремонтопридатність (характеризується можливістю швидкого вияву й усунення несправності в техніці);

• Технологічність (встановлює трудомісткість виготовлення, матеріало- та енергоємність, ступінь механізації й автоматизації);

• Транспортабельність (включає масу, габарити, матеріало- та трудомісткість упаковки, можливість контейнеризації);

• Ергономічність (характеризує зручність виготовлення, зберігання, транспортування, монтажу й експлуатації продукції (температурний режим, рівень токсичності, запиленості, вібрації);

• Естетичність (відображає художню виразність, зовнішній вигляд, якість поверхонь) та інші.

Показники стабільності якості продукції:

• Коефіцієнт варіації основних параметрів, який показує відхилення фактичних значень показників якості від номінальних;

• Відсоток браку;

• Кількість рекламацій, отриманих виробником від споживачів за певний період експлуатації;

• Дотримання вимог стандартів, технічних умов, норм і правил, встановлених на даний вид продукції.

3. показники економічної ефективності:

• собівартість продукції;

• рентабельність;

• річний економічний ефект.

4. Показники конкурентоздатності на зовнішньому ринку, які відображають міру використання нових винаходів при проектуванні виробів.